Ранньофеодальні держави південних і західних слов’ян.

Процес формування феодальних вiдносин i створення ранньофеодальних держав був спiльним для всiх народiв Європи, в тому числi для рiзних гiлок слов’янства. Проте для кожної з них мав свою специфiку.

На заходi полабськi слов’яни увiйшли в тiснi контакти з Франкською дер-жавою, скандинавськими країнами i Данiєю. Одне з полабських слов’янських племен – ободрити – сприяло франкам у боротьбi з саксонцями та надбалтiйськими племенами. Пiзнiше ободрити утворили свою державу, яка проiснувала до середини XII ст. i була центром боротьби полабських слов’ян проти наступу нiмецьких феодалiв.

Чесько-моравським i словацьким племенам уже в VI ст. вдалося досягти консолiдацiї у боротьбi з войовничими аварами. У 623 р. було утворено перший незалежний полiтичний союз захiднослов’янських племен, який увiйшов в iсторiю пiд назвою «держава Само». До її складу, крiм племен Чехiї, Моравiї i Паннонiї, входили також численнi слов’янськi племена Сiлезiї, Лужицi та iнших земель по середнiй течiї Лаби. Енергiйний творець цiєї держави – князь Само – зумiв завдати нищiвної поразки аварам i успiшно протидiяв спробам франкiв пiдкорити собi захiдних слов’ян. Однак пiсля смертi Само (658) ця держава розпалась. Наступним етапом розвитку державностi у захiдних слов’ян було утворення Великоморавського князiвства у першiй половинi IX ст. (830-906). В його надрах формувалася чеська державнiсть, якiй передувало Чеське князiвство, що утворилося на межi VII i VIII ст.

За 10 рокiв до падiння Великоморавського князiвства Чехiя вийшла з його складу i утворила самостiйну державу. На IX ст. припадає об’єднання польських племен, яке вiдбувалося в рiзних центрах. Пiсля приєднання Великоморавiєю князiвств Малої Польщi (877) центром польської державностi, що складалася, стала Велика Польща. У другiй половинi Х ст. завершився тривалий процес утворення Давньопольської держави на чолi з династiєю Пястiв.