§ 3.3. Система суб’єктів ювенальної юстиції у сфері забезпечення прав дітей

В уявленні багатьох авторів ювенальна юстиція це, перш за все, сис­тема відповідних органів, сфера діяльності яких охоплює: захист прав, свобод і законних інтересів дітей (В. О. Левченко)^[431]; охоронні правовід­носини, що виникають у зв’язку з вчиненням правопорушення неповно­літньою особою (О.

У межах суто кримінального провадження щодо неповнолітніх чи застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, серед суб’єктів (учас­ників такого провадження) закон згадує про суд, прокурора, слідчого ор­гану досудового розслідування, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу ор­ганів Національної поліції. Статус та діяльність цих суб’єктів у таких провадженнях визначають кримінально-процесуальні засади. Але юве­нальна юстиція не обмежується лише кримінальним правосуддям, а то­му така система має включати ширше коло суб’єктів. Але навіть у ви­гляді переліку таких суб’єктів уявлення про систему ювенальної юстиції буде неповним, оскільки крім статичної сукупності певних органів (установ), названа система включає ще динамічну складову, а саме - правотворчу, правореалізаційну (адміністративну (управлінську), юрис- дикційну, превентивну чи протекційну (захисну) та реабілітаційну) та організаційну діяльність цих суб’єктів.

Нормативно-правового окреслення зведеної системи суб’єктів юве­нальної юстиції в нашій країні станом на 1 березня 2020 року немає. Це безумовно є суттєвим недоліком, оскільки за відсутності формально за­кріпленої структури таких органів та установ (їх посадових осіб) важко робити об’єктивацію суспільних відносин, у яких ці суб’єкти приймають участь щодо забезпечення прав дитини, простежити їх взаємозв’язки та скоординованість дій. Тим більше, що для багатьох суб’єктів системи ювенальної юстиції така діяльність не є основною чи єдиною у переліку їх завдань та функцій. В Україні окремого закону про ювенальну юсти­цію немає, а «морально застарілі» ЗУ «Про охорону дитинства» та «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» пов­ного уявлення про систему таких суб’єктів не надають.

Проаналізувавши низку різноманітних вітчизняних законів та підза- конних нормативно-правових актів, спробуємо надати найповніший пе­релік суб’єктів національної системи ювенальної юстиції України: суди; Уповноважений ВРУ з прав людини; Представник Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім’ї; Уповноважений Президента України з прав дитини; КМУ; МКР; прокуратура України; адвокатура; Мін’юст України; Координаційний центр з надання правової допомоги; центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - ЦНБВПД); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; органи пробації (сектори ювенальної пробації); спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВСУ); виховні коло­нії; МВС України; Національна поліція України; приймальники- розподільники для дітей; центральний орган виконавчої влади, що реалі­зує державну політику з питань сім’ї та захисту дітей; служби у справах дітей; органи опіки та піклування; притулки для дітей служб у справах дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально- реабілітаційні центри (дитячі містечка); центри соціальних служб; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування держа­вної політики у сфері освіти і науки; загальноосвітні школи та професій­ні училища соціальної реабілітації; заклади освіти; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфе­рі охорони здоров’я; центри медико-соціальної реабілітації; заклади з надання психіатричної допомоги; заклади охорони здоров’я; централь­ний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує дер­жавну політику у сферах культури та мистецтв, фізичної культури і спо­рту, національно-патріотичного виховання, інформаційної безпеки і т.ін.; органи місцевого самоврядування; комісії з питань захисту прав дитини; громадські, в тому числі волонтерські організації; міжнародні та іноземні громадські організації, фонди та асоціації; ЗМІ.

Перелік є максимально наближеним до повного охоплення усіх заді- яних на сьогодні в Україні у сфері ювенальної юстиції суб’єктів, але не абсолютним, оскільки процес удосконалення цього соціально-правового інституту триває далі, і створює нові відносини та форми участі додат­кових органів чи інстанцій. Наприклад, у Плані заходів з реалізації На­ціональної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року (п. 17), затвердженому Розпорядженням КМУ від 27.11.2019 р. № 1335-р, передбачається залучити до розроблення зако­нопроекту про внесення змін до КУпАП (щодо можливості звільнення неповнолітніх осіб від адміністративної відповідальності із застосуван­ням до них інших альтернативних заходів) Верховний Суд (за його зго­дою) тощо.

Є підстави стверджувати, що останнім часом вирішення проблем за­безпечення прав дитини та реформування чинної системи ювенальної юстиції привертає все більше уваги з боку держави та громадськості. Це відбувається за активним сприянням міжнародної спільноти - міжнаро­дних чи іноземних організацій, які взаємодіють з громадськістю та Уря­дом України, надають фінансову та методологічну підтримку у розвитку внутрішніх національних ресурсів для подальших управлінських та ор­ганізаційно-правових перетворень. Р. Хастінгс розглядав три чинники, що обумовлюють зміни у діяльності суб’єктів ювенальної юстиції: мін­ливий характер форм та методів роботи у зазначеній сфері; трансформа­ція функцій та повноважень цих суб’єктів, а також підвищення значущо­сті партнерських відносин і громади у таких процесах^[436].

За переконанням О. В. Пушкіної, специфіка ситуації яка склалась в Україні щодо забезпечення прав людини в цілому, передбачає реаліза­цію двох комплексів заходів, один з яких має на меті реформування окремих органів державної влади, зокрема йдеться про судову реформу, зміну функцій прокуратури, вдосконалення інституту омбудсмана, а ін­ший - забезпечення надійних механізмів взаємодії між цими органами державної влади^{[437] [438] [439] [440].}

По-перше, на думку К. І. Смеловцева, Л. М. Амджадіна та О. С. Гончарука, І. І. Маркова відтворення ефективної моделі функціо­нування ювенальної юстиції потребує перетворення чинних та створен­ня нових елементів, таких як: ювенальні суди; судові вихователі або со­ціальні працівники при ювенальних судах (помічники суддів з функція­ми соціального працівника); незалежні спеціалізовані установи зі збору інформації неюридичного характеру (соціальні та психологічні характе­ристики неповнолітнього та його найближчого соціального середовища); піклувальні ради при спеціальних установах для неповнолітніх, які пот­ребують соціальної реабілітації^440,441,442.

ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» спеціалізацію судді передбачає щодо усіх питань за участю або стосовно інтересів дітей (ст. 6). Але з цією вимогою корелюються лише положення щодо кримінального провадження стосовно неповнолітніх - ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 14 ст. 31 КПК України. Для інших проваджень, наприклад у КУпАП, такі вимоги не згадуються, що безумовно є правовим казусом. Спеціалізації прокурорів закон на сьогодні не передбачає, але і не виключає такої можливості у майбут­ньому. За чинною редакцією ЗУ «Про прокуратуру» (ч. 2 ст. 7) у разі по­треби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціа­лізовані прокуратури на правах структурного підрозділу. Також Уряд України звертає увагу, що потрібно вирішувати питання щодо існування шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації з одночасним впро­вадженням дієвої альтернативи таким закладам. В четвертій главі обґру­нтовується доцільність доповнення переліку системи спеціалізованих установ для дітей таким суб’єктом як дитячі центри соціалізації. У нау­кових колах неодноразово порушувалося питання щодо створення в Україні інституту Уповноваженого з прав дитини (наприклад, О.

По-друге, забезпечення ефективності ювенальної юстиції вимагає налагодження взаємодії між суб’єктами всієї системи та координації їх діяльності. На необхідності координації дій усіх державних структур та створення механізму взаємодії соціальних служб (органів системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх) з судом наголошувала Г. М. Цинченко^[444]. Литовські фахівці Е. Недзінскас та А. Янушаускас у 2008 році підсумовували, що діюча система запобіган­ня злочинності серед неповнолітніх в їх країні характеризується фрагме­нтарністю, відсутністю взаємодії та координації (і це, не зважаючи на впевнені зрушення у реформуванні системи ювенальної юстиції у Литві на той час. - Прим. авт.). Повноваження щодо координації діяльності всієї системи вказані автори пропонували зосередити в одного суб’єкта - на базі органів поліції^[445]. І. І. Марков покращення рівня взаємодії вбачає у створенні додаткових органів - корекційних рад, міжвідомчих груп тощо^[446]. С. Г. Поволоцька пропонувала створити координаційні центри, які б об’єднували зусилля усіх суб’єктів профілактики, узгоджували їх дії, проводили єдину соціальну політику щодо неповнолітніх на базі служб у справах неповнолітніх^[447]. Дійсно, відсутність належної взаємодії та координації спільної діяльності між гілками влади та окремими суб’єктами системи ювенальної юстиції дуже часто стає типовою вадою на певному етапі розбудови такої системи.

В травні 2017 року Постановою Уряду № 357 в Україні було створе­но МКР. Слід зазначити, що наша держава вже має певний досвід у цій сфері публічного адміністрування. На цей час МКР є тимчасовим консу­льтативно-дорадчим органом КМУ, утвореним з метою запровадження міжінституційної платформи для системного обговорення та вирішення проблемних питань розвитку правосуддя щодо неповнолітніх, прийняття узгоджених рішень, що відповідають інтересам дитини. Посадовий склад МКР затверджує Уряд України, а Головою ради є перший заступ­ник Міністра юстиції.

Відповідно для виконання покладених на МКР завдань Постанова КМУ від 24.05.2017 р. № 357 наділяє цей орган певними правами (див. п. 5 Положення про МКР). Зокрема це стосується отримання необ­хідної інформації від органів публічного адміністрування; залучення представників цих органів до участі у своїй роботі, а також незалежних експертів, представників громадськості та засобів масової інформації (за згодою); утворення у разі потреби для виконання покладених на неї за­вдань постійних або тимчасових робочих групи; проведення інших ор­ганізаційних заходів (конференцій, семінарів, нарад тощо).

Завдання і статус МКР чітко вказують на те, що цей орган є тимча­совим і лише консультативно-дорадчим. Досягнення наміченого резуль­тату припинить його існування. Та й само функціонування МКР обме­жено лише процесами реформування законодавства у сфері правосуддя щодо неповнолітніх. Завдання безумовно важливе, але не вирішує усіх нагальних проблем публічного адміністрування у сфері ювенальної юс­тиції на постійній основі та на всіх рівнях (загальнодержавному, місце­вому). Результатом діяльності МКР є створення належних засад здійс­нення правосуддя щодо дітей, проте реальність вимагає запровадження такої системи міжгалузевих адміністративних органів, які б були покли­кані забезпечувати постійне розв’язання поточних проблем взаємодії су­дів, поліції, соціальних органів, громадськості.

У США зараз існує ціла низка публічних органів управління, консу­льтування, наукового супроводу та практичної реалізації функцій юве­нальної юстиції. Законом про ювенальну юстицію та запобігання право­порушенням 1974 року для підтримки місцевих і державних зусиль що­до попередження правопорушень і вдосконалення системи ювенальної юстиції було створено Офіс ювенальної юстиції та попередження право­порушень. Діяльність цього федерального органу виконавчої влади, який діє у складі Мін’юста США, спрямована на превенцію правопору­шень серед неповнолітніх, поліпшенням системи ювенального правосу­ддя і захист дітей. Через свої підрозділи Офіс спонсорує дослідні, про­грамні та навчальні ініціативи; розробляє пріоритети і завдання політи­ки, спрямованої на рішення федеральних питань ювенальної юстиції; поширює інформацію про проблеми ювенальної юстиції; і виділяє кош­ти штатам для підтримки реалізації превентивних та реабілітаційних програм на місцях. До структури Офісу входить: адміністратор, заступ­ник адміністратора, відділ втручання, відділ спеціальних жертв та наси­льницьких злочинів, відділ державних відносин та допомоги, відділ зв’язків та координації, бюджетний відділ. Крім Офісу на державному рівні діє Координаційна рада з питань правосуддя у справах неповноліт­ніх та запобігання правопорушень - незалежний орган виконавчої влади федерального уряду, який координує всі федеральні програми та заходи, пов’язані з запобіганням правопорушень серед неповнолітніх, дитячої бездоглядності та безпритульності, розшуку зниклих дітей. Наступним органом у цьому ланцюгу є Федеральний консультативний комітет з пи­тань ювенальної юстиції, до якого входять представники штатів, різних консультативних груп, які здійснюють підтримку Офісу ювенальної юс­тиції та попередження правопорушень, консультують Президента і Кон­грес США^[448]. На рівні штатів частиною системи органів виконавчої вла­ди є ювенальні відділи, на які покладаються управлінські функції у сфері надання послуг, розроблення програм та іншої діяльності, що сприяє по­зитивному розвитку неповнолітніх, а також наданню організаційно- методичної допомоги іншим суб’єктам ювенальної превенції. Вони здій­снюють контроль і оцінку роботи «Бюро з надання послуг молоді», що функціонують на рівні графств та муніципалітетів^[449].

У Північній Ірландії у 2003 році замість Колегії з питань ювенальної юстиції у складі Департаменту юстиції було утворено Агенцію ювена­льної юстиції - виконавчий орган, який покликаний проводити роботу з дітьми (віком від 10 до 17 років), що потрапили у конфлікт з законом чи належать до групи ризику. Агенція виконує як організаційні функції (планування та підзвітність, визначення фінансових та організаційно- штатних потреб, механізми управління персоналом та відносини з ін­шими урядовими, муніципальними та громадськими інституціями), так і практичні (надання послуг дітям та молоді на підставі оцінки ризиків, потреб та можливостей, притягнення (в межах наявної компетенції) не­повнолітніх правопорушників до юридичної відповідальності, прове­дення досліджень та узагальнення позитивних практик у сфері ювеналь­ної юстиції). Агенція у взаємодії з соціальними службами громади, су­дами та правоохоронними органами надає цілий спектр послуг, щоб допомогти дітям виправити їхню поведінку, не допустити правопору­шень з їх боку, сприяти інтеграції в громаду та проводити реабілітацію тих дітей, які стали жертвами злочинів^[450]. Безпосередня практична робо­та з дітьми та громадою на місцях втілюється через ювенальні територі­альні команди (у Північній Ірландії існує п’ять таких команд за терито­ріальним поділом)^[451]. Ювенальні команди Північної Ірландії, так само, як і в Англії та Уельсі є частиною органу місцевого самоврядування та відокремлені від поліції та судів. Вони працюють з: поліцією, персона­лом органів пробації, охорони здоров’я, службами у справах дітей, за­кладами та органами освіти, благодійними та громадськими організаці­ями. Ювенальна команда залучається, якщо підліток: через свою проти­правну поведінку має проблеми з поліцією або виявляється заарештова­ним; звинувачується у кримінальному правопорушенні; засуджений за злочин і йому призначене покарання^[452]. Діяльність ювенальних команд заснована на підході так званого громадського обслуговування (послуг), що передбачає ефективну взаємодію (партнерство) з іншими суб’єктами системи ювенальної юстиції на муніципальному рівні.

Доцільно переглянути і досвід найближчих до України країн (Біло­русі, Казахстану, Росії). В даних державах відповідну нішу у системі ювенальної юстиції до тепер (з часів колишнього СРСР) займають комі­сії у справах неповнолітніх. Так за Законом Республіки Білорусь «Про засади системи профілактики бездоглядності і правопорушень неповно­літніх» такі комісії в межах своєї компетенції: здійснюють заходи, пе­редбачені законодавством, щодо координації діяльності органів, установ та інших організацій, що здійснюють профілактику бездоглядності та правопорушень неповнолітніх; беруть участь в розробці нормативних правових актів з питань захисту прав і законних інтересів неповнолітніх; узагальнюють і поширюють позитивний досвід роботи органів, установ та інших організацій, що здійснюють профілактику бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, надають їм організаційно-методичну до­помогу; звертаються до суду щодо поміщення неповнолітніх в спеціаль­ні навчально-виховні установи, спеціальні лікувально-виховні установи, а також з інших питань, передбачених законодавством; вносять подання до державних органів та неурядових організацій з метою усунення по­рушення прав і законних інтересів неповнолітніх; направляють повідом­лення до органів прокуратури у випадках порушення прав і законних ін­тересів неповнолітніх; застосовують заходи впливу щодо неповнолітніх, їх батьків, опікунів або піклувальників, інших осіб у випадках і порядку, передбачених законодавством і т.ін. (ст. 12)^[453]. Комісія у справах непов­нолітніх при Раді Міністрів Республіки Білорусь утворюється Урядом Республіки. Організаційно-технічне забезпечення діяльності Комісії по­кладається на МВС. Обласні, районні, міські комісії у справах неповно­літніх створюються відповідними обласними, районними, міськими ви­конавчими комітетами (п.п. 3, 4)^[454]. Серед недоліків такої форми коор­динаційного органу у сфері ювенальної юстиції вчені називають: відсутність штатного персоналу, який би здійснював професійну діяль­ність на постійній основі (О. А. Писаревська)^[455]; очолюють ці комісії найчастіше посадові особи, які не мають спеціальної професійної підго­товки для роботи з неповнолітніми, а через зайнятість за основною по­садою не завжди здатні здійснювати ефективне керівництво роботою комісій (О. Ю. Таібова)^[456]. Крім того, на ефективності виконання покла­дених на ці утворення функцій негативно може позначатися відсутність необхідних юридичних знань членів комісій при здійсненні юрисдик- ційних повноважень, доволі низька періодичність їх засідань (основна форма діяльності таких органів).

