Стаття 133. Застава земельних ділянок

1. У заставу можуть передаватися земельні ділян­ки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності.

2. Земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників.

3. Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місце­вості).

4. Заставодержателем земельної ділянки можуть бути лише банки, які відповідають вимогам, устано­вленим законами України.

5. Порядок застави земельних ділянок визначаєть­ся законом.

У порівнянні із ст. 31 чинного Закону України «Про заставу» даною статтею ЗК розширено коло осіб, які можуть передавати у заставу (іпотеку) земельні ділян­ки сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Крім земельних ділянок, що належать громадянам, у заставу можуть передаватися земельні ділянки, що знаходяться у власності юридичних осіб. Застава земельної ділянки оформляється відповідним письмовим договором з обов'язковим нотаріальним посвідченням і може бути використана тільки під за­безпечення кредитних угод з банками, які відповіда­ють вимогам, встановленим законами України.

356

Земельна ділянка, яка перебуває у спільній власно­сті (частковій або сумісній), може бути передана у за­ставу за письмовою згодою всіх її співвласників.

В заставу може бути передана не обов'язково вся земельна ділянка, а лише певна її частина, але тільки після виділення цієї частини в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 34 Закону «Про заставу» іпотеч­ний заставодавець, якщо інше не передбачено догово­ром або законом, має право володіти і користуватися предметом застави відповідно до його призначення, достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не суперечить змісту зобов'язання, реалізувати за письмо­вою згодою заставодержателя предмет застави з пере­водом на набувача основного боргу, забезпеченого за­ставою, передавати за письмовою згодою заставоутри­мувача предмет застави в оренду.