Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визна­чених цим Кодексом, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого при­родоохоронного призначення;

г) оборони та національної безпеки;

ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної ін­фраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, лі­ній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнарод­них організацій;

е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для об­слуговування населення.

2. Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп.

3. Викуп земельної ділянки здійснюється за зго­дою 'її власника. Вартість земельної ділянки встано­влюється відповідно до грошової та експертної оцін­ки земель, яка проводиться за методикою, затвердже­ною Кабінетом Міністрів України.

4. Якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судово­му порядку.

Стаття регулює відносини, пов'язані з викупом зе­мельних ділянок, що перебувають у власності грома­дян та юридичних осіб для суспільних потреб. Тут визначена система державних органів, які мають ора­во викупу земельних ділянок, перераховані суспільні потреби, для яких можливий викуп земельних ділянок, урегульована процедура такого викупу.

Державними органами, які мають право викупу зе­мельних ділянок, що перебувають у власності грома­дян та юридичних осіб є органи державної влади (міс­цеві державні адміністрації.

Перелік суспільних потреб, для яких провадиться викуп земельних ділянок, перерахований в коментова­ній статті і є вичерпним. Інші, не перераховані в статті підстави, не можуть розглядатися в якості суспільних потреб.

Процедура викупу земельних ділянок складається з трьох стадій. На першій стадії орган, який приймає рішення про її викуп, письмово попереджає власника земельної ділянки про майбутній викуп. Письмове попередження повинно бути зроблено за один рік до викупу. Зазначений термін є обов'язковим і не може бути зменшеним. На другій стадії викупу земельної ділянки необхідною процедурною умовою є отриман­ня згоди її власника. Якщо власник земельної ділян­ки не дає згоду на її викуп, питання вирішується у судовому порядку. На цій же стадії встановлюється вартість земельної ділянки, яка підлягає викупу, від­повідно до грошової та експертної оцінки земель. Гро­шова та експертна оцінка земель проводиться: відпові­дно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. «Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»1; за методикою, затвердженою постановою Ка­бінету Міністрів України від 16 червня 1999 р. «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несіль-ськогосподарського призначення»2 та Наказом Дер-

1 Зібрання постанов Уряду України.— 1996.— № 6.— С. 161.

2 Офіційний вісник України.— 1999.— № 24.— С. 1117.

383

жавного комітету України по земельних ресурсах від 8 серпня 1999 р. «Порядок проведення експертної гро­шової оцінки земельних ділянок несільськогосподар­ського призначення»1.

Якщо власник земельної ділянки згоден з викуп­ною вартістю, процедура викупу земельної ділянки завершується укладанням угоди між власником зе­мельної ділянки і органом державної влади чи орга­ном місцевого самоврядування. У випадках, коли вла­сник земельної ділянки не згоден з викупною вартіс­тю, питання вирішується в судовому порядку. Рішен­ня суду є остаточним.