Поряд з наявними вадами, у функціонуванні колегіальних органів на рівні громади можна виділити і позитивні моменти. Ідея використання утворень з представників декількох основних суб’єктів системи ювена­льної юстиції та міжвідомчого співробітництва з поліцією при роботі з неповнолітніми не нова. Такі групи, як зазначають Д. О’Махоні та Р. Дізлі, успішно функціонують у багатьох частинах Англії та Уельсу з 1980-х років. Подібні схеми взаємодії містять низку явних переваг не лише з точки зору спільної відповідальності та контрольованості проце­су (в ухваленні рішення, задіяні усі представники відомств, що входять до команди), але й з позиції їх здатності залучати більшу кількість клю­чових установ до безпосереднього та оперативного втручання у ситуації, що призвели чи здатні призвести до ювенальних правопорушень чи по­рушень прав дітей. Така форма взаємодії допомагає підвищити ефектив­ність ранньої профілактики девіантної поведінки з боку дітей, аніж про­сто реагувати заходами правосуддя у відповідь на ювенальні правопо-

459

рушення.

За нашим переконанням в системі ювенальної юстиції має бути створена структура окремих спеціалізованих органів публічного адміні­стрування, яка б забезпечувала низку організаційних (управлінських), координуючих та практичних функцій у зазначеній сфері на постійній основі.

На рівні центральних органів виконавчої влади слід залишити Між­відомчу координаційну раду, але, змінивши її правовий статус та чинну назву («з питань правосуддя щодо неповнолітніх») на більш універсаль­ну - «з питань ювенальної юстиції» (раніше ми обґрунтовували, що тер­мін «ювенальна юстиція» включає і правосуддя щодо неповнолітніх, і ювенальну превенцію з реабілітацією).

Міжвідомча координаційна рада з питань ювенальної юстиції (далі - МКРЮЮ) в подальшому розглядається нами як постійний колегіаль­ний консультативно-дорадчий та координаційний орган при КМУ з пи-

⁴⁵⁹ Див. O’Mahony D. & Deazley R. (2000). Р. 40. тань забезпечення прав дитини у сферах соціального благополуччя, осві­ти, охорони здоров’я, безпеки та правосуддя, превенції ювенальних пра­вопорушень та реабілітації тих осіб, що потрапили у конфлікт із зако­ном. Посадовий склад МКРЮЮ затверджує КМУ. Як і передбачено чинним Положенням про МКР (затвердженим постановою КМУ від 24.05.2017 р. № 357) Головою ради має залишатися перший заступник Міністра юстиції. Але заступником МКРЮЮ має бути Директор ство­реного в перспективі Координаційного центру ювенальної юстиції та превенції при Мін’юсті України. Рада формується з представників дер­жавних, правоохоронних і судових органів, органів місцевого самовря­дування, громадських та міжнародних організацій, що здійснюють дія­льність в галузі ювенальної юстиції, з метою запровадження міжінсти- туційної платформи для системного обговорення та вирішення проблемних питань ювенальної превенції, розвитку правосуддя щодо неповнолітніх, їх реабілітації, прийняття узгоджених рішень, що відпо­відають інтересам дитини.

З метою формування та забезпечення узгодженого функціонування в Україні ефективної системи ювенальної юстиції ми також пропонуємо створити Координаційний центр ювенальної юстиції та превенції - дер­жавну установу, що належить до сфери управління Мін’юсту.

Основними завданнями Координаційного центру має стати:

1) організаційне, експертно-аналітичне, інформаційне та матеріаль­но-технічне забезпечення здійснення повноважень МКРЮЮ;

2) проведення аналізу практики правозастосування з питань забезпе­чення прав дітей у сфері ювенальної юстиції;

3) внесення на розгляд Міністра юстиції та МКРЮЮ пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері;

4) проведення експертизи законопроектів і нормативно-правових ак­тів, що підлягають реєстрації в Мін’юсті та надання висновків щодо їх відповідності міжнародним стандартам поводження з дитиною та забез­печення її найкращих інтересів;

5) забезпечення та контроль виконання рішень КМУ у сфері ювена­льної юстиції;

6) методологічне, організаційне та нормативно-правове забезпечення діяльності системи спеціалізованих територіальних органів ювенальної юстиції - мультидисциплінарних ювенальних команд;

7) координація діяльності органів державної влади, місцевого самов­рядування, громадських утворень та міжнародних організацій у сфері ювенальної юстиції та ювенальної превенції;

8) забезпечення функціонування та розвитку комплексної інформа­ційно-аналітичної системи забезпечення прав дитини у сфері ювенальної юстиції;

9) участь у розробці та аналізі єдиних стандартів навчання «ювена­льних» спеціалістів;

10) замовлення, фінансування та аналіз наукових досліджень з пи­тань забезпечення прав дитини у сфері ювенальної юстиції;

11) замовлення, фінансування та моніторинг ефективності превенти­вних та корекційно-реабілітаційних програм роботи з дітьми, батьками, громадою;

12) організація підготовки, підвищення кваліфікації та атестування персоналу територіальних мультидисциплінарних ювенальних команд;

13) організація та проведення конференцій, семінарів, тренінгів з представниками інших суб’єктів системи ювенальної юстиції організація підвищення кваліфікації адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

На місцях, на рівні міст та районів в структурі органів місцевого са­моврядування мають бути створені територіальні координаційні ради з питань ювенальної юстиції (далі - ТКРЮЮ) та мультидисциплінарні ювенальні команди. ТКРЮЮ є колегіальним органом, який утворюється на постійній основі при виконавчому органі місцевого самоврядування для координації заходів та об’єднання зусиль місцевих судів, прокурату­ри, органів поліції, ювенальної пробації, освіти, охорони здоров’я, центрів надання вторинної правової допомоги, соціальних служб та служб у справах дітей, громадськості з питань забезпечення прав дітей у сфері ювенальної юстиції. Крім участі у розробці місцевих програм роз­витку пріоритетних напрямів ювенальної юстиції і планів щодо профі­лактики правопорушень серед неповнолітніх, захисту дітей, які перебу­вають у складних життєвих обставинах, ці ради мають також приймати рішення про призначення мінімального превентивного догляду за дити­ною з проблемами поведінки, пропонувати комплексну допомогу бать­кам чи іншим представникам дитини (крім установ по догляду за дити­ною), коли остання підлягає мінімальному або середньому превентив­ному догляду, виходити з клопотанням про розгляд у суді доцільності призначення помірного (середнього) превентивного догляд за дитиною. Зазначені у цьому абзаці превентивні заходи є лише проектом, який більш детально будо розглянуто у четвертому розділі нашого дослі­дження. У своїй діяльності ТКРЮЮ повинні активно здійснювати захо­ди щодо залучення уваги громадськості, у тому числі засобів масової інформації, до здійснення заходів, спрямованих на посилення профілак­тики правопорушень серед неповнолітніх, усунення умов ювенальної деморалізації та криміналізації, забезпечення захисту неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом; створення системи громадського ін­формування з проблем ювенальної юстиції. ТКРЮЮ здійснюватиме свою діяльність у формі планових та позапланових засідань, заслухову­вань звітів, направлення інформацій, приписів, отримання відомостей від посадових осіб державних, комунальних та неурядових органів, установ, організацій, призначення комісійних обстежень умов прожи­вання дітей, надання окремих доручень тощо.

У свою чергу, робочими органами ТКРЮЮ мають стати мультидис- циплінарні ювенальні команди, які для виконання покладених на них за­вдань комплектуватимуться постійним службовим персоналом (для здійснення організаційних, управлінських, функцій, технічного та доку­ментального забезпечення, звітування), а також залученими фахівцями у галузі психології, педагогіці тощо. Вважаємо, що на фахівців цих ко­манд слід покласти і соціальне супроводження всіх тих питань, пов’язаних з особою дитини, які виникають під час здійснення судочин­ства.

В межах напрямку «громадська підтримка» слід розвивати нові ор­ганізаційно-правові форми залучення громадськості до соціальної робо­ти з неповнолітніми правопорушниками, а відповідно, розглянути доці­льність створення громадсько-профілактичних центрів - некомерційних організацій на базі місцевих громад, які у взаємодії з органами місцевого самоврядування сприятимуть залученню позабюджетних фінансових та матеріальних ресурсів юридичних та фізичних осіб (безоплатної добро­вільної допомоги) тощо. Такі центри у взаємодії з мультидисциплінар- ними ювенальними командами мають розвивати реалізацію превентив­них (профілактичних) та мультимодальних реабілітаційних програм для дітей-правопорушників, створювати умови для неофіційних зустрічей сторін конфлікту за участю дитини чи дітей з метою пошуку шляхів по- засудового примирення тощо.

Таким чином, перспективну систему суб’єктів ювенальної юсти­ції можна представити у такому вигляді:

1) суди (суддя, що уповноважений здійснювати провадження щодо неповнолітніх - з усіх питань за участю або стосовно захисту інтересів дітей у суді);

2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

3) Уповноважений Верховної. Ради України з прав дитини;

4) Уповноважений Президента України з прав дитини;

5) Кабінет Міністрів України;

6) Міжвідомча координаційна рада з питань ювенальної юстиції;

7) прокуратура України (ювенальна прокуратура);

8) адвокатура;

9) Міністерство юстиції України;

- Координаційний центр ювенальної юстиції та превенції;

- Координаційний центр з надання правової допомоги;

- центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

10) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну полі­тику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;

- органи пробації (сектори ювенальної пробації);

- спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України;

- виховні колонії;

11) Міністерство внутрішніх справ України;

12) Національна поліція України;

- приймальники-розподільники для дітей;

13) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну полі­тику з питань сім’ї та захисту дітей;

- служби у справах дітей;

- органи опіки та піклування;

- притулки для дітей служб у справах дітей;

- центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

- соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

- центри соціальних служб;

14) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки;

- заклади освіти;

- дитячі центри соціалізації;

- загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілі­тації;

15) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

- центри медико-соціальної реабілітації;

- заклади з надання психіатричної допомоги;

- заклади охорони здоров’я;

16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання, інформаційної безпеки і т.ін.;

17) Державна служба статистики України;

18) органи місцевого самоврядування;

- комісії з питань захисту прав дитини;

- територіальні координаційні ради з питань ювенальної юстиції;

- мультидисциплінарні ювенальні команди;

- громадсько-профілактичні центри;

19) громадські, в тому числі волонтерські організації;

20) міжнародні та іноземні громадські організації, фонди та асоціа­ції;

21) засоби масової інформації.

Створення належних адміністративно-правових засад функціону­вання системи суб’єктів ювенальної юстиції в оновленому вигляді пе­редбачає: прийняття в Україні закону «Про ювенальну юстицію», в яко­му окремим розділом має бути окреслена ця система суб’єктів та визна­чені їх основні завдання і повноваження у сфері ювенальної юстиції; прийняття закону «Про Уповноваженого Верховної Ради Укра­їни з прав дитини»; внесення змін до КУпАП щодо спеціалізації суддів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення щодо не­повнолітніх; внесення змін до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Украї­ні»; прийняття постанови КМУ про утворення Міжвідомчої координа­ційної ради з питань ювенальної юстиції та затвердження Положення про такий орган; затвердження КМУ Положення про Координаційний центр ювенальної юстиції та превенції, та Типових положень про тери­торіальні координаційні ради з питань ювенальної юстиції, мультидис- циплінарні ювенальні команди, громадсько-профілактичні центри; за­твердження Положення про дитячі центри соціалізації^[457].