Поняття про групи та колективи

Протягом життя людина безпосередньо спілкується з іншими людьми, щоб реалізувати свою соціальну сутність. У груповій вза­ємодії відбувається становлення та самореалізація особистостей.

Група - це людська спільність, яка виділяється із соціального цілого на основі певних ознак (характер діяльності, соціальна на­лежність, структура, рівень розвитку міжособистістних стосунків, особливості організації тощо).

Взаємини в групі мають певну специфіку, зумовлену особли­востями та психологічними характеристиками різних груп, що й дає змогу класифікувати їх.

Групи поділяють на первинні і вторинні - цей поділ пов’яза­ний з належністю чи відсутністю безпосередніх контактів між чле­нами групи та глибини взаємин. У первинних групах (сім’я, група друзів, команда тощо) між людьми існують безпосередні контакти. Первинна група за чисельністю - від 2 до 30-40 осіб (сім’я, клас, академічна група вузу, робочий колектив).

Вторинні групи - це групи, де безпосередніх контактів між її членами не існує, а для спілкування використовують різних “по­середників”, наприклад у вигляді засобів зв’язку. Якщо студент­ську групу можна розглядати як первину, то студенти факультету складають вторинне об’єднання.

За формою існування групи бувають умовними і реальними (контактними).

Умовна група - це така група, яка існує номінально; вона складена за певними ознаками, критеріями, члени цієї групи не взаємодіють між собою.

Люди, які складають цю спільність, можуть не лише ніколи не зустрічатися, але й не знати нічого один про одного. Окремі члени таких умовних груп можуть бути знайомі один з одним, мати певні міжособистісні стосунки, але всі вони не взаємодіють як ціле. Наприклад, в психології виділяють і об’єднають умовно категорії: дітей дошкільного віку, молодших школярів, підлітків, юнаків для вивчення анатомо-фізіологічних, психічних та інших закономірностей і особливостей.

Реальні групи - це фактично існуюче об’єднання з реаль­ними зв’язками, спільними метою і завданнями. Реальна група може існувати тривалий або короткий час.

Психологія вивчає соціальні об’єднання, які існують реально, тобто вивчає психологічні особливості, закономірності реально існуючих груп, де люди зібрані разом і об’єднанні якоюсь загальною ознакою, спільною діяльністю, існують в ідентичних умовах і якимось чином усвідомлюють свою належність до пев­ного об’єднання. Реальна група може існувати короткочасно і довгочасно, бути за чисельністю малою чи великою, існує і функ­ціонує, як спільність.

За способом створення групи поділяють на офіційні (формальні) та неофіційні (неформальні). Такій поділ вперше запропонував американський психолог Е. Мейо.

Формальна група (офіційна) - відрізняється тим, що в ній є чітко визначені статуси її членів, чітко регламентована їх кіль­кість, а в ряді випадків - і тривалість існування (тривалість існу­вання студентської групи обмежується часом навчання у вищому навчальному закладі), у всіх членів чітко визначені ролі, система лідерства і підлеглості (структура влади). Прикладом формальної

групи є та група, яка склалась в умовах конкретної діяльності: ро­бітнича бригада, спортивна команда, студентська група.

Офіційні групи створюються на підставі наказу, розпоряд­ження, штатного розпису, юридичного акту. Наприклад, склад ка­федри закладу вищої освіти, особовий склад військового підроз­ділу формуються наказами, відповідно, ректора і командира війсь­кової частини; склад студентської академгрупи - розпорядженням декана; шлюбні відносини чоловіка та жінки - юридичним актом тощо.

Всередині формальних груп Е. Мейо виявив неформальні - ті, які виникли і склались стихійно, де не приписуються ні статуси, ні ролі і де немає заданої системи взаємостосунків. Така група не передбачена жодними документом. Наприклад, група рибалок, всередині студентських груп існують декілька груп за близькістю.

Офіційні групи, зберігаючи всі свої характеристики, одноча­сно можуть бути і неформальними, що сприяє їх кращому функці­онуванню.

Референтна група. Американський психолог Г. Хаймен, вивчаючи студентські групи, встановив, що частина їх членів роз­діляє норми поведінки, прийняті не в даній групі, а в якійсь іншій, на яку вони орієнтуються. Референтною групою називається реа­льно існуюча або уявна група, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, оцінки, цінності якої орієнтується в своїй поведінці, самооцінці, стосунках з іншими.

Особистість може входити до однієї групи, але сповідувати норми і цінності іншої. Інколи референтна група є умовною. На­приклад, для підлітка такою може бути уявлювана група “силь­них” чоловіків (кіногерої, артисти тощо).

У кожної людини, як правило, існує кілька референтних груп. Якщо ці групи відстоюють протилежні цінності чи норми, це може призвести до переживання конфліктних ситуацій, тяжкої проблеми 368

вибору, невпевненості в собі. Особливо часто це трапляється в підлі­тковому та юнацькому віці, коли норми та цінності, наприклад ро­дини, школи та групи приятелів, суперечать одна одній.

За мірою відкритості групи поділяють на закриті, що харак­теризуються закритою діяльністю, умовами життя (наприклад, трудова колонія), та відкриті, для яких характерна доступність ве­ликому загалу (підприємство, виш тощо).

За розміром групи поділяють на великі та малі.

Велика група - кількісно необмежена умовна спільність лю­дей, яка виділена на основі певних соціальних ознак: статі, віку, національності тощо. Це об’єднання багатьох людей, які не пере­бувають в безпосередньому контакті, взагалі можуть не знати про існування одне одного. За певних обставин велика група може збі­гатися з умовною. Вона стає реальною, якщо індивідів об’єднують певні структурно-формальні (організаційно-комунікативні, функ­ціонально-рольові) і соціально-психологічні (ціннісно-нормати­вні, управлінські) характеристики. Так, наприклад, до великої групи належать колективи виробництв і закладів, які нараховують сотні або тисячі працюючих, а також етноси, класи тощо.

Під малими групами розуміють відносно стійке, нечисленне за складом, пов’язане спільною метою об’єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт між його членами. Усі, хто належить до неї, знають один одного особисто і спілкуються між собою в процесі досягнення тієї чи іншої мети. Кількість членів малої групи від двох до 30-40 осіб.

Прикладом таких груп може бути сім’я, шкільний клас, сту­дентська група, виробнича бригада, спортивна команда тощо. Одна людина, звичайно, може входити до кількох груп.

19.2.