<<
>>

§ 4. Поняття і склад судових витрат

Під судовими витратами розуміють витрати органів дізнання, досудового слідства та суду під час здійснення ними провадження в тій або іншій справі, профінансовані з державного бюджету, тобто фактично витрати держави.

При віднесенні тих чи інших витрат до судових варто виходити з правової сутності даного процесуального інституту.

Стягнення судових витрат — не додатковий захід покарання за вчинений злочин. Не є воно і цивільно-правовим заходом, оскільки стягнення витрат відбувається не за договором чи цивільно-правовим зобов'язанням. Наприклад, при стягненні за зобов'язанням, що виникає з заподіяння шкоди, відповідні суми стягуються з особи, Що заподіяла шкоду. У кримінальному процесі витрати, Що належать до судових витрат, стягуються не тільки без відома, а й часто навіть всупереч бажанню обвинуваченого; при стягненні суд керується кримінально-процесуаль-ними нормами, а не цивільними (правовими чи процесу-

1 Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. — М., 1979. — С. 94—95.

203

альними). У цьому, зокрема, виявляється характер кримінально-процесуальних відносин як одного з видів владних відносин.

Має значення і те, хто поніс витрати. До категорії судових витрат належать тільки витрати, понесені органами дізнання, досудового слідства і судом. Тому суми, що стягуються відповідно до ст. 93 КПК за оплату праці адвоката як захисника, призначеного судом, судовими витратами не є. Порядок їхнього стягнення регулюється спеціальною інструкцією про оплату праці адвокатів.

Нарешті, слід враховувати і безпосередню причину їх виникнення: судові витрати виникають у результаті здійснення кримінального судочинства, а не в результаті злочину. Злочин же є загальною причиною виникнення самого судочинства по даній справі, але не може розглядатися як безпосередня причина витрат, тим більше, що не завжди обраний слідчим шлях доведення є єдино можливим.

Розходження в підставах (безпосередніх причинах) виникнення витрат визначає відмінність судових витрат від інших сум, що підлягають стягненню з обвинуваченого.

Але, незважаючи на це, в науці кримінального процесу існує кілька підходів до визначення поняття судових витрат. Наприклад, В. М. Тертишник таким чином визначає поняття «судові витрати»: це витрати на кримінально-процесуальне провадження, відшкодування яких покладається на певних учасників процесу1.

Інші автори розуміють під судовими витратами витрати зі збирання і дослідження доказів2. Безперечно, судові витрати виникають у кримінальному судочинстві в результаті дія-льності учасників кримінального процесу, спрямованої на розкриття злочинів. Відомо, що кримінальний процес — найбільш значна частина цієї діяльності, оскільки в ньому беруть безпосередню участь не тільки свідки, потерпілі, поняті, експерти, спеціалісти, переклада-чі, а й працівники органів дізнання, слідчі, прокурори, судді, адвокати тощо, отже, відпо-відно до запропонованого формулювання до судових витрат повинні бути віднесені ви-трати всіх цих осіб зі збирання і дослідження доказів, що

1 Тертитвик В. М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. — К., 1999. — С. 22.

2 Настольная книга судьи. — М., 1972. — С. 361.

204

суперечить чинному законодавству. Адже ст. 91 КПК відносять до судових витрат лише суворо визначену частину витрат, що виникають у результаті кримінально-процесу-альяої діяльності, зокрема суми, витрачені на зберігання, пересилання і дослідження речових до-казів.

Протилежну позицію з цього питання займає і Л. Круг-ліков, який вважає, що в судові витрати можуть бути включені «лише такі витрати по кримінальній справі, що являють собою винагороду чи компенсацію витрат, понесених особою, що залучалася органами досудового слідства чи судом для надання допомоги в процесі збирання, дослідження й оцінки доказів»1. Він розглядає судові витрати як реально понесені витрати фізичних і юридичних осіб, а також як винагороду за відволікання від звичайних занять.

На наш погляд, правильно зазначає В.

Т. Томін, який відносить до судових витрат перераховані в законі матеріальні витрати, понесені органами дізнання, досудового слідства і судом, що можуть бути стягнені з винного2.

Отже, судові витрати — це юридичне поняття, межі якого встановлюються кримінально-процесуальним правом. Віднесення до них витрат, пов'язаних з провадженням у кримінальній справі, але не передбачених статтями 91—93 КПК, недопустимо.

Стаття 91 КПК передбачає, що судові витрати складаються:

1) із сум, що видані чи мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) інші витрати, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

Виходячи з положення Інструкції «Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні

• ' Кругликов Л. Судебные издержки в уголовном деле // Сов. юстиція. _ 1975. — № 4. — С. 8.

2 Томин В. Т., Якупов Р. X., Дуняя В. А. Процессуальные документы, СТРОКИ И Судебные ИЗДерЖКИ В УГОЛОВНО СуДОПрОИЗВОДСТВе. — ОМСК;

1973. — С. 37.

205

яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів1 (далі — Інструкція) до сум, що видані і мають бути видані свід-кам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим, слід відносити:

1) їх витрати по явці до відповідних органів та посадових осіб;

2) неодержані доходи у вигляді заробітної платні;

3) неодержані прибутки цими особами, які не є робітниками чи службовцями.

Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, які викликаються до особи, що провадить дізнання, слідчого, прокуратури, суду або до органу, в провадженні якого перебуває кримінальна справа, для дачі показань, висновків, перекладів, участі в проведенні слідчої дії, судовому розгляді по цій справі, мають право на відшкодування понесених ними витрат по явці (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати по найму житлового приміщення, добові).

Перекладачам, а також особам, які виконують функції експертів чи спеціалістів не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується також винагорода, яка визначається з урахуванням характеру їх занять у межах від 20 до ЗО відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Витрати, пов'язані з явкою до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, відшкодовуються в розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди:

1 Див. постанову Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р.

206

за письмові переклади — від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);

за усні переклади — від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'язю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також зі стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

Виплати винагороди за відрив від звичайних занять і за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах норм, зазначених у цій Інструкції, та час, затрачений,особою у зв'язку з явкою за викликом і на виконання даного їй завдання).

Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військовослужбовцям, які викликаються до органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами.

Особисто військовослужбовцям ніякі ви-трати не відшкодовуються.

Науково-дослідні установи експертизи Мінюсту проводять судову експертизу з кримінальних справ за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз. Вартість проведення експертиз, що призначаються за кримінальними справами, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства та суду, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у науково-дослідних установах -судової експертизи Мінюсту.

У разі виклику працівника науково-дослідної установи судової експертизи Мінюсту органами дізнання, досудового слідства чи суду для виконання функцій спеціаліста, передбачених статтями 128і і 270і КПК, заробітна плата за час виконання зазначених функцій і витрати на відрядження

207

відшкодовуються за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на про-ведення судових експертиз.

Ступінь складності проведеної експертизи визначається відповідно до такої таблиці, що міститься в додатку до Інструкції.

<< | >>
Источник: Коваленко Є. Г.. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,2004. — 576 с. 2004

Еще по теме § 4. Поняття і склад судових витрат:

  1. § 1. Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Предмет доказування
  2. § 4. Поняття і склад судових витрат
  3. Поняття вбивства та його види.
  4. ТЕМА 7. ПРАВО ВЛАСНОСТІ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ Поняття і зміст права власності. Римські юристи оперували двома поняттями для визначення права власності. Поняття «dominium» охоплювало не тільки майно, але й владу домовладики над своїми підвладними. Поняття «proprietas» визначало приналежність речі певній особі. Класична юриспруденція визначала власність як повну владу над речами. Зокрема, власник земельної ділянки мав право на усе, що знаходилося над і під ділянкою. Зміст права власності розкривається ч
  5. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
  6. § 1. Вищі органи влади та управління
  7. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 21.06.2001 № 2542-III (Витяг) НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
  8. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 08.07.2010 № 2456-17 (Набрання чинності відбудеться 01.01.2011) (Витяг)
  9. 5. ПРАВО
  10. Перша кодифікація радянського права в Україні
  11. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
  12. Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю: проблемні питання та практичні рекомендації
  13. §1. Поняття допиту та його види на досудовому слідстві
  14. 3.1 Цивільний позов як спосіб відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
  15. Визначення об’єктів апеляційного та касаційного оскарження
  16. Правові наслідки перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції
  17. Особливості перегляду судових рішень адміністративних судів у порядку апеляційного та касаційного провадження
  18. Адміністративно-правові аспекти структури прокуратури України