Психологічний клімат групи

Психологічний клімат - це комплексний емоційно-психоло­гічний стан колективу, що відображає загальний психологічний настрій і ступінь задоволеності працівників різними факторами життєдіяльності колективу.

У психологічному кліматі виділяються два основних компо­ненти: соціальний і моральний.

Соціальний компонент визначається особливостями соціа­льних зв’язків між співробітниками, що знаходяться в безпосеред­ньому контакті один з одним, є результатом характеру взаємодії і взаємин, в тому числі неофіційних між працівниками.

Моральний компонент визначається відношенням співробі­тників до виконуваної ними діяльності, встановленим нормам і правилам, а також загальної задоволеністю співробітників умо­вами і результатами праці.

Відповідно, психологічний клімат умовно розподіляється на соціально-психологічний і морально-психологічний. У спроще­ному вигляді перший визначається переважно міжособистісними відносинами в колективі, що створюють стійкі групові настрої; тоді як другий - загальною задоволеністю співробітників умовами праці і самою діяльністю.

Види психологічного клімату

Психологічний клімат, який спостерігається у різних колек­тивах, може різнитися за своїм змістом та спрямуванням. З огляду на це виокремлюють три основних види: з позитивною, негатив­ною та нейтральною спрямованістю.

Психологічний клімат з позитивною спрямованістю назива­ють сприятливим або здоровим, з негативною спрямованістю несприятливим або нездоровим; спрямованість якого чітко не визначена - нейтральним.

Кожен із зазначених видів клімату має характерні ознаки - як суб’єктивного (внутрішнього), так і об’єктивного (зовнішнього) характеру.

Так сприятливий психологічний клімат характеризується певними суб’єктивними ознаками, які розкривають його внутріш - ню сутність:

• наявність позитивної перспективи для групи і кожного її ін­дивіда;

• взаємодовіра і висока взаємовимогливість в групі;

• ділова критика;

• вільне висловлювання власної думки, відсутність тиску ке­рівників на підлеглих, достатня поінформованість працівників про цілі та завдання організації ;

• задоволеність працею й належністю до групи;

• прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі;

• уболівання за честь колективу, бажання зробити посильний внесок у його дальший розвиток;

• чуйність, але водночас вимогливість керівника у ставленні до кожного члена колективу;

• створення в колективі умов для активної професійної та творчої діяльності, самореалізації, самоствердження та саморозвит­ку кожного працівника.

Такий внутрішній психологічний клімат в колективі зумов­лює і відповідні об’єктивні показники сприятливого психологіч­ного клімату:

• високі результати діяльності;

• міцна трудова дисципліна;

• низька плинність кадрів;

• відсутність напруженості, конфліктності в колективі (між рядовими членами колективу, та між керівником і підлеглими).

Несприятливий психологічний клімат характеризується прямо протилежними ознаками:

• члени таких колективів байдуже ставляться один до одного і до колективу в цілому;

• не вболівають за стан справ;

• відпрацьовують необхідні години і не виявляють інтересу до того, що їх безпосередньо не стосується.

Іншими словами, можна стверджувати, що за несприятли­вого психологічного клімату колектив і кожен працівник існують ніби ізольовано один від одного, вони наче розділені в часі та просторі, що призводить до невисоких результатів в роботі, до не­задовільної дисципліни, напруженості в особистих стосунках, кон­фліктності, зумовлює бажання змінити місце роботи та знижує продуктивність а також авторитет колективу і установи в цілому.

Нейтральний психологічний клімат характеризується певною збалансованістю, як суб’єктивних, так і об’єктивних ознак, але є не­стійким і в будь-який момент може змінитися в той чи інший бік.

Наступні фактори справляють комплексний вплив на психо­логічний клімат в організації, який прийнято оцінювати за шкалою “сприятливий-несприятливий”.

Чинники, які забезпечують сприятливий психологічний клімат:

1. Наявність у колективі спеціалістів різних рівнів профе­сійної майстерності. Це дає змогу працівникам-початківцям ба­чити свою професійну перспективу, а висококваліфікованим - від­чувати повагу молодих. Сукупно це сприяє підвищенню задоволе­ності з обох сторін та можливості самооцінювання.

2. Чисельність групи. Найоптимальніше, якщо група об’єд­нує три-дев’ять осіб. Якщо вона занадто мала (до трьох осіб), це породжує занепокоєність із приводу персональної відповідальнос - ті за прийняті рішення.

3. Час спільної трудової Діяльності. Цей показник тісно пов’язаний з формуванням традицій, стійких норм поведінки, що відчутно впливає на згуртованість, організованість колективу. Водночас він може ускладнювати процес адаптації в колективі мо­лодих працівників.

4. Статево-вікова структура групи. Згуртованість, здоро­вий соціальнопсихологічний клімат, як правило, властиві неодно­рідним групам, де реалізуються різновікові особливості 384

працівників. У такому колективі багатші взаємини, спілкування, емоції, інтєнсивніший у ньому природний рух кадрів. Це дає підс­тави для тверджень, що оптимальна модель прийнятного соціа­льно-психологічного клімату в колективі передбачає відмінності щодо віку, життєвого досвіду, повагу до старших, підвищену увагу до жінок, допомогу молодим тощо. Практика свідчить, що великий потенціал енергії ініціативи, творчості молодих працівників пос­лаблює консерватизм ветеранів. Водночас молодь привчається до стриманості в поведінці, дисциплінованості, організованості. На емоційному житті колективу позитивно позначається наявність у ньому чоловіків і жінок. Як правило, різностатеві групи є ста­більнішими.

5. Наявність неформальної структури в колективі. Нерідко у групі формується неформальна структура, яка має своїх лідерів. Перебування неформальних лідерів в опозиції до форма­льного керівництва різко погіршує клімат у колективі, породжує конфлікти.

6. Автономність, ступінь ізольованості групи. Відомо, що ізольованість негативно впливає на згуртованість групи, а зву­ження кола спілкування знижує, вичерпує його цінність. Тому для поліпшення психологічного клімату доцільно виходити за групові відносини, налагоджувати контакт з іншими колективами, гру­пами.

7. Психологiчна сумісність членів групи. Йдеться передусім про групову сумісність, яка є соціально-психологічним показни­ком згуртованості групи, забезпечує безконфліктне спілкування, узгодження індивідуальних дій в умовах спільної діяльності, а та­кож про міжособистісну сумісність — взаємне прийняття парт­нерів по спілкуванню й спільній діяльності, засноване на оптима­льному узгодженні ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб та інших індивідуально-психологічних характеристик.

8. Групова та міжособистісна сумісність - це передумова згуртованості групи, яка, у свою чергу, є одним із процесів групової

динаміки, мірою потягу співробітників один до одного та до групи загалом, характеристикою ступеня її єдності. Основні показники згуртованості груп - рівень взаємної симпатії в міжособистісних стосунках.

Чим більше осіб у групі подобається одне одному, тим вища її згуртованість; - ступінь привабливості групи для незалежних до неї осіб. Чим більше людей задоволені своїм перебуванням у трудовому колективі, тим вища його згуртованість; - отиваційна сфера згурто­ваності належних групі індивідів (рівень збігу значущих установок і позицій працівників, спонукальні властивості груп тощо), індексом згуртованості груп є частота збігу індивідуальних оцінок, позицій щодо значущих для групи об’єктів.

Отже, психологічний клімат - це комплексний емоційно-пси­хологічний стан колективу, що відображає загальний психологіч­ний настрій і ступінь задоволеності працівників різними факто­рами життєдіяльності колективу.

У психологічному кліматі виділяються два основних компо­ненти: соціальний і моральний.

Психологічний клімат, який спостерігається у різних колек­тивах, може різнитися за своїм змістом та спрямуванням. З огляду на це виокремлюють три основних види: з позитивною, негатив­ною та нейтральною спрямованістю.

Психологічний клімат з позитивною спрямованістю назива­ють сприятливим або здоровим, з негативною спрямованістю не­сприятливим або нездоровим; спрямованість якого чітко не визна­чена - нейтральним.

Кожен із зазначених видів клімату має характерні ознаки - як суб’єктивного (внутрішнього), так і об’єктивного (зовнішнього) характеру.

19.6.