<<
>>

Синдром деперсоналізації-дереалізації

виявляється у скаргах хворих на те, що їхня психічна активність, тіло і (чи) оточення якісно змінилися, здаються нереальними, віддаленими чи автоматичними. Хворий може відчувати, що більше сам не думає, не уявляє, не згадує; його рухи і поведінка немов би і не його; відчуття і дії відірвані від нього, вилучені, не його, чи втрачені; власне тіло здається безжиттє-

вим чи аномальним; оточення безбарвне, штучне, схоже на сцену, де люди грають вигадані ролі.

В окремих випадках пацієнт може бачити себе начебто з боку чи померлим. Найчастіше при таких синдромах хворі скаржаться на втрату емоцій. У цих хворих ясна свідомість і збережена критика до власного стану, тобто вони розуміють, що цей розлад є суб'єктивною і спонтанною зміною їхньої психіки, а не нав'язаний зовнішніми силами чи іншими людьми. Такий розлад в чистій чи ізольованій формі майже не виявляється. Найчастіше феномен деперсоналізації супроводжує депресивний, фобічний та обсесивно- компульсивний розлади. Елементи цього синдрому можуть з'являтися й у психічно здорових осіб при втомі, сенсорній депривації, галюци- ногенній інтоксикації чи як гіпногогічний, гіпнопомпічний феномен. Синдром деперсоналізації-дереалізації феноменологічно близький до так званого передсмертного стану, що виникає у критичних і небезпечних для життя ситуаціях.

<< | >>
Источник: С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков . — К.: МАУП,2004. — 176 с.. 2004

Еще по теме Синдром деперсоналізації-дереалізації:

  1. Соматоформні розлади
  2. Синдром деперсоналізації-дереалізації
  3. Канабіноїди
  4. Галюциногени