МИХАЛ, 3 БОЖОЇ ЛАСКИ КОРОЛЬ ПОЛЬСЬКИЙ,
великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський, подольський, інфлянтський, смоленський, сіверський, чернігівський
Оголошуємо цим нашим листом усім взагалі і кожному зосібна, кому про те належить знати, що в тих днях допіру прибули до нашого боку шляхетні осаули Петрановський і Тарасенко 446— посли Запорозького городового війська, яких виправлено з суплікою та інструкцією ще на сейм, що скінчився вже кілька тижнів тому, і не тільки до нашого маєстату, але належно до сейму й цілої Річі Посполитої.
He можемо не відзначити з жалем одне, що всі зусилля й замисли наші щодо заспокоєння України і задоволення Запорозького війська через уперту завзятість і амбіцію однієї-другої особи дотіль не могли дійти до пожаданого кінця. Коли те військо після елекції подало на коронаційному сеймі супліку, а потім поновило в Ченсто- хові, перш за все воздавши подяку господові Богу при чудовному образі пресвятої найсвятішої богородиці діви Марії, там-таки, під час веселого акту нашого одруження 467, при бутності найяснішої цісаревої християнської її милості і багаточисленного цісарського двору, ми мали раду з панами сенаторами, що були у великому числі на той час у Ченстохові, і за визначенням сенату видали універсали на всю Україну, що оголошують про комісію. A на сеймі, що незабаром розпочався, ми призначили повагою цілого сейму комісію і послали до Острога наших і Річі Посполитої комісарів. Вельможні уроджені комісари з’їхалися туди і не могли дочекатися там послів від Запорозького війська мало не шість місяців. Вони тільки для годиться озивалися листами і заживали різних способів, які не мали в собі нічого дійового, а взагалі святобливо псували справу. Нарешті, для вигляду, що вони щось чинять, прислали спершу з листом козака Якова Корбача до Острога тільки для порозуміння, допоминаючися відомості, чи повна сила трактувати дана комісарам від нас і Річі Посполитої.
Знову, повторним листом, вимагали від наших комісарів копії інструкції разом з порукою під присягою.Після таких численних посольств і письмових відповідей, аби тим удатніше міг бути розірваний трактат, вони безпошанівно й вперто вимагали через другого козака неподобні речі, тобто обміну, визначаючи з-поміж наших комісарів уроджених хелмського й брестського каштелянів з кількома значними особами, і це супроти всілякої слушності і над звичай, що існував доти. A цього ніколи не бувало, скільки багато не траплялося трансакцій і посольств від
Портрет короля Михала Вишневецького (13).
гетьмана й Запорозького війська до найясніших наших попередників; немає також прикладу й на те, щоб козацькі посли, хоч й при найбільшому розпалі війни й розлитті крові, були затримані, або супроти міжнародного права поставилися до них по-ворожому чи мали вони бути згублені, вони завжди отримували відправу і безпечно виїздили. I хоч декларували вельможні й вроджені комісари, що повна безпека послів Запорозького війська забезпечується не тільки письмово, але навіть хотіли ствердити це своєю присягою (декларував учинити це й вельможний маршалок, великий коронний гетьман), прецінь, однаково все те нічого не допомогло.
Нарешті козацькі посли запропонували трактувати мир через листи, однак не раніше, як будуть прислані в Україну до війська привілеї й клейнОди, начебто забрані супроти права уродженим Тетерею, хоч той пункт був осібно обумовлений поміж іншими в суплі- ках Запорозького війська і належав до обговорення на комісії. Аж нарешті приїхали по кількох місяцях двоє із числа козацьких комісарів, тобто Михайло Корицький, сотник сренямський, і Олександр Лішковський, але й ці вдаватися в трактати не хотіли, твердячи, що не було їм те доручено, домагалися тільки письмового документа про перемир’я. Вони заживали всіляких фортелів на цілковите збиття тієї комісії, одне писали, а інше чинили, не зичачи миру.
Після таких численних явних доказів нещирості гетьмана війська нашого Запорозького, втративши надію, що його посли прибудуть, коли приїхали посли уродженого Ханенка, теперішнього, від нас потвердженого, гетьмана, згідно супліки його й низового Запорозького війська та поданих ними пунктів, вельможні та уроджені комісари наші прийняли, задовольнили й написали там-таки, в Острозі, всі їхні вимоги,— це потвердили всі стани Річі Посполитої на сеймі, що був недавно, за конституцією.
Ці трактати мають служити не лише низовим, але й городовим козакам, і всім українним обивателям, що є під нашим пануванням, де має висвідчуватися на ділі належна цнота, віра, зичливість і щире підданство і буде дотримуватися нам та Річі Посполитій, як то просторо висловлено в згаданій конституції і в наших універсалах, посланих через послів низового Запорозького війська.
Острог. Кругла башта (37).
A щоб і городове Запорозьке військо, і всі обивателі України мали достатню інформацію, ми наказали ту комісію і ту апробацію слово в слово видрукувати й видати під нашою коронною печаткою як витяг до всіх полків і до народу українного. Зміст її отакий:
МИХАЛ,
3 БОЖОЇ ЛАСКИ КОРОЛЬ ПОЛЬСЬКИЙ
великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський, подільський, інфлянтський, смоленський, сіверський, чернігівський
Ознаймовуємо цим нашим листом усіх узагалі і кожного зосібна, кому про te належить знати, що на минулому, щасливо закінченому сеймі вельможні й уроджені комісари наші й Річі Посполитої після прочитання комісії, відправленої в Острозі, подали її оригінал до актів нашої коронної метрики. A ту комісію, що служитиме Запорозькому війську, як городовому, так і низовому, під нашим пануванням, уписати до книг і з них правильно, слово в слово переписавши (також і апробацію тієї комісії, видрукувану в конституції), ми наказали для відомості й досконалої інформації автентично видати до всіх полків війська нашого Запорозького і всіх українних обивателів. A та комісія сама в собі має таке:
B ім’я Бога, єдиного в святій трійці, отця, сина і святого духа. Ha вічну пам’ять сущим і тим, що будуть потім.
Найяснішого Михала, з божої ласки короля польського, великого князя литовського, руського, прусського, мазовецького, жмудсько- го, інфлянтського, київського, волинського, смоленського, сіверсько- го, чернігівського і всієї Річі Посполитої Корони Польської і Великого Князівства Литовського, ми, Станіслав Казимир Беневський, воєвода, генерал чернігівський, богуславський, носівський староста; Ян Францішек з Лубович Лубовицький, каштелян волинський, пун- ський, ліпницький староста; Ян П’ясочинський, каштелян хелм- ський; Єжи Манецький з Пігловіц, стольник київський; Стефан П’ясочинський, браславський, синицький староста, сеймовою повагою призначені комісари оголошуємо, що від війська його королівської милості Запорозького з Низу від свого старшого, уродженого Михайла Ханенка, і цілого війська вислані посли до нашого милостивого пана, до його королівської милості, тобто уроджені Семен Богаченко, Яків Ярошенко, Роман Малук, Іван Полтавець, Іван Завіша, Степан Білий, Василь Олексієнко з іншими товаришами. Вони, станувши біля ніг його королівської милості, нашого милостивого пана як пана свого природженого, отримали батьківську й королівську доброзичливість і були відіслані до нас, комісарів усієї Річі Посполитої, для грунтовної домови.
Тоді ми, упевнюючи те все військо його королівської милості Запорозьке, яке є не тільки на Низу в Січі, але й у городах, убезпечуємо, що їм буде надана й стверджена на найближчому сеймі через конституцію достатня ласка його королівської милості, нашого милостивого пана.Особливо щоб не гинуло набоженство в церквах релігії грецької в усіх тих місцях, де тільки поширюється влада і щасливе панування його королівської милості, щоб не було воно знищене і щоб 468 Акти: «добр чи маєтків». уЖЄ не було більше жодних утисків для монастирів, церков і добр 468;
на тому сеймі, за знесенням з їхніми милостями отцями єпископами, як пастирями, що зостаються під пануванням його королівської милості, і з самим превелебним у бозі його милістю отцем митрополитом, учинять вони остаточну постанову, аби лишалися при тій вольності в цілості, як було перед війною і як постановлено найясні- шими попередниками його королівської милості, нашого милостивого пана, щоб безпека, вольність, повага лишалися на вічні часи не тільки вищому, але й всьому духовенству.
Також стародавні військові вольності, не лише церкви грецької релігії, але також все стосовно добр, хуторів і будь-яких власних козацьких маєтків,— все буде непорушено всім узагалі й кожному зосібна.
Суди аби два судили одного, згідно прохання й супліки самих же панів послів.
Удовам померлих чоловіків-козаків має бути всіляка вольність у добрах і хуторах така, якою користувалися їхні чоловіки. A коли б удова пішла заміж, то як піде за козака, заживатиме козацьких вольностей.
Також елекція гетьмана, згідно давніх звичаїв, має відбуватися так, як самі жадали — на місцях, за умовленими правами і військовими звичаями, однак з тим, щоб обраний гетьман брав на потомні часи потвердження і благословенство від його королівської милості з поприсяженням разом з полковниками й старшиною війська вірності і щоб на тому уряді не привласнював аж ніяк собі пожиттєвого права, не чинив козакам ані утисків, ані утяжень над те, що дозволяє йому його уряд, а залишався, доки хотітиме і подобатиме його військо.
Нарешті, відчиняємо дорогу військові в усіх слушних супліка- ціях зараз і на потім до ласки його королівської милості, нашого милостивого пана, і всієї Річі Посполитої, обіцяючи — отримають усе, про що покірно й слушно проситимуть.
A що вже за ласкою милостивого Бога війська повертаються до його королівської милості як до пана природженого і Річі Посполитої як до своєї матері, то все те, що тільки господь Бог допустив, як спільні гріхи протягом такого довгого часу, навічно віддати в забуття і вічну непам’ять без будь-якого помислу помсти.
Потім вони прийняли через своїх послів зобов’язання на душу й сумління своє й цілого війська, що відв’язуються від усіляких протекцій сторонніх монархів, а коли б знаходилися в яких до того часу, то тих усіх навічно вирікаються і перед Богом зобов’язуються, що до них ніколи не повертатимуться.
He мають приймати й відправляти жодних посольств без відомості найяснішого маєстату його королівської милості, нашого милостивого пана, або ясновельможних їхніх милостей милостивих панів коронних вождів; також не посилатимуть до будь-кого зі сторонніх і взагалі лишатимуться у вірності й ніколи не зміненім послушенстві його королівській милості та Річі Посполитій; повинні ставати вони і відважно, прикладом своїх предків, давати ворогові відсіч (і це супроти всякого ворога коронного та Великого Князівства Литовського), як тільки отримають розпорядження ясновельможних їхніх милостей панів коронних вождів, у повній воєнній готовності, під хоругвою, яку відібрано з рук його королівської милості, нашого милостивого пана.
A коли б зараз і на потім (чого боже збав) почалися якісь внутрішні бунти як у Січі, так і у волості, заспокоювати їх самим всіма своїми силами і не давати поширитися злу, а кожного, хто противиться тому постановлению та підданству його королівській милості й Річі Посполитій, як ворога зносити, карати і вбивати.
Щоб тим більше тішилося вольностями й ласкою його королівської милості та Річі Посполитої Запорозьке військо, запевняємо, що в домах, маєтках, хуторах козацьких жовнір ніколи не буде ставати постоєм, чи переходом, чи нічлігом, не вибиратимуть для них ні тимчасових стацій, ані зимового хліба, не чинитимуть кривди й гвалтів під загрозою кари на горло,— і це на вічні часи.
469
K о м и ш и н а — палиця. При тому булава, бунчук, печатка, комишина 469 буде віддана
Запорозькому війську з майбутнього сейму, а при відданні згаданих військових клейнодів гетьман, полковники, судді, осаули і вся старшина повинні будуть виконати присягу на вірність його королівській милості й Річі Посполитій при комісарах його королівської милості.
Навзаєм також шляхетський стан і духовенство має одержати вільне повернення до добр, бо та комісія не повинна ні в чому порушувати вольності й права шляхетського стану й духовенства.
Що тільки належало до гетьманської булави Запорозького війська, його королівська милість, наш милостивий пан, і Річ Посполита апробує на майбутньому сеймі.
Це все має бути тримано вічно й непорушно, через що для пам’яті потомним наступним вікам підписали ту комісію ми, комісари його королівської милості, нашого милостивого пана і всієї Річі Посполитої обидвох народів, також і посли — комісари Запорозького війська.
Діялося в Острозі, дня другого вересня за римським календарем. Року тисяча шістсот сімдесятого
Станіслав Казимир Беневський, воєвода, генерал чернігівський, богуслав- ський, носівський староста (Місце підпису).
Ян Францішек з Лубович Лубовицький, каштелян волинський, пунський, ліпницький староста (Місце підпису).
Ян ГГясочинський, каштелян хелмський (Місце підпису).
Єжи Манецький з Пігловіц, київський стольник (Місце підпису).
Стефан ГГясочинський, браславський, синицький староста (Місце підпису). Семен Богаченко, комісар і посол від війська його королівської милості Запорозького низового.
Роман Малук, комісар і посол від війська його королівської милості Запорозького низового.
Іван Полтавець, комісар і посол від війська його королівської милості Запорозького низового.
Іменем усього товариства від війська його королівської милості Запорозького низового, що є при нас,
Андрій Тарасенко, писар від війська його королівської милості Запорозького низового, рукою власною.
(Місце печатки)