§ 2. Примусове лікування

1. Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного

покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку

для здоров'я інших осіб (ст.

лікування є: засудження особи за вчинений злочин до покарання і наявність у неї

хвороби, що містить небезпеку для здоров'я інших осіб. Це можуть бути,

алкоголізм, туберкульоз, венеричні хвороби та ін.

2. У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі

примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі

призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних

лікувальних закладах.

йвділХХП

Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх

1. Як раніше вже зазначалося, суб'єктом злочину є особа, яка досягла на момент

вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (загальний вік) або чотирнадцяти

(знижений вік) років. Вік суб'єкта злочину виконує не лише роль критерію нижчої

вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але є обставиною, що

визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності і покарання

неповнолітніх, тобто осіб, які не досяглії вісімнадцяти років на час вчинення

злочину.

2. Поряд із загальними положеннями, що належать до питань кримінальної

відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон передбачає певні

особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Ці

особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються:

1) звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ст. 97, ч. 2 ст.

106);

2) видів покарання, що застосовуються до неповнолітнього (статті 98-102);

3) призначення покарання (ст. 103);

4) звільнення від покарання та його відбування (статті 104-107).

5) погашення і зняття судимості (ст. 108).

Встановлюючи ці особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики

цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого

досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Така психофізична незавершеність

процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою (на рівні

психофізичного розвитку дорослої особи) усвідомлювати фактичні ознаки і

суспільну небезпечність такого складного соціального явища, як злочин, адекватно

оцінювати свої вчинки.

Виходячи з цього, п. З ч. 1 ст. 66 передбачає, що вчинення злочину неповнолітнім

є обставиною, що пом'якшує покарання. Ця норма відбиває стійку тенденцію

пом'якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з відповідальністю осіб,

які вчинили злочин у повнолітньому віці.