Єгипетська міфологія

Між єгипетською та шумеро-акадською міфологіями є певна схо­жість, проте значно важливішою є різниця між ними, яка одразу впа­дає у вічі, Існує зовнішня схожість тих природних умов, за яких ці дві цивілізації створювали свої міфології.

Але конфігурація і поведінка великої єгипетської річки кардиналь­но відрізняє її від річкової системи Тиґр-Ефрат. Ніл поділяє Єгипет на дві частини: рівнину та дельту. Починаючи з першого порога й аж до Мемфіса, сучасного Каїра, Ніл майже 500 миль тече між крутими урви­щами величезного рифту в Лівійському плато, зрошуючи вузьку смугу намивного ґрунту завширшки від шести до дванадцяти миль. На пів­ніч від Мемфіса картина різко змінюється. Скелі розступаються, й до­лина простягається як величезне віяло 60 миль завдовжки та дугою у 400 миль, якою Ніл численними протоками у гирлі впадає у Середзем­не море. Французький вчений Мере сказав:

Так природа створила середземноморський Єгипет та африкан­ський Єгипет. Різниця між цими «двома землями», як їх називають єгиптяни, досить велика, щоб справити значний вплив на міфоло­гічну та людську історію країни,

Коли ми підійдемо до описання єгипетської міфології, то побачи­мо, наскільки глибокий відбиток залишив майже на кожному аспекті єгипетських вірувань та релігійної практики цей поділ на Верхній та Нижній Єгипет, а також ті сили, які привели до об’єднання цих двох земель у єдину монархію. Життєва необхідність централізованого кон­тролю над розподілом вод Нілу, що розливається, спричинила ство­рення об’єднаного єгипетського царства задовго до того, як міста-дер- жави Шумер та Акад були змушені утворити і деяку єдність під час правління аморейської династії.

Тому й царська влада набула в Єгипті зовсім іншої форми, ніж у міст ах-держав ах Шумері та Акаді.

Поряд з культом Осириса існував культ бога Сонця Ра, який, мож­ливо, виник у ще давніші часи і навколо якого утворювався ще один міфологічний цикл. З часом ці два культи тісно переплелися, утворив­ши деякий сплав міфів про Осириса та бога Сонця.

Третім важливим елементом єгипетської міфології був Ніл, який справляв всебічний вплив на різні аспекти життя єгиптян. Річка в Єгипті шанувалася як божество й посідала в єгипетських ритуалах і міфології таке місце, якому немає відповідників у шумерському та акадському ставленні до річок. Виняткова рухливість єгипетських релігійних уяв­лень і характерне для них змішання міфів та атрибутів різних богів роблять завдання описання єгипетської міфології доволі складним. Тому для того, щоб якось упорядкувати матеріал, ми згрупуємо єгипетські міфи за ознакою пов’язаності їх з Осирисом, Ра та Нілом.

3,3,1. Міф про Осириса

Засадовими стосовно складної системи міфів і ритуалів, у центрі яких перебуває фігура Осириса, є три головні теми. На першому місці стоїть елемент політичний. Міф про конфлікт між Осирисом та його братом Сетом зображує хід боротьби, в результаті якої відбулося об’єд­нання Верхнього та Нижнього Єгипту в єдину монархію. Далі йде еле­мент землеробський.

Фабула міфу про Осириса міститься у трактаті Плутарха «Про Ісиду»; вважають, що розповідь Плутарха бере початок з ранніх єги­петських джерел, як-от «Тексти пірамід». Згідно з Плутархом, Осирис був культурним героєм, він навчив єгиптян землеробства та обробки металу. У міфі Осирис був сином бога землі Геба, а його сестрою та дружиною була богиня Ісида, яка разом з ним керувала Єгиптом і до­помагала йому в усіх його справах. На двадцять восьмому році прав­ління Осирис був убитий Тифоном — так називає Плутарх бога Сета, Під час бенкету Сет разом із сімдесят двома змовниками переконав Осириса залізти жартома у скриню, яку потім скинули у Ніл. Скриня пливла Нілом вниз і гирлом біля Танісу потрапила у Середземне морс, де її винесло· до Бібла. Тому в «Текстах пірамід» Осириса називають «затонули м».

Засмучена Ісида шукала чоловіка, знайшла скриню в БіблІ й супро­водила труну з тілом Осириса в Буто. Згідно з міфом, як пише Плу­тарх, коли скриня з тілом Осириса пристала до берега біля Бібла, на­вколо скрині виросло дерево сикомор, яке й увібрало її в себе. Враже­ний величним і дивним деревом, цар Бібла наказав зрубати його й пе­ретворити на стовп для свого палацу. Коли Ісида дізналася про це, вона, зрозумівши, що містилося у цьому стовпі, ублагала царя Бібла віддати його їй. Далі міф розповідає проте, як Сет, полюючи при світлі місяця, виявив труну з тілом Осириса, розрубав її на частини й розкидав ці частини по всій землі єгипетській. Ісида знову вирушила на пошуки й зібрала всі частини тіла свого чоловіка, крім дітородного члена, який проковтнула риба. Ісида поєднала всі частини тіла й, здійснивши над ними за допомