§ 3.1. Загальна характеристика адміністративно-правового ме­ханізму забезпечення функціонування ювенальної юстиції

Багато нормативно-правових актів містять таку статтю як «сфера дії закону або законодавства». Зазвичай ці норми визначають, які саме пра­вовідносини є предметом регулювання цього закону, або на яких осіб поширюється дія законодавства.

Сфера забезпечення прав дітей органічно поєднує визнання прав ди­тини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні, визначення основних засад і гарантій створення належних умов для фактичної реалізації і захисту цих прав з боку сім’ї, громади та держави. Оптимальний варіант розбу­дови ефективної системи захисту прав та інтересів дитини на рівні тери­торіальної громади в умовах децентралізації, створення дружнього до дітей середовища відповідно до міжнародних стандартів та пріоритетів Стратегії Ради Європи з прав дитини на сьогодні вбачається у реформу­вання існуючої системи захисту прав та інтересів дитини шляхом запро­вадження у цій сфері партнерських відносин між органами публічного адміністрування, судами та громадянським суспільством, в яких держа­вою формуються основні пріоритети та гарантується забезпечення прав кожної дитини. Такий варіант передбачає: реформування та розвиток системи соціальних, медичних та освітніх послуг в Україні; формування нових взаємовідносин і зв’язків між різними уповноваженими суб’єктами забезпечення прав дітей та громадянським суспільством; створення ефективної системи ювенальної юстиції (правосуддя, друж­нього до дитини), шляхом запровадження та реалізації нових правових механізмів та технологій^[357].

В юридичному аспекті під терміном «механізм», на думку О. І. Безпалової, слід розуміти сукупність методів, форм, прийомів, спо­собів, завдяки правильному використанню яких можливо буде досягти оптимальної організації всіх елементів системи, їх ефективного функці­онування, що в результаті повинно привести до отримання бажаного ре- зультату^[358]. У свою чергу, державно-правовий механізм являє собою впорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів реалізації функцій держави у певній сфері, що утворюють його структуру і орієнтовані на досягнення основної мети функціонування держави^[359].

Щодо механізму забезпечення прав та свобод дитини, Н. М. Опольська визначає його як систему взаємодіючих факторів, засо­бів і заходів, які створюють належні юридичні і фактичні обставини для реалізації, охорони, захисту прав та свобод дитини. До його складових частин вчена відносить: суб’єктів, об’єкти, нормативно-правову базу, форми, методи, гарантії, мету, правове виховання і правову соціалізацію дитини^[360]. На думку С. В. Несинової, державно-правовий механізм захи­сту прав неповнолітніх - це єдина злагоджена система державних орга­нів та громадських організацій, які на основі чинного законодавства з метою захисту прав неповнолітніх контролюють, координують та безпо­середньо беруть участь у створенні належних умов життєдіяльності не­повнолітніх, протидії посяганням на їх права та обов’язки, притягненні до юридичної відповідальності винних осіб^[361]. Від так, цілком логічним виглядає виділення М. М. Ребкалом у складі цього механізму двох ком­понентів: юридичної складової (наявність та зміст необхідної норматив­но-правої бази у сфері забезпечення прав. - Прим. авт.) та організацій­ної (стан та напрямки діяльності органів державного управління, які ре­алізують засади державної політики у зазначеній сфері)^[362].

Наприклад, сукупність принципів, норм, правил та процедур, які встановлені на рівні міжнародного права і дотримуються державами в процесі їхньої внутрішньої та зовнішньої діяльності у галузі прав дити­ни, стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх, а також системи міжнародних інститутів, покликаних сприяти контролю за до­триманням прав дитини, їх захисту та забезпеченню становлять міжна­родний механізм забезпечення прав дитини (див. роботу О. В. Пушкіної^[363]. - Прим. авт.). Особливістю таких норм є те, що реалі­зація міжнародних установлень у сфері забезпечення прав дітей, зокрема і ювенальної юстиції забезпечується через ратифікацію та імплемента­цію (шляхом інкорпорації, трансформації тощо) таких положень до норм відповідних галузей національного законодавства.

