Предмет психології

Психологія - це наука про явища, закономірності та механі­зми психіки. Це наука про психіку і закономірності її прояву й ро­звитку.

Предметом психологічної науки є факти, закономірності та механізми психічних явищ, які нею вивчаються.

Коло психічних явищ, які вивчає психологія, у кожної лю­дини виявляється чітко і досить виразно: це наші почуття, думки, образи, сприймання, прагнення, бажання, уява, погляди тощо - все, що утворює внутрішній зміст нашого життя, яке дається нам безпосередньо і належить нам. Психічні явища - це постійні регу­лятори діяльності, що виникають у відповідь на подразники, які діють в даний момент часу (відчуття, сприймання), або ті, які були в минулому досвіді (пам’ять), узагальнюючи і передбачаючи ре­зультати, до яких вони приведуть (мислення, уява), активізуючи діяльність під впливом одних чинників і гальмуючи її під впливом інших (почуття, воля), виявляючи відмінність у поведінці людей (темперамент, характер, здібності). Пояснити психічні явища - це означає розкрити їх взаємні зв’язки, залежність їх від життєвих умов, що їх породжують, з’ясувати ці закономірності, яким вони підлягають. Отже, предметом психології є психічні явища.

Об'єкт вивчення психології - жива істота як носій певних психологічних особливостей та якостей.

Психіка - це властивість головного мозку створювати суб’єктивні образи об’єктивної реальності, на основі і за допомо­гою яких відбувається управління діяльністю особистості. Психіка є суб’єктивний образ об’єктивного світу, відображення навколиш­ньої дійсності мозком людини.

Психіка виникла на певному етапі біологічної еволюції люд­ства і являє собою необхідну умову подальшого розвитку життя. Змінюючись та ускладнюючись, психічне відображення набуло у людини якісно нової форми - форми свідомості.

Свідомість - особлива форма психічної діяльності, орієнто­вана на активне цілеспрямоване відображення і перетворення дій­сності.

Психіка - це складний комплекс, який працює за певними закономірностями. Як складові цього комплексу виокремлюють несвідомий, підсвідомий, свідомий і надсвідомий рівні, які взає­мопов’язані і взаємодіють між собою.

Разом із багаторівневістю людська психіка має різні форми вияву

Психічні процеси. Це діяльність психічного відображення. До них належать пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприй­мання, пам’ять, мислення та уява) та емоційно-вольові. Психічні процеси забезпечують зв’язок особистості з дійсністю. За їх допо­могою формуються властивості особистості, які здійснюють зво­ротний вплив на функціонування психічних процесів.

Психічні властивості. Психічними властивостями особис­тості називають найбільш важливі й стійкі особливості людини (потреби, інтереси, можливості, темперамент, характер тощо). Психічними властивостями позначають також типові для конкре­тної людини відмінності розуму, емоційної та вольової сфер, що закріпилися в характері, темпераменті, можливостях, поведінці людини.

Психічні стани. Це особлива характеристика психічної дія­льності людини за певний період часу. Психічні стани зумовлю­ються зовнішньою ситуацією, самопочуттям, індивідуальними особливостями людини і впливають на її поведінку під час певного часового періоду. Це, наприклад, стан радощів або горя, гніву або співчуття, сну або неспання.

Отже, структура психічного життя особистості складна та різнобарвна. Усі її компоненти взаємопов’язані та зумовлені. З розвитком особистості відбуваються й зміни в її структурі. Разом з тим структура кожної особистості відносно стабільна. Вона вмі­щує типові для індивіда системи властивостей, що визначають його як людину, від якої слід чекати за тих чи інших обставин певних вчинків та дій. Тобто кожна людина - це єдність стабіль­ного (стійкого) та змінного, і лише така організація дозволяє лю­дині бути самій собою, виявляти гнучкість та пристосованість.

Свідомість, психіка не існують поза конкретним носієм - людиною, особистістю. Свідомість особистості виявляється в її діяльності. Тому основними категоріями (поняттями) психології є особистість, свідомість, діяльність.

1.5.