Причини поразок селянсько-козацьких пов­стань:

— як правило, вони починалися стихійно, без ретельного планування;

— головна мета — помста кривдникам, а не реалізація певної програми;

— селяни-повстанці не йшли далі своєї місце­вості;

— старшина та реєстровці схилялися до переговорів, а не до рішучих воєнних дій;

— козацька армія поступалася польській у стратегії, озброєнні, було краще вимуштрованне.

Наслідки повстань:

— реєстрове козацтво позбавлено самоврядуван­ня: полковниками могли бути тільки поляки, очолював військо не гетьман, а спеціальний ко­ролівський комісар;

— козаки передавали полякам артилерію та війсь­кові відзнаки;

— обмежено територію розселення козаків;

— на Дніпрі відбудовано Кодацьку фортецю;

— на території України постійно перебувало польсь­ке військо;

— нереєстрові козаки перетворені на кріпаків, по­силився феодальний гніт (збільшились панщина, податки з міст);

— масові втечі населення від польської розправи на територію Росії — на Дон і Слобожанщину.