ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ В ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
В сучасних умовах загальновизнаною є позиція, що для розвитку, удосконалення будь-якої науки необхідне чітке формулювання її предмету, об’єктів, методів, видів та форм. Одним з істотних недоліків в розвитку науки про господарський контроль є відсутність єдності поглядів щодо визначення предмету господарського контролю.
Більшість навчальних підручників та наукових видань з господарського контролю не містять визначень предмету контролю. З цього приводу І.А. Білобжецький писав: “Такий стан речей не випадковий. В літературі поширена думка, що контроль представляє собою синтез практичного досвіду і даних таких навчальних дисциплін, як бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності, фінанси тощо” [1. с. 23]. І хоча вчений ці слова писав у 1979 році, сьогодні стан речей залишається таким же. Це можна пояснити відсутністю самостійної ґрунтовної науки про контроль, яка б відповідала сучасним ринковим умовам.
Проблема визначення предмету контролю потребує вирішення, оскільки чітке трактування предмету контролю дасть можливість виділити контроль як самостійну окрему функцію управління, на відміну від всіх інших його функцій. В.В. Дементьев пише, що для розв’язання цієї проблеми необхідно розмежувати предмет і об’єкт контролю, а також встановити зв’язок між ними. Причому предмет діяльності автор визначає наступним чином: “Предмет діяльності виражає те чи інше явище реальності, оскільки воно включене до даного виду діяльності, тобто явище з боку тих ного властивостей, якостей, особливостей, ЯКІ породжують необхідність в даній діяльності” [2., с. 18]. В якості об’єкта діяльності можна визначити явища діяльності, які протистоять суб’єкту, або та частина об’єктивної реальності, яка знаходиться у взаємодії з суб’єктом діяльності. Причому те чи інше явище може виступати в якості об’єкту діяльності у тому разі, коли воно є носієм властивостей, що викликають необхідність у даній діяльності, або є носієм предмету діяльності.
Таким чином, В.В. Дементьев стверджує, що “предметом контролю в соціалістичній економіці є процеси та явища, що мають місце у функціонуванні народного господарства в цілому, його галузях, сферах, в діяльності виробничих об’єднань, підприємств, господарських організацій та їх підрозділів, розглянуті з точки зору можливої невідповідності їх сучасного стану поставленим цілям, планам, нормам, управлінським рішенням, в яких відбито інтереси суспільства” [2., Б.Н. Біренберг.Вісник ЖІТІ. - 2002. - № 22. - с.52-56.
A. А. Шпіг, c. 19]. Щодо наведеного визначення слід зазначити, що контроль має справу з даними, які постійно змінюються. Це призводить до того, що сутність, предмет та об’єкти контролю залежать від рівня розвитку продуктивних сил та характеру виробничих відносин. Саме тому наведене В.В. Дементьєвим визначення предмету контролю не відповідає сучасному етапу розвитку економіки, а було актуальним у 80-х роках, в умовах планової економіки.
Проведений аналіз обліково-економічної літератури дав нам можливість зробити наступний висновок: всі визначення предмету контролю можна поділити на три групи. Прибічники першої групи предметом контролю вважають діяльність окремих суб’єктів контролю (Кочерін Є.А., Полторадня В.А., Соловйов Г.А., Крамаровський Л.М.). Причому Є.А Кочерін пише: “Предметом контролю таких об’єктів, як об’єднання, підприємство, організація, органи управління та їх відокремлені елементи або частини, є їх діяльність відповідно до встановлених законів, норм, правил, рішень, доручень, тобто визначений стан об’єкта на визначену дату” [3. с. 17]. В цьому визначенні звертає на себе увагу уточнення автора щодо законності здійснення визначеної діяльності. Тобто акцент робиться на правовому аспекті контролю. Крім того, вважаємо, що це трактування предмету контролю є узагальненим і підходить до для будь-якої функції управління, що заперечує специфічність контролю.
B. А. Полторадня, який також є представником першої виділеної нами групи щодо предмету контролю пише: “Предметом господарського контролю є діяльність окремих ланок, як народного господарства, так і апарата управління, а також робота окремих посадових осіб цих ланок, яка вивчає її з точки зору законності, доцільності, правильності оформлення” [4., с.