Дієвість ювенальної юстиції у системі забезпечення прав дітей теж знаходить своє практичне втілення через функціонування державно­правового механізму. І в цьому випадку також слід виходити з міжнаро­дних вимог забезпечення прав дітей, що перебувають у «конфлікті» чи «контакті» з законом. Міжнародні стандарти, базуючись на загальнови­знаному рівні поводження з дітьми, пропонують певний формат для проведення національних реформ у секторі ювенальної юстиції. Вони встановлюють рамки, в межах яких держава та суспільство окремої кра­їни самостійно визначає власну реакцію на правопорушення з боку та щодо дітей та формує правові технології втручання в життя неповноліт­ніх з урахуванням оптимального поєднання публічних інтересів та до­тримання прав дітей.

364

правопорушень.

Щоб у повній мірі осягнути, що розуміється під механізмом забезпе­чення функціонування ювенальної юстиції, потрібно чітко уявляти, що таке правове забезпечення та сфера його застосування, Правове забезпе­чення - це цілеспрямована дія на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою певних правових (юридичних) засобів, насамперед норм тієї чи іншої галузі права^{[364] [365]. На сьогодні, принципово необхідною є тра­нсформація самого формату бачення ювенальної юстиції. Слід казати не про технології забезпечення прав дитини під час здійснення правосуддя щодо дітей, а про те, що вся система ювенальної юстиції має вибудову­ватися як одна з провідних форм забезпечення прав дитини. Тобто пот­рібно згадати, що ювенальна юстиція утворюється та функціонує для за­безпечення прав дитини, а не навпаки. Від так, при формуванні правово­го механізму функціонування системи ювенальної юстиції неможливо обійтися без визначення необхідного і достатнього рівня адміністратив­но-правового втручання держави в цю сферу суспільних відносин.}

Головне навантаження публічно-правового регулювання управлінсь­кої діяльності несе адміністративне право, яке водночас виступає основ­ним засобом юридичного супроводження процесу низки правових та со­ціальних реформ, як-от «реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року».

Прим. авт.)^[366]. Від так, на сучасному етапі реформування правового ме­ханізму ювенальної юстиції адміністративно-правові засоби повинні за­йняти в ньому не останнє місце. За для цього необхідно визначити саме ті адміністративно-правові форми і засоби, які забезпечать ефективну реалізацію функцій публічного адміністрування в цій галузі.

Предметне з’ясування загальної характеристики адміністративно- правового механізму забезпечення функціонування ювенальної юстиції доцільно поділити на дві частини:

1) визначення основних рис та структури адміністративно-правового механізму взагалі;

2) виділення у функціонуванні системи ювенальної юстиції адмініс­тративно-правового компоненту.

Подальший синтез цих частин дозволить окреслити уніфіковану структуру адміністративно-правового механізму забезпечення функціо­нування ювенальної юстиції, побачити його характерні властивості та зв’язок з іншими компонентами державно-правового механізму забезпе­чення прав дітей.

Загальні чи характерні для певних сфер публічного адміністрування риси адміністративно-правового механізму представлені у багатьох нау­кових роботах. Зокрема, на основі наукових публікацій С. М. Алфьорової, В. М. Бевзенка, О. І. Безпалової, О. І. Дубенка, Я. В. Лазура, A. Й. Присяжнюка, Н. П. Тиндик) можна виділити такі за­гальновизнані риси цього механізму: походить від держави; опосередко­вується через процес діяльності органів публічного адміністрування; че­рез його складові здійснюється правовий вплив на відносини, що вини­кають у процесі державного управління; спрямований на забезпечення досягнення суспільно-державного результату; правовий вплив на суспі­льні відносини, що виникають у процесі публічного адміністрування у певній сфері здійснюється за допомогою адміністративно-правової фор­ми; має певну структуру.

Втім, перш ніж перейти до окреслення структури адміністративно- правового механізму, необхідно з’ясувати на скільки такий механізм співвідноситься з поняттям «механізм адміністративно-правового регу­лювання». На думку О. Ф. Скакун, механізм правового регулювання - це взята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних

відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок. Він є складовою частиною механізму со­ціального регулювання, збирає воєдино всі явища правової дійсності^[368]. Порівняно з приведеною (загальною) дефініцією механізм адміністрати­вно-правового регулювання характеризує система саме адміністративно - правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини, пов’язані з адміністративно - процедурною та адміністративно-юрисдикційною діяльністю органів публічного адміністрування^[369]. В такому розумінні адміністративно- правове регулювання можна зіставити з адміністративно-правовим за­безпеченням, яке на думку І. О. Ієрусалімової передбачає, насамперед, регулювання за допомогою норм адміністративного права суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації прав і свобод людини та громадянина (або інших адміністративних зобов’язань публічної адміні­страції - див. В. М. Дорогих^[370]. - Прим. авт.), вплив на них з допомогою передбачених у законодавстві елементів^[371]. До структури механізму ад­міністративно-правового регулювання багато вчених

