В ЛАД ІЗ ЖИТТЯМ СВІТУ

Pозвиток життя йде по висхідній, а культура розвивається спадково. Палеоліт змінив мезоліт, а за ним наступав неоліт. Цей поступ увіч простежуєть­ся на Кам’яній Могилі. Це “видатна пам’ятка природи і людського суспільства” (В.

Безперервність історичного розвитку допомагає осмислити принцип зодіакаль­ного (астрономічного) датування в археології, розроблений доктором М. Чмихо- вим. У ньому розкривається виникнення та функціонування археологічних куль­тур залежно від космічних (зодіакальних) та природ­них перемін. У неоліті (4370 р. до н. е.) на чільне місце в зодіаку виходить сузір’я Тельця-Бика. Під ним розвивалися буго- дністровська, сурсько- дніпровська та трипільська культури. Вони (за М. Чмиховим) були най- вірогіднішими індоєвропей­цями, протослов’янами. Звідси предками слов’ян, як

Чаша з головою Тельця-Бика із Сушківського праміста Кінець IV тис. до н е. Розкопки В Козповськоі Національний музей історії України

Найдавніший символ влади — кам'яна чотирибічна булава. Маріупольський могильник періоду неоліту

доводить вчений, можна вважати “населен­ня культур: кукрекської і гребенниківської (протонеоліт), буго-дністровської (неоліт), трипільської (мідний вік), трипільської (ранній бронзовий вік)...” [151, 89].

У технології настає ера палеометалу, а в ідеології — ера Бога (Господаря, Госпо­да) вищих небесних сфер Сварога. Сус­пільною і духовною організацією в держав­ному об’єднанні займається первісна інтелі­генція — волхви-старійшини. Вони мали знаки своєї влади, які відповідають зако­нам Світоладу. У селищі Карбуна (Мол­дова) на ранньотрипільському поселенні (етап А) Г. Сергєєвим знайдено унікальний скарб із 822 предметів. Серед них 444 знахідки були мідними. Всі вони датуються 4800 роком до нашої ери [122]. На горщику, в якому знайдено скарб, зображено чотири сонця, які обрамлюють по дві енергетичні лінії-потуги. Серед знахідок виявлено і мідну бляху. На ній вибито дірочками навскісний хрест у два ряди — графічний символ Світобудови, знак Сонця і Вогню. В колі втілено сутність парності й чотиричасносп як світових мірно- стей. Два отвори зверху упевнюють, що бляху надівали на шию представники влади, які були покликані організовувати життя на основі Світового ладу. Така бляха зображена і на статуетці культури Кукутені. Вона начеплена на шию. На ній зображено чотири кружечки як оз­наку чотиричасносп світу. Праворуч про­креслено сім ліній як вияв семичинності, що відповідає процесові творення, а ліво­руч їх вісім як ознака досконалості.

Старійшини втілювали Божу силу і лад на землі, в конкретній громаді, племені, їхнім священним символом влади стала булава. Вже за доби неоліту (Маріу­польський могильник) вона виготовая-

Мідна бляха з навскісним хрестом

з ранньотрилільського селища Карбуна (Молдова), 4800 р до н е. Розкопки Г. Сергеева

Іfill

Ivv лася чотирибічною. Булава із трипільсь­кого селища в Щербанів ці (етап BII роз­копки В. Хвойки) також розпсторюєть- ся на чотири сторони світу. В епоху брон­зи їх виготовляли з каменю — округлими, з чотирма виступами, потім металевими з чотирма ребринами. Під час розкопок по­селення зрубної культури у Іллічівці знай­дено кам яну поліровану булаву.

Кісхяна бляха із селища пізньої бронзи в іллічівці но Сіверському Дінці За C Березанською

Ознаки влади створювалися за прин­ципами мірностей Світового ладу, тому оздоблення відповідало їхнім символам, було композиційно чітко й образно змістовно розроблено та художньо посутньо втіле­но. Образи на них промовляли, що влада є священною. І старійшини, і звичайні люди мусили жити й чинити у суголоссі з вишніми силами, цебто по добру, по правді, по звичаю. Світогляд предків через духовно-художню традицію передавав­ся тисячоліттями.

Металева бляха із Високої Могили (Запорожжя) передскіфського періоду

Розкопки E Яковенко і В Бідзіля 1971 р

Перначі як ознаки влади старійшин — символи бога Перуна. Вони відомі вже у сколотів. Достоту подібні й полковницькі перначі козацької доби. Ознакою Вер­ховного Володаря у сколотів було брон­зове навершя — Папай. За стильово- композиційними ознаками у ньому втілю­вався образ Світу. Від постаті у центрі вгору відходять дугові відгалуження на чотири сторони. Вони мають по три-чотири дзвоники та круглі пластинки-сонечка, які дзвеніли й, очевидно, закликали людей до певних дій. Оскільки звук і колір мають по сім складових, то вони відтворювали красу світу в семичинносп. То ж бо у таких навершях передано образну схему

Старійшина із бляхою на грудях. Раннє Трипілля

Світу, втілено мірності його ладу — як і в культурному надбанні попередніх епох. Світовидною є й булава Київської Русі. Чотиригранні виступи складають її владну основу.