25]. Таким чином, до тлумачення предмету контролю Кочеріна Є.А., він додає “роботу окремих посадових осіб” цих ланок. Вважаємо, що контроль охоплює значно ширше коло об’єктів, а не лише посадових осіб. З перерахованих авторів найбільш повно предмет контролю визначає Л.М. Крамаровський: “Предметом соціалістичного контролю в промисловості є виробнича, господарська і фінансова діяльність підприємства, спрямована на виконання планових завдань, правильне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зберігання соціалістичної власності” [6., с. 3-4]. Однак, як правильно відзначив Білобжецький І.А.: “Це визначення носить занадто загальний характер. Його складно відокремити від визначень предмету інших економічних наук (бухгалтерський облік, економічний аналіз), які також претендують на багатобічне вивчення “виробничої, господарської, фінансової діяльності підприємств і господарських організацій” [1., 1979, с. 26].Представники другої групи авторів (Мурашко В.М., Білуха М.Т., Чумаченко М.Г., Дементьев В.В.) предметом контролю вважають процеси розширеного відтворення. Наприклад, В.М. Мурашко пише: ”... предметом господарського контролю є процес розширеного соціалістичного відтворення, наявність та рух національного багатства при його здійсненні, затрати суспільної праці на окремих ділянках господарства та соціалістична власність в межах підприємств та організацій, узагальнених у відповідних вимірниках [/., с. 20]. З приводу цього тлумачення предмету контролю зазначимо наступне. Автор розглядає предмет контролю на двох рівнях: на макрорівні (наявність і рух національного багатства) та мікрорівні (затрати суспільної праці на окремих ділянках господарства та соціалістична власність в межах підприємств), що є, безумовно, позитивним фактором. Але безпосередньо саме визначення потребує певного уточнення: що саме є предметом контролю в процесі розширеного відтворення? На яких етапах руху національного багатства здійснюється контроль? Визначення іншого представника цієї групи М.Т.
Білухи є більш коротким і коректним: “...предметом фінансово- господарського контролю є процеси розширеного соціалістичного відтворення та дотримання нормативно-правового його регулювання” [8., с. 44], але теж надто загальним. Крім того, знову акцент робиться на правовому боці контролю. На окреме виділення потребує визначення предмету контролю, сформульоване М.Г. Чумаченком, Б.Н. Біренбергом, А.А. Шпігом: “Предметом контролю в економіці є процеси та явища, які мають місце у функціонуванні народного господарства в цілому, ..., розглянутих з точки зору можливої невідповідності до поставленої мети, в якій відбито інтереси суспільства” [2., Біренберг Б.Н., Шпіг А.А., с. 19]. У цьому визначенні увага загострюється на “невідповідності до поставленої мети”. Однак автори у наведеному тлумачення не розшифровують змісту кінцевої мети контролю. Відокремлено від будь-яких груп можна виділити визначення предмету господарського контролю, сформульоване Г.С. Дундуковим та П.П. Богдашевим: “... предметом ревізії та контролю є перевірка діяльності підприємств, установ, організацій як окремих ділянок процесу розширеного соціалістичного відтворення з метою забезпечення виконання державних планів, удосконалення методів управління та керівництва господарством, уникнення матеріальних та грошових втрат, нестач, розкрадання та безгосподарності в будь-яких формах та проявах” [9., с. 18]. На відміну від попереднього визначення, автори чітко сформулювали кінцеву мету контролю: забезпечення виконання державних планів, удосконалення методів управління і керівництва господарством. Зрозуміло, що ця мета була актуальною в умовах соціалістичного суспільства.Автори третьої виділеної нами групи під предметом контролю розуміють господарські та фінансові операції, господарські процеси, економічні відносини суб’єктів господарювання, що розглядаються з точки зору дотримання їх вимог законності, достовірності, доцільності, економічної ефективності (М.Г. Белов, М.Я. Штейнман, П.П. Новіченко, І.А.
Білобжецький).Щодо цієї позиції вважаємо за потрібне відзначити наступне: по-перше, слід чітко визначитись, предмет якого контролю необхідно сформулювати. Якщо предмет фінансового контролю, то доречніше буде вживати терміни “фінансові операщ'Г’, “фінансові відносини” тощо. Якщо предмет господарського контролю, то слід вживати терміни “господарські операції, процеси, виробничі відносини”. Ми дотримуємось чіткої позиції щодо відокремлення господарського контролю та фінансового, тому відповідно слід відокремлювати і їх предмети. По-друге, не всі економічні відносини можуть виступати предметом контролю. По-третє, безперечно позитивним у позиції цієї групи вчених є акцент на тому, що вищезазначені господарські процеси та явища відбуваються на всіх етапах розширеного відтворення. Крім того, на всіх стадіях відтворення контроль вивчає законність, доцільність, економічну ефективність та достовірність господарських операцій. На стадії виробництва - щодо використання засобів виробництва, на стадії розподілу - використання та розподіл суспільного продукту, на стадії обміну - збут та заготівлю, розрахунки та дотримання цін, договірних відносин, на стадії споживання - виробниче споживання, пов’язане з відтворенням та розширенням активів, тобто створенням фондів на підприємстві.