(І. П. Голосніченко, В. М. Дорогих, С. Г. Стеценко, І. М. Шопіна, О. М. Юнусова та ін.) відносить сукупність таких елементів (засобів) як: адміністративно-правові норми, адміністративно-правові відносини; акти реалізації норм права, акти тлумачення норм адміністративного права, принципи діяльності публічної адміністрації, юридичні факти, правова свідомість, правова культура і режим законності. При цьому в деяких публікаціях їх поділяють на основні (органічні) та додаткові (фу­нкціональні) елементи. С. Г. Стеценко, О. І. Безпалова у своїх роботах підкреслюють, що на першому плані механізму правового регулювання знаходиться його статична складова - відповідні норми адміністратив­ного права, які приводяться в рух за допомогою інших елементів механі­зму адміністративно-правового регулювання. Що ж стосується адмініст­ративно-правового механізму реалізації функцій держави, то його особ­ливістю є поєднання статичної та динамічної (наявність певних організаційних структур та реалізація ними покладених на них функцій через відповідні форми та методи діяльності) складових^372,373. Таким чи­ном, механізм адміністративно-правового регулювання виступає обов’язковою передумовою і частиною, в нашому випадку, адміністра­тивно-правового механізму забезпечення функціонування ювенальної юстиції.

Відповідно адміністративно-правовий механізм забезпечення будь- якої публічної діяльності включає: систему суб’єктів (інституційна скла­дова); адміністративно-правові норми, які регламентують правила пове­дінки та специфіку реалізації суб’єктами своїх повноважень (нормативна складова); правові принципи та правові гарантії такої діяльності; адміні­стративно-правові форми та методи реалізації функцій держави у певній сфері; правовідносини, в яких відбувається переведення приписів, що містяться в нормативно-правових актах, у практичну площину. В робо­тах деяких авторів до елементів цього механізму включаються також стадії забезпечення, юридичні факти, акти застосування норм права^{[372] [373] [374], ресурсна складова (кадрове, інформаційне, матеріальне, технічне забез­печення тощо)[375], адміністративна відповідальність, як складова адмініс­тративного примусу, що застосовується у випадку порушення норм чин­ного законодавства[376] тощо. Я. В. Лазур вважає, що так звані функціона­льні складові частини адміністративно-правового механізму забезпечен­ня прав і свобод громадян у публічному управлінні, до яких належать правова свідомість та правова культура, юридичні факти, законність, ак­ти тлумачення та акти застосування норм права, не є обов’язковими елементами зазначеного механізму, однак значним чином впливають на його ефективність[377].}

Наведені вище властивості та структура будуть характерними і для адміністративно-правового механізму забезпечення функціонування ювенальної юстиції, який відповідно являтиме собою впорядковану су­купність взаємопов’язаних елементів реалізації функцій держави щодо забезпечення прав дітей, які перебувають у складних життєвих обстави­нах та превенції девіантних проявів серед неповнолітніх, що утворюють його структуру і орієнтовані на досягнення зазначених завдань інституту ювенальної юстиції. Такий механізм є структурним елементом держав­но-правового механізму в частині реалізації управлінської функції дер­жави щодо забезпечення прав дитини та протидії ювенальним правопо­рушенням одночасно.

Більш складним завданням видається виділити у механізмі забезпе­чення функціонування системи ювенальної юстиції саме адміністрати­вно-правового компоненту. Знову ж таки, якщо переглянути положення Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінських правил»), то може склас­тися не зовсім повне уявлення про те, що функціонування ювенальної юстиції забезпечується винятково за рахунок кримінально-правового механізму. Проте, проведений нами у попередніх частинах цієї роботи поглиблений аналіз поняття та завдань ювенальної юстиції у системі за­безпечення прав дітей, дає підстави говорити про наявність й інших га­лузево-правових аспектів у складі такого державно-правового механіз­му.