XVIII столітті разом з рештками державності України.

Кам 'яна булава із трипільського селища в Щербанівці (етоп ВИ). Розкопки В. Хвойки. HMfY

Все це відповідає не тільки спадковості історич­ного поступу людності, а й розвитку та піднесенню Трипільської культури, і допомагає визначити, хто під цією умовною назвою прикритий. Культура прадавніх хліборобів займає територію більш ніж достатню для держави — від Дунаю до Дніпра (Кукутен і -Трипілля). Тому її потрібно і сприймати в цілісності, а не дрібнити на румунські, молдовські, українські варіанти. Ряд учених вважають ранньотришльсма селища Ізвоар 1, 2 (Кукутені, Румунія) і Трипілля етапу А за єдину культуру, яка склалася між Карпатами, Середнім Дніпром, а згодом і на Південному Бузі [55, 12]. Основними зооморфними скульптурками Трипільської культури є статуетки бичків, яких знаходять при розкопках багатьох поселень, в тому числі й на територіях праміст у міжріччі Дніпра — Південного Бугу. LJe ще раз підтверджує, що зодіакальним знаком тришльців-хліборобів був Телець. Високий рівень духов­ного та господарського розвит­ку Трипільської цивілізації да­ють підстави говорити, що це була індоєвропейська, протосло­в’янська держава, можливо, ще з нетривкою організацією.

Індоєвропеїзація України, вважає Ю. Шилов, почалася від злиття буго-дністровської та дніпро-донецької культур. У часі це припадає на формування Трипільської культури. Ними

Пернач екологів — 400 р до не. (курган Солохо, Запорізько обл.) то перначі козацької старшини XVII ст.

закладено початки державності. Подунав’я і Придніпров’я надовго залишаються основними регіонами всесвітнього індоєвропейства, аж до часткового переселення аріїв у середині II тися­чоліття до н. е. в Індію. Жерці буго-дністровсь- коі культури (за А Кифіїшним) стали храни­телями й літописцями святилища Кам’яна Могила. Довгі віки вона була духовним і етно- творчим центром [162, 35—53].

Останнім часом з’ясовується питання і про етнічну належність носіїв індоєвропейської Трипільської цивілізації. їх попередників — “буго-дністровців” В. Даниленко вважає про- тодакомізійцями, А. Кифішін — протошуме- рами або араттами. У зв’язку з вивченням трипільської писемності в науковий обіг ввійшли і племена пелазгів. Про це написав у своїх статтях М. Суслопаров. У них він звернувся до забутих праць О. Черткова “Пеласго-фракийские племе­на, населявшие Италию” (Москва, 1853) та академіка М. Марра “К вопросу о происхождении племенных названий “етруски” и “пеласги” (Петроград, 1928). Виходячи з цих досліджень, М. Суслопаров пише: “Абетка етрусків, алфавіт карійців (лелегів) Малої Ази та найдавніші письмена еллінів в основі пелазгійні. Тобто на­лежні тому народові, який жив на Україні і близько середини II тисячоліття до нашої

Булава з позолотою часів Київської Русі, XH ст.

ери покинув її. Трипільські написи треба дешифрувати за допомогою пелазпйного алфавіту” [127, 140].

Пелазги мали свого прапредка на родинне наймення Пелазг (за М. Марром, лелека давньогрецькою мовою звався “пеласг”). Своїм святим знаком лелеги й пелазги мали лелеку і вірили, що є нащадками Лелеки-Зорі, цебто Зорі-Венери [9, 63]. Чи не з того часу образ Дівчини-Зорі живе у народнопісенній творчості: “Ду- наю-море, дівчино-зоре.Лелеги й пелазги — це племена цивілізації, нині відо­мої як Трипільської. Перші жили у Подніпров’ї і Придністров’ї, а другі — в

Лелеки в духовно-енергетичній сфері Малюнок на посудині тзньотрипільського селища Жванець (Подністров'я, етап Clf).

Південно-Західній Україні. Дослідник духовної історії України О. Братко- Кутинський пише: *..♦ носіями т. з. Трипільської культури були арійські племена шанувальників культу Лади, тобто культу астральної води і вогню. Оскільки воду уособлювала Леля (Дана), а вогонь Полель, Поле, то ша­нувальники цього культу звалися за іме­нами цих бопв-близнят — лелегами (лелеками) і пеласгами” [9, 64].

Образ лелеки давній. Доктор В. Да­ниленко встановив, що у віруваннях і мистецтві символ лелеки уособлював

Отже, трипільці належали до індоєвропейців, тобто до аріїв, оріїв — людей благородних і відданих священній професії на землі — хліборобству. Вони ніку­ди не зникали з історичної арени, а розвивалися в інших історичних умовах. Цьо­му відповідає віра, праця та духовні образи.

Бронзове навертя сколола — Попом як ознака Світу і святенності верховної влади