Дослідження господарської сфери суспільства на за­садах цивілізаційної парадигми передбачає її науковий аналіз як складової суспільства, що відносно відокремилась і функці­онує самостійно.

Вона набуває якостей певної цілісності та яв­ляє собою економічну систему. Суспільство розглядається як більш широка система, як зовнішнє середовище, що справляє вирішальний вплив на її функціонування та розвиток через ви­значення місії економічної системи.

На розвиток та функціонування економічної системи впли­вають суспільство як цілісність та його політична, соціальна і духовно-культурна підсистеми, характер влади та особливості суспільного устрою, пріоритетні цілі суспільства. Так, напри­клад, актуальність військово-політичних цілей, пов’язаних із постійними загарбницькими чи оборонними війнами, підпо­рядковує собі і господарську діяльність. Існуюча соціальна структура дає змогу виявити суб’єктів, які беруть безпосеред­ню участь у господарській діяльності, та визначити їх місце в цих процесах. У свою чергу, складові культурної сфери — цінності, звичаї, накопичений досвід та майстерність у вироб­ництві благ, ставлення до праці, ментальність людей — впли­вають на мотивацію людей. Розкриття змісту та впливу цих факторів на економічну систему стає першим кроком у її ана­лізі.

На історичному розвитку економічної системи відбилася еволюція форм організації суспільства, притаманні їм характер та особливості здійснення влади. Суспільства пройшли шлях від держав общинного типу, таких як античне місто-держава, німецька марка, територіальні та централізовані імперії, влада яких ґрунтувалася на відносинах владарювання-підпорядку- вання; до національних держав, що спираються на солідар­ність особисто вільних людей та демократичну організацію влади. Відповідно до цього змінювалася і господарська систе­ма: від домінування домогосподарств на початковому етапі, складної системи феодальних господарств, поєднаних узами особистої залежності, до утворення національного господарст­ва, об’єднавчу місію в якому виконує переважно ринок.

Так само на економічну систему суспільства діють його со­ціальна та культурна сфери. Історично змінювалися престиж­ність господарської діяльності та чисельність зайнятих у ній; рівень майстерності та матеріальної культури, що втілена у за­собах виробництва; результативність господарської діяльності та рівень забезпечення суспільних потреб. Розкриття змісту та глибини впливу цивілізаційних факторів на економічну систе­му стає важливою складовою її цивілізаційного аналізу.

У дослідженні економічної системи на засадах цивілізацій- ної парадигми пріоритетне місце займає аналіз її цілісності, що може бути здійснений через виявлення головного (систе- моутворювального) зв’язку та емерджентних властивостей. Останні виникають у результаті взаємодії складових економі­чної системи, вони існують лише на рівні її цілісності і не мо­жуть бути виведені з властивостей елементів економічної сис­теми. Системоутворювальний зв’язок справляє вирішальний вплив на всі процеси, що відбуваються в економічній системі, слугує каналом впливу цілісності системи на її складові.

Як і в суспільстві в цілому, головним зв’язком економічної системи є суспільна залежність відносно відокремлених інди­відів, котрі самостійно здійснюють свою господарську діяль­ність. І оскільки індивіди можуть відокремитися лише в суспі­льстві, то самостійність їхніх дій завжди має відносний характер. Будь-яка економічна діяльність людей має суспіль­ний характер, і в її розумінні ключову роль відіграє аналіз зв’язку людини і суспільства. «Спільний характер економічної діяльності означає, що методологія підходу до її вивчення не може вважатися науковою, якщо вона у своїй основі ігнорує головне — взаємодію індивіда і суспільства»^[39]. Центральною проблемою тут є форми впливу цілого на свої складові, суспі­льна координація дій центру відносно відокремлених індиві­дів, яка покликана реалізувати головну мету економічної сис- теми — збереження її єдності заради створення необхідних благ і послуг для забезпечення потреб суспільства.

В основі суспільної залежності індивідів лежать економічні зв'язки, що виникли в результаті спільної діяльності з іншими індивідами або з державою. Вони мають різну спрямованість, набувають різного характеру та змісту. Виникнення та розви­ток суспільного поділу праці обумовлює зміст економічних зв'язків, а поява та еволюція власності на засоби виробницт­ва — зміну характеру зв'язків.

Традиційна та неокласична економічні теорії досліджували переважно зміст економічних зв'язків, що виникали внаслідок розвитку поділу праці. При цьому слід розрізняти дві форми зв'язку, що виникають унаслідок відмінностей у поділі пра­ці, — в межах суспільства і в окремих господарських одиницях.

Суспільний поділ праці виникає внаслідок спеціалізації са­мостійно діючих господарств, а поділ праці в рамках останніх пов'язаний із розчленуванням єдиного виробничого процесу на певні складові. Відповідно до цього в першому випадку ви­никають зв'язки у формі обміну результатами виробництва, а в другому — зв'язки кооперації між учасниками певного проце­су виробництва. Економічна наука зазвичай зосереджується на дослідженні проблем обміну та пов'язаних з ним питань вар­тості (цінності) та ціни, руху результатів виробництва між фа­зами створення, розподілу, обміну і споживання. Зв'язки ви­робничої кооперації належать до прикладних розділів економічної науки і розглядаються в рамках технології та ор­ганізації виробництва.