Приймаючи до уваги вже наявні дослідження інших авторів (Я. В. Лазура^[378], О. І. Безпалової^[379]), доцільно наголосити, що саме за­вдяки адміністративно-правовій складовій механізму правового регулю­вання здійснюється правовий вплив держави на відносини, що виника­ють у процесі реалізації публічного адміністрування у певній сфері. Та­кий вплив доцільно увиразнити й у сфері функціонування ювенальної юстиції. Адміністративно-правовий механізм забезпечення функціону­вання ювенальної юстиції зумовлює насамперед регулювання суспіль­них відносин за участю норм адміністративного права, які містяться у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах. Таким чином, утворюються адміністративні правовідносини, які в механізмі правово­го забезпечення прав дітей є засобом «переведення» загальних розпоря­джень юридичних норм у площину суб’єктивних прав і обов’язків для учасників даних відносин.

Категорія адміністративно-правових відносин є однією з ключових в теорії адміністративного права та відіграє провідну роль у визначенні адміністративно-правового механізму. За класичним визначенням В. К. Колпакова - це врегульовані нормами адміністративного права су­спільні відносини, в яких їх сторони (суб’єкти) взаємопов’язані й взає­модіють шляхом здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, встановле­них і гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами. Вирішальною особливістю таких відносин є те, що однією зі сторін зав­жди є носій юридично-владних повноважень (що надає їм характеру пу­блічного управління. - Прим. авт.) щодо інших суб’єктів^[380]. Наприклад, провідні науковці у галузі дослідження адміністративно-правових відно­син - Ю. П. Битяк, I. П. Голосніченко, В. К. Колпаков, О. Є. Користін, О. В. Кузьменко, М. М. Тищенко та інші - під адміністративним проце­сом розуміють діяльність виконавчих органів щодо реалізації не лише адміністративного, а й інших галузей права. До адміністративних прова­джень належать нормотворчі, установчі, дисциплінарні, виконавчі, кон­трольні провадження та провадження з діловодства тощо^[381]. Тож, відно­сини адміністративно-правового характеру невід’ємно будуть супрово­джувати та забезпечувати реалізацію будь-якого компоненту ювенальної юстиції, зокрема і в межах кримінального провадження.

Визначаючи у структурі публічного права адміністративне право як одну з головних галузей права регулятивного, вчені підкреслюють його імперативний характер впливу (за допомогою приписів) на суспільні ві­дносини за участю держави, а також між суб’єктами, що є фігурантами держави, або знаходяться у взаєминах влади та підпорядкування^[382]. Вод­ночас, при дослідженні предмета публічного права О. І. Харитонова ро­бить висновок про те, що його не можна зводити лише до владних від­носин, тому що зараз держава виконує низку соціальних функцій, зосе­реджується на гарантуванні та захисті прав людини і громадянина, що зумовлює зміни у предметі публічного права, і як і у методі публічного права, більш глибоке проникнення у сферу приватного права та перет­ворення деяких його інститутів, появи нових об’єктів, що потребують публічно-правового регулювання^[383]. Подібно до цього В. К. Колпаков каже, що адміністративно-правові відносини повинні бути переважно публічно-сервісними відносинами, тобто відносинами, у межах яких і завдяки яким держава обслуговує правомірні потреби й інтереси прива­тних осіб^{[384] [385]. Від себе доповнимо, що публічно-сервісна спрямованість адміністративно-правових відносин реалізується не лише у сфері прива­тного права, а й в інших галузях публічного права, так би мовити «об­слуговуючи» також потреби й інтереси діяльності інших державних ор­ганів, в тому числі судів, прокуратури, органів пенітенціарної системи. Звідси в адміністративно-правовій науці за виконуваними функціями}

виділяють регулятивні та правоохоронні адміністративно-правові відно-

сини

385

Перші (регулятивні) адміністративно-правові відносини пов’язані з реалізацією, умовно кажучи, «позитивної» функції адміністративного права у зазначеній сфері. В межах адміністративно-правового механіз­му забезпечення функціонування ювенальної юстиції до таких відносин належить:

- визначення захисних механізмів щодо дітей;

- встановлення правил поводження з певними категоріями дітей, окремих видів проваджень;

- організація та реалізація соціально-психологічного супроводження дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- збір, перевірка, узагальнення та накопичення інформації що стано­вить публічний інтерес для забезпечення прав дітей;

- реєстраційна діяльність, а також організація та ведення статистич­них, аналітичних та інших обліків у сфері ювенальної юстиції;

- організаційне та формальне втілення вимоги до спеціалізації та пі­дготовки кадрів для органів (їх посадових осіб), які взаємодіють з діть­ми, що перебувають у «конфлікті» з законом;

- організація роботи апарату управління державних органів - суб’єктів ювенальної юстиції;

- керівництво нижчими структурами в ієрархії одного відомства та організація взаємодії між незалежними одна від одної інституціями юве­нальної юстиції;

- робота зі зверненнями фізичних та юридичних осіб;

- документообіг;

- організація системного наукового та експериментального забезпе­чення функціонування системи ювенальної юстиції;

- організація фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності суб’єктів ювенальної юстиції тощо.