Наприклад, представник цієї групи М.Г. Белов пише, що “предметом господарського контролю в суспільстві є виявлення законності та доцільності використання власності в процесі розширеного відтворення згідно з рішеннями уряду з господарських питань” [5., с. 48]. Однак автор не згадав про економічну ефективність та достовірність, з точки зору яких і відбувається контроль за використанням власності в процесі розширеного відтворення. Також згадане автором використання власності може здійснюватись не лише згідно з рішеннями уряду з господарських питань. Наведене М.Г. Бєловим визначення дає зрозуміти, що керівництво підприємств, об’єднань, установ позбавлене будь-яких прав контролювати виконання своїми працівниками даних розпоряджень, наказів тощо.
Окремого виділення серед авторів цієї групи потребує дефініція
І.А. Білобжецького: “Під предметом фінансово-господарського контролю слід розуміти управлінське рішення, господарські та фінансові операції і процеси підприємств, об’єднань та інших підрозділів народного господарства, які розглядаються з позиції їх економічної ефективності, законності, достовірності та доцільності, збереження соціалістичної власності” [1. с. 28, 1979]. Що саме примушує нас звернути особливу увагу на це тлумачення предмету контролю? Перше, це те, що вчений об’єднує фінансовий і господарський контроль, називаючи їх одним словом “фінансово-господарський”. Цей підхід вважаємо необгрунтованим, оскільки сфери дії фінансового та господарського контролю не співпадають. Господарський контроль опосередковує виробничі відносини, пов’язані з процесом створення, розподілу та споживання суспільного продукту, на відміну від фінансового контролю, який опосередковує фінансові відносини і здійснюється у вартісній формі за допомогою грошей. Фінансовий контроль здійснюється лише там, де мають місце товарно-грошові відносини, де відбуваються формування, розподіл і використання фондів грошових коштів. Необхідність фінансового контролю випливає з основ існування фінансів і фінансових відносин. А це означає, що фінансовий контроль це не штучна і не адміністративна міра, а прояв дії об'єктивних функцій фінансів, що робить цей важіль управління економікою повсякденно необхідним і результативним.
Крім того, до традиційних для цієї групи авторів “господарських та фінансових операцій та процесів автор додає поняття управлінське рішення”. Однак слід відзначити, що у більш пізньому своєму виданні “Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм” (1989) І.А. Білобжецький при визначенні предмету контролю управлінське рішення виключає. Адже воно є об’єктом, а не предметом контролю поряд з наказами, звітністю, планами, нормами. Поняття “об’єкт” контролю є значно вужчим, ніж “предмет” контролю і є його окремою найбільш істотною складовою.
Яке ж визначення предмету контролю слід вважати найбільш точним і вдалим, що відповідає філософському розумінню предмету? Узагальнюючи вищенаведені погляди та позиції вчених, виділимо основні вимоги до цього визначення:
1) оскільки ми відокремлюємо господарський контроль від фінансового, в даному випадку будемо визначати предмет господарського контролю;
2) слід врахувати, що предмет господарського контролю охоплює всі стадії розширеного відтворення;
3) оскільки предмет господарського контролю на різних етапах суспільного розвитку був різним, сформулюємо предмет контролю в сучасних ринкових умовах господарювання. Необхідно відзначити, що більшість розглянутих нами тлумачень предмету контролю належать до періоду 1960-80-х років. А є відомим фактом, що розвиток будь-якої науки тих часів відчував вплив ідеологічних установок, що певним чином відбилось на поглядах науковців;
4) слід пам’ятати, що господарський контроль як галузь знань вивчає економічні явища і процеси, які виникають в суспільному виробництві з точки зору їх доцільності, законності, економічної ефективності та достовірності.
Враховуючи сформульовані вимоги, предметом господарського контролю є господарські процеси, які відбуваються на всіх стадіях розширеного відтворення, і виробничі відносини, що при цьому виникають, які розглядаються з точки зору їх законності, економічної ефективності, достовірності та доцільності.
Виходячи з цього визначення, складовими елементами господарського контролю виступають:
1) фактична наявність, збереженість та рух майна в кожній окремій ланці та в масштабах всієї економічної діяльності;
2) господарські процеси з виробництва суспільного продукту;
3) розрахунково-кредитні операції, пов’язані з рухом майна та виробництвом суспільного продукту;
4) виробничі та організаційно-технологічні відносини, що виникають під час споживання та відтворення майна, створення суспільного продукту.
Слід зауважити, що помилковою є позиція тих авторів, які ототожнюють предмет контролю та предмет ревізії. Слід пам’ятати, що ревізія - самостійний розділ науки про господарський контроль. Дуже важливо усвідомити місце ревізії в системі наук про господарський контроль. Адже від цього залежать перспективи розвитку самої ревізії та межі застосування її на практиці. Ревізія - це метод господарського контролю за діяльністю підприємств, в процесі якого встановлюється законність, достовірність, економічна доцільність здійснених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність обліковій політиці та звітним даним. Відповідно предметом ревізії є документально відображена в системі обліку господарська діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції їх законності, достовірності, економічної доцільності.