43. Кримінальна відповідальність за зґвалтування.

Стаття 152. Зґвалтування

Об'єкт злочину — статева свобода чи статева недоторканність особи. Додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1) застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або 3) використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується). Погроза як спосіб зґвалтування — це залякування потерпілої особи застосуванням фізичного насильства за допомогою висловлювань, жестів, інших дій (наприклад, демонстрація зброї).

Суб'єкт злочину — осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити. Мотиви не впливають на кваліфікацію.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, яка вчинила один із злочинів, передбачених ст.ст. 153— 155 КК (ч. 2 ст. 152 КК). Особливо кваліфікуючими ознаками є: 1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої особи (ч. З ст. 152); 3) спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвалтування малолітньої особи (ч. 4 ст. 152 КК).