До речі, заходи подібні до тих, які наведені в останній половини приведеного переліку В. М. Бевзенко називає здійсненням допоміжних функцій публічного характеру, спрямованих на забезпечення нормаль­ного виконання органами державної влади та місцевого самоврядування основних завдань, передбачених нормами чинного законодавства^[386].

Адміністративними формами визначення захисних механізмів щодо дітей є:

- по-перше, видання правових актів, що регулюють діяльність сис­теми органів ювенальної юстиції, завдання та компетенцію органів пуб­лічного адміністрування, що входять до цієї системи, а також удоскона­лення чинних редакцій адміністративно-правових актів в частині запро­вадження або апробації нових ювенальних технологій до діючої моделі ювенальної юстиції (наприклад, механізмів чи окремих процедур поза- судового вирішення справ щодо неповнолітніх тощо);

- по-друге, підбір і реалізація методів індивідуальної соціально- профілактичної роботи з даною віковою групою населення та їх най­ближчим соціальним оточенням (в тому числі за допомогою активного залучення соціальних структур та інституцій), орієнтування органів, які здійснюють діяльність щодо неповнолітніх, на виховні та реабілітаційні процедури;

- по-третє, забезпечення механізму доступу до реалізації дітьми своїх прав і законних інтересів, отримання безоплатної правової допо­моги та підтримки фахівців у галузі психології, медицини;

- по-четверте, моніторинг проблем дитинства, створення єдиної автоматизованої бази даних за різними категоріями неповнолітніх в рамках формування централізованої системи інформаційного простору;

- по-п’яте, вдосконалення контрольних функцій публічного адмініс­трування в цій сфері, зокрема шляхом введення інституту уповноваже­ного з прав дитини;

- по-шосте, поширення механізмів активного залучення та участі громадськості в організаційно-правових заходах ювенальної юстиції.

Як слушно наголошує Т. Ю. Новікова, дані положення повинні реа­лізовуватися за допомогою вдосконалення правового регулювання дія­льності суб’єктів системи ювенальної юстиції, шляхом чіткого визна­чення завдань і функцій кожного з них, а також створення ефективної системи взаємодії^[387].

Цінність адміністративно-правового механізму і його змісту полягає у виникненні під його впливом необхідних реальних умов для реалізації

деяких інших видів компетенції державних органів (їх посадових осіб), зокрема у кримінально-правових, кримінально-процесуальних правовід­носинах. Тобто, у сфері ювенальної юстиції завдяки певним адмініст­ративно-правовим формам можуть бути реалізовані не лише адміністра­тивні нормативи, а й окремі положення та гарантії кримінального право­суддя щодо дітей чи на захист дітей. Наприклад, вимоги щодо спеціалізації суддів та слідчих у кримінальних провадженнях стосовно неповнолітніх осіб (ч. 14 ст. 31, ч. 2 ст. 484, ч. 1 ст. 499 КПК України) є однією з юридичних гарантій найкращого забезпечення прав та інтересів останніх у сфері ювенальної юстиції. Втім фактичне забезпечення функ­ціонування цих вимог у конкретних кримінальних провадженнях здійс­нюється через форми публічного адміністрування правого та організа­ційного характеру (детальніше про це див. у § 4.2. цієї роботи. -

Прим. авт.).

Так само, можна навести приклади адміністративно-правового за­безпечення функціонування і деяких інших правовідносин, які виника­ють під час здійснення правосуддя щодо або для дітей, зокрема у кримі­нальних провадженнях щодо неповнолітніх. Це можуть бути так звані процедурні правила, які фактично знаходяться на межі норм адміністра­тивного та кримінально-процесуального (кримінально-виконавчого) права (наприклад, підготовка сектором ювенальної пробації досудової доповіді про обвинуваченого неповнолітнього або реалізація пробацій- них програм щодо неповнолітніх осіб, звільнених від відбування пока­рання з випробуванням) або мають загальне поширення, не залежно від сфери конкретного застосування (як-от Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місце­вого самоврядування..., здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних по­вноважень тощо).

Варто згадати, що певна частина науковців ототожнює ювенальну юстицію з будь-яким видом судочинства відносно дітей. Так, О. І. Карпенко в межах цивільного судочинства пропонує створення до­даткових механізмів правового захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування^[388]. З цивільним судочинством, пов’язані пи­тання опіки та піклування, позбавлення батьківських прав, захисту май­нових та немайнових (наприклад, усиновлення) прав та інтересів непов­нолітніх осіб, тощо. Часто необхідність вирішення цих питань виникає і у ході здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, або кримінальних проваджень за фактом діянь, в яких законом України про кримінальну відповідальність окремо передбачено захист прав і свобод неповнолітньої особи. Так, усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду (відповідно до норм гл. 5 ЦПК України), але передбачає ретельну попередню підготовчу процедуру (ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, обстеження соціальних умов потенційних уси­новителів, підготовка документів для подання до суду і т. ін.), яка здійс­нюється підрозділами служби у справах дітей місцевих держадміністра­цій за нормами адміністративного права (Порядок провадження діяльно­сті з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей).

Отже, механізм адміністративно-правового забезпечення функці­онування ювенальної юстиції представляє собою систему засобів, які є складовою впливу елементів як адміністративної галузі права так й ін­ших (кримінального, кримінально-процесуального, цивільно-

процесуального) на суспільні відносини та встановлювані 'їх нормами га­рантії реалізації, охорони та захисту прав та найкращих інтересів ди­тини.

Навіть в контексті реагування держави на суспільно-небезпечні про­яви з боку дітей, у загальному механізмі ювенальної юстиції (пов’язаного з правосуддям), який заснований на нормах кримінального, кримінально-процесуального права, обов’язково присутні елементи ад­міністративно-правового механізму, які виконують забезпечувальну (сервісну) або комунікативну ролі. Прояви забезпечувальної функції ад­міністративно-правового механізму можна навести на прикладі спеціалі­зації суб’єктів кримінального провадження і т. ін. Комунікативна роль адміністративно-правового механізму полягає у налагодженні внутріш- ньосистемних зв’язків між суб’єктами системи ювенальної юстиції. На­приклад, з метою визначення основних напрямів запобігання і протидії злочинності серед неповнолітніх, розробки, узгодження і виконання спі­льних заходів з метою своєчасного виявлення, розкриття, припинення та попередження злочинних і корупційних проявів у сфері охорони дитин­ства, усунення причин та умов, що їм сприяли, ГПУ вимагає від підпо­рядкованих органів прокуратури активно застосовувати координаційні повноваження - на відповідних нарадах заслуховувати інформації керів­ників правоохоронних та інших державних органів, органів місцевого самоврядування (п. 6)^[389]. Або прокурор Київської області наказує підле­глим територіальним прокурорам забезпечувати невідкладне інформу­вання письмовими повідомленнями першого заступника, заступника прокурора області, який відповідно до розподілу обов’язків відповідає за організацію роботи у сфері ювенальної юстиції про: вчинення неповно­літніми та за їх участі кримінальних правопорушень, а також причет­ність дітей до вчинення злочину... (п. 1.1)^[390]. У першому прикладі взає­модія відбувається у формі координації дій незалежних суб’єктів систе­ми ювенальної юстиції об’єднаних єдиною метою, у другому - у формі субординації, заснованої на принципі підпорядкованості.

Функції адміністративного права спрямовуються не лише на адміні­стративно-правові відносини теперішнього часу, а й на оптимальні рам­ки функціонування й розвитку правовідносин як адміністративно- правових, так й інших галузей права в майбутньому, що обумовлює су­часно-перспективну спрямованість адміністративно-правового механі­зму. Ефективне функціонування системи ювенальної юстиції за всіма її напрямками вимагає належного та регулярного фінансування, матеріа­льно-технічного і кадрового забезпечення, яке має завчасно планувати­ся. При наявності загальних орієнтирів для подальшого реформування ювенальної юстиції (мінімізація карального впливу, надання правосуд­дю виховного і ресоціалізуючого характеру, взаємодія суду з новим ко­лом фахівців і організацій) докладне вивчення експериментальних юве­нальних технологій та форм роботи з дітьми, які перебувають у склад­них життєвих обставинах (наприклад, застосування до неповнолітніх правопорушників відновлювальних процедур, впровадження медіації у адміністративно-деліктне провадження, проведення виховно- корекційної роботи з дітьми і т. ін.) щодо доцільності та можливості їх впровадження до українського законодавства, необхідний налагоджений механізм поєднання наукового та практичного потенціалів. Ці питання знаходять відображення в концептуально-програмних правових докуме­нтах і забезпечуються завдяки адміністративно-правовому регулюван­ню, втілюючись у державних планах та інших підзаконних нормативно- правових актах.

Правоохоронні адміністративно-правові правовідносини пов’язані з реалізацією правоохоронної функції адміністративного права та спрямо­вані на охорону, захист публічних інтересів держави, суспільства, окре­мих юридичних та фізичних осіб від протиправних посягань з боку не­повнолітніх делінквентів, а також охорону, захист і відновлення пору­шених прав самих дітей, запобігання таким проявам шляхом застосування адміністративно-правових засобів. До їх числа вчені відно­сять адміністративно-деліктні та превентивні відносини. Це цілком ха­рактерно і для правоохоронних правовідносин у сфері ювенальної юсти­ції.

До сфери дії ювенальної юстиції, з урахуванням особливостей украї­нського законодавства, автоматично мають бути включені ситуації: здійснення розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо дітей, а також інші аспекти, що регулюються відповідним законодавст­вом, наприклад, можливість перекладення юридичної відповідальності («трансмісії») за протиправні дії неповнолітніх на інших осіб (батьків або осіб, що їх замінюють) - ч.ч. 2 та 3 ст. 184 КУпАП; адміністратив­но-правові та дисциплінарні заходи реагування на так звані «статусні порушення», а також прояви «нестандартної» поведінки з боку неповно­літніх девіантів (осіб, що мають так звані «психічні потреби»)^[391].

Значний масив ювенальної юстиції (у широкому її розумінні) - це профілактика причин та умов девіації дітей. Зазначимо, що весь ком­плекс превентивних заходів реалізується в межах адміністративно- правового механізму. Крім превенції, правоохоронні адміністративно - правові відносини у сфері ювенальної юстиції включають ще комплекс заходів з виконання примусових заходів виховного характеру, прове­дення реабілітації неповнолітніх правопорушників. Поглибленому ви­вченню цих питань присвячені окремі підрозділи цієї роботи.

Слід зазначити, що у правовій науці і серед функцій кримінального права (яке також входить до структури публічного права) виділяють охоронну та регулятивну функції. Окреслюючи у законі про криміналь­ну відповідальність перелік та склади злочинів, кримінальне право охо­роняє відносини, які регулюються іншими галузями права від злочинних посягань на них. Регулятивна ж функція кримінального права полягає у встановлені державою заборон щодо вчинення суспільно небезпечних діянь (дії чи бездіяльності), вимагаючи в такий спосіб певної правомір­ної поведінки від осіб^[392]. З моменту досягнення одинадцятирічного віку такі заборони та, передбачувані законом наслідки реагування на кримі­нальні правопорушення (суспільно-небезпечні діяння), розповсюджу­ються і на неповнолітніх осіб. В цьому випадку разом з нормами кримі­нального права починають діяти елементи кримінального процесуально­го механізму забезпечення прав дитини. Проте, на відміну від адміністративно-правових відносин, виникнення кримінально-правових відносин у сфері ювенальної юстиції завжди пов’язано з фактом кримі­нального правопорушення (навіть у випадку готування до його вчинення чи його завчасного припинення). Щодо запобіжних кримінальних пра­вовідносин, то, посилаючись на погляди інших вчених, Є. В. Скулиш та I. I. Митрофанов підсумовують, що запобіжна роль норм кримінального права полягає в породженні правовідносин з їх обов’язкового дотриман­ня. Але врегульованість фактичних відносин правом надає цим відноси­нам юридичної форми, але не перетворює їх у правові без відповідних юридичних фактів (конкретних кримінальних правопорушень)^{[393] [394].}

Вважаємо, що з окресленими раніше видами адміністративно- правових відносин корелюються й основні функції адміністративно- правового механізму забезпечення функціонування ювенальної юсти­ції, до яких вочевидь слід віднести:

а) регулятивну функцію, у складі якої додатково можна виділити: за­безпечувальну, комунікативну та перспективну підфункції;

б) правоохоронну, у складі якої додатково можна виділити: адмініс­тративно-деліктну; превентивну та ресоціалізаційну (реінтеграційну) підфункцїї³⁹^.

Отже, охарактеризувати предмет або явище означає визначити його відмінні риси з числа подібних чи характерні особливості, які властиві саме цьому предмету чи явищу. Надати загальну характеристику - зна­чить з’ясувати основні (головні) властивості явища, ті ознаки, які будуть властиві цьому явищу у будь-яких проявах. Відповідно, проведений у цій частині дослідження науковий аналіз дає підстави звернути увагу на такі властивості адміністративно-правового механізму у сфері фун­кціонування ювенальної юстиції:

1) походить від держави та обумовлений необхідністю реалізації її функцій з публічного адміністрування у сфері ювенальної юстиції;

2) опосередковується через процеси публічного адміністрування та адміністративно-деліктної діяльності органів суду, прокуратури, досу- дового розслідування інших органів публічного адміністрування щодо реалізації завдань забезпечення прав дитини в межах адміністративно- процедурної та адміністративно-юрисдикційної компетенції цих суб’єктів;

3) через його складові здійснюється правовий вплив на відносини, що виникають у процесі реалізації не лише виконавчої влади в державі, а й правосуддя у справах про адміністративні правопорушення у сфері пре- венції та правової реакції держави на протиправну поведінку неповнолі­тніх, інші прояви негативної девіації з їх боку, а також забезпечення прав дітей, які опинилися (перебувають) у складних життєвих обстави­нах (у сфері ювенальної юстиції);

4) у процесі здійснення правосуддя щодо дітей (кримінального) чи для дітей (цивільного) адміністративно-правовий механізм виконує до­поміжні ролі (забезпечувальну та комунікативну);

5) спрямований на забезпечення досягнення конкретного суспільно- державного результату (сприяння в здійсненні та захисті суб’єктивних прав, свобод, законних інтересів дітей, урахування під час здійснення правосуддя щодо них чи для них найкращих законних інтересів остан­ніх; організація ефективної зовнішньої взаємодії та внутрішньої діяльно­сті з виконання покладених на конкретного суб’єкта системи ювенальної юстиції завдань і функцій тощо);

6) існує у вигляді взаємопов’язаної сукупності матеріальних і про­цесуальних юридичних засобів та способів (юридичних технологій), які мають адміністративно-правову форму опосередкування;

7) система цих правових засобів організована таким чином, що до­зволяє уповноваженим суб’єктам послідовно та ефективно здійснювати свою діяльність щодо виконання завдань ювенальної юстиції за допомо­гою заходів організаційно-правового характеру та заходів адміністра­тивного примусу;

8) на відміну від кримінально-правового механізму не обов’язково обумовлений фактом кримінального чи іншого протиправного діяння, відтак має не лише ретроспективний, а й превентивний характер функ­ціонування;

9) на відміну від цивільно-правового механізму не завжди обумовле­ний захистом прав та інтересів дітей у судовому порядку, а передбачає й інші позасудові форми забезпечення їх прав;

10) характеризується сучасно-перспективною спрямованістю право­вого впливу;

11) має певну структуру.

До структури адміністративно-правового механізму забезпечен­ня функціонування ювенальної юстиції входять такі складові:

- інституційна: система суб’єктів ювенальної юстиції;

- нормативна: адміністративно-правові норми, які регламентують правила поведінки та специфіку реалізації суб’єктами ювенальної юсти­ції своїх повноважень; правові принципи та правові гарантії такої діяль­ності;

- функціональна: адміністративно-правові форми та методи реаліза­ції функцій держави у сфері ювенальної юстиції; акти застосування норм права у сфері ювенальної юстиції; ювенальні технології; правовід­носини, в яких відбувається переведення приписів, що містяться в нор­мативно-правових актах, у практичну площину; юридичні факти; право­ва свідомість та правова культура; адміністративна відповідальність, як складова адміністративного примусу, що застосовується у випадку по­рушення норм чинного законодавства;

- ресурсна: кадрове, інформаційно-аналітичне, науково-інноваційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності суб’єктів ювенальної юс­тиції^[395].

Основні складові та прояви цього механізму докладніше будуть роз­глянуті в наступних частинах дослідження.