Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку

1. Земельна ділянка може належати на праві спіль-ої сумісної власності лише громадянам.

2. У спільній сумісній власності перебувають зе-іельні ділянки:

а) подружжя;

б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;

в) співвласників жилого будинку.

3. Володіння, користування та розпорядження зе­мельною ділянкою спільної сумісної власності здій­снюються за договором або законом.

4. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її по*

- діл або на виділення з неї окремої частки.

5. Поділ земельної ділянки, яка е у спільній сумі­сній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визна­чення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Земельні права учасників спільної сумісної власно­сті похідні від особисто-правового зв'язку між ними. Це, як правило, характерно для сімейних або сімейно-трудових утворень. Тому співвласниками спільної су­місної власності можуть бути тільки фізичні особи.

Право спільної сумісної власності виникає лише у випадку, передбаченому законом. Наприклад, згідно от. 22 КпШС України та ст.іб Закону України «Про вла­сність» підставою виникнення права приватної влас­ності на земельну ділянку виступає одержання частки у спільному майні подружжя. За цією підставою в осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, виникає право спільної власності на все майно, що придбава-ється в період шлюбу, в тому числі і на земельні ді­лянки. Земельна ділянка, нажита подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Подружжя ко­ристується рівними правами на земельну ділянку і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням до­машнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

В той же час потрібно враховувати, що земельні ді­лянки, які належали кожному з подружжя до одружен­ня, а також одержані ними під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

У спільній сумісній власності перебувають також земельні ділянки, які були набуті під час спільної праці членів фермерського господарства. Це правило перед­бачено також у ч.І ст. 17 і ч.2 ст. 18 Закону України «Про власність».

У випадку придбання громадянами на праві спіль­ної сумісної власності жилого будинку (наприклад, шляхом приватизації) присадибна земельна ділянка також потрапляє в їх спільну сумісну власність.

Кожен з співвласників земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, має рівні права володін­ня, користування і розпорядження земельною ділян­кою. Тому земельною ділянкою, яка є у спільній сумі­сній власності, вони повинні розпоряджатися за спіль­ною згодою. Порядок використання земельної ділян­ки, яка є у спільній сумісній власності, передбачаєть­ся у відповідних нормативних актах (наприклад, Ко­дексу України про шлюб та сім'ю, Закону України ♦Про селянське (фермерське) господарство, Цивільно­му кодексу України). За згодою сторін порядок вико­ристання земельною ділянкою, яка є у спільній сумі­сній власності, може бути визначено у письмовій уго­ді, яка посвідчується нотаріально. Умови такої угоди не можуть погіршувати становище будь-кого з спів­власників порівняно з законодавством України. Тому угоди, які спрямовані на обмеження майнових прав по використанню спільної земельної ділянки когось з співвласників, недійсні і не обов'язкові ні для них, ні для третіх осіб.

Для укладення угод по відчуженню спільної земель­ної ділянки згода кожного з співвласників повинна бути висловлена у письмовій формі і посвідчена нота­ріально.

В будь-який час співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ на окремі земельні ділянки або на виділен­ня з неї окремої частки в натурі. Якщо поділ земель­ної ділянки або виділ частки неможливий без нане­сення шкоди для її господарського призначення, спів­власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

По загальному правилу, встановленому ст. 89, в разі поділу земельної ділянки, яка є спільною сумісною вла­сністю (наприклад, подружжя), їх частки визнаються рівними. Але в окремих випадках суд може відступити від принципу рівності часток співвласників, враховую­чи, наприклад, інтереси неповнолітніх дітей або інтере­си одного з співвласників, що заслуговують на увагу.