Становлення іудейської монотеїстичної релігії

Іудаїзм одна з монотеїстичних національно-державних релігій стародавнього світу, поширена головним чином серед євреїв. Вона не стала світовою релігією з ряду при­чин, про які ми скажемо далі, але здобула світове поширення, повторивши долю свого розсіяного по всьому світу народу.

Насамперед декілька слів про Біблію, в якій викладено історію єврейського народу.

Коли стародавні євреї творили своє Святе Письмо, вони ще не знали, що його нази­ватимуть Біблією. Ця назва закріпилася за ним лише в IV ст. Вперше воно зустрічається в працях Іоанна Золотоустого (347-407), а остаточно цей термін утверджується в бого­слов’ї лише в XIII ст. Слово «Біблія» грецького походження — від назви папірусу, який виготовлявся з очерету — біблусу, а звідси — і грецька назва книги, складеної з листків папірусу — «біблос», «бібліон». Отже, буквально слово «Біблія» означає «книги», дав­ньоєврейською мовою — «Соферім».

Почавши з кількох книг, це зібрання розрослося в остаточному вигляді до зібрання багатьох книг. Це вже ціла бібліотека в одній книзі. Сучасний протестантський бого­слов Джон Макдауелл так характеризує унікальність Біблії: вона писалася 1600 років протягом життя 60 поколінь, її писали понад 40 авторів з різних суспільних прошарків, у різних місцях, за різних обставин і настроїв, на трьох континентах трьома мовами.

Створена стародавніми євреями священна книга була успадкована християнами, во­ни доповнили її своїми творами, назвали Біблією. Вони визначили і дві основні частини Біблії: першу, іудейську — це Старий Завіт, другу, християнську, яку, ясна річ, іудеї не визнають — це Новий Завіт. Саме християнство і дало Святому Письму іудеїв друге життя. Його переклали на латину — світову мову середньовіччя, а потім майже всіма мовами світу.

До 1966 р. Біблія була перекладена на 240 мов і діалектів, а її окремий текст ще на 739 мов.

10.2.