Цивілізаційна парадигма передбачає розгляд не стільки ре­зультатів виробництва та руху створених матеріальних благ, скільки дій людей, які беруть участь у цих процесах. Тому особливої уваги потребує дослідження економічних зв'язків, що відображають суспільний статус (місце і роль) окремих ін­дивідів в економічних процесах. Від цього залежать форму­вання індивідуальних та спільних цілей учасників виробни­чих процесів, способи суспільної координації їхніх дій, розгор­тання рушійних сил тощо. Саме зазначені чинники справ­ляють вирішальний вплив на учасників виробництва та його результати.

Місце та роль індивідів в економічній системі визначається через установлення суспільством в особі держави певних су­спільних умов їхньої діяльності. Так досягається вплив цілого (суспільства) на свої складові (економічну систему та її суб'єктів), в основі якого лежить сила суверенної влади дер­жави. Більш детально вплив економічної системи як цілого на учасників економічних процесів, розгортання механізмів дії економічної влади буде розглянуто в наступних розділах даної праці. Тут лише зазначимо, що встановлення суспільних умов діяльності індивідів, які господарюють самостійно, здійсню­ється через утвердження в суспільстві відповідних форм влас­ності на засоби виробництва та робочу силу.

Такий підхід відрізняється від неокласичного аналізу, що досліджує раціональну поведінку індивідів, зумовлену лише їх власними перевагами в потребах. Власність відображає фор­мування економічних зв'язків індивідів із протилежного боку — як результату впливу цілісності суспільства та його еконо­мічної системи на зв'язки індивідів. Будучи однією з найбільш глибоких і багатоаспектних категорій, власність покликана розкрити об'єктивність суспільної детермінації зв'язків еко­номічних індивідів: умови їх формування, природу спонукаль­них сил до активної діяльності, засоби суспільного впливу на розвиток індивідів, забезпечення цілісності економічної сис­теми та суспільства тощо.

Вивчення власності на засадах цивілізаційної парадигми передбачає розв'язання кількох взаємопов'язаних завдань, ко­жне з яких являє собою окремий напрям дослідження. Перший з них покликаний розкрити сутність власності, дати їй най­більш глибоку (узагальнену) характеристику. Власність тут розглядається як особливий тип зв'язку, притаманний кожно­му індивіду економічної системи. Об'єктивність формування цих економічних зв'язків, активна роль людей у їх реалізації, напрями і характер здійснення зв'язків, історичні етапи та форми розвитку є важливими аспектами характеристики власності. Цей напрям дослідження покликаний розкрити основоположну роль власності у формуванні структурної бу­дови економічної системи, роль суспільства в її історичному розвитку.

Другим напрямом аналізу власності є дослідження її гене­зису. Він передбачає вивчення процесів її становлення: почат­кові умови виникнення, основні етапи розвитку та тенденції подальшої еволюції, зумовлені сутністю власності. На відміну від підходу до власності, притаманного класичній та неокла­сичній економічним традиціям, коли вона характеризує статич­ний стан економічної системи, ми розглядаємо її як одну з ба­зових категорій динамічного стану економічної системи. Адже вона відіграє вирішальну роль у формуванні цілей індивідів та рушійних сил їх досягнення, набутті індивідами статусу еко­номічних суб'єктів, обранні ними відповідних місць у струк­турі економічної системи.

Велике значення тут має дослідження виникнення різних типів власності, факторів, що спричинили об'єктивне існуван­ня різноманітних її форм, кожна з яких на певному історично­му відрізку часу мала необхідний потенціал активізації суспі­льних сил розвитку. Генезис власності має дати відповідь на питання про причини і напрями розвитку власності.

Третій напрям дослідження власності передбачає вивчення процесів її реалізації, розкриття ролі власності в процесі функ­ціонування економічної системи. Реалізація власності охоплює як активну дію економічних суб'єктів, так і вплив суспільних чинників на неї. Вона передбачає взаємоузгодженість інтересів економічних індивідів, координацію дій щодо досягнення ін­тересів усіх сторін взаємодії. Ключову роль у здійсненні цих процесів відіграє вплив суспільних факторів на дії економіч­них індивідів, який (вплив) є однією з фундаментальних хара­ктеристик власності. Всебічний аналіз суспільного впливу на поведінку економічних індивідів у тісному зв'язку з природою активності людей і становить серцевину механізму реалізації власності.

Методологія цивілізаційного дослідження передбачає вра­хування впливу на економічні процеси і явища не тільки еко­номічних, а й позаекономічних факторів. Тому аналіз власнос­ті покликаний відобразити соціологічний, юридичний, політичний, культурологічний, релігійний аспекти впливу на неї.

Важливо підкреслити, що лише єдність зазначених вище напрямів аналізу власності наближає нас до її наукового пі­знання. Кожен із них відображає важливі сторони функціону­вання та розвитку економічної системи, але лише в їх взаємо- доповненні можна показати роль власності в економічних процесах та її вплив на інші сфери суспільного життя. Влас­ність постає перед нами як об’єктивний процес об’єднання членів суспільства в певну цілісність, як специфічна форма влади, що забезпечує цілісність (єдність) суспільства. Тим са­мим власність реалізує мету кожної суспільної системи — за­безпечення її збереження від руйнації.

2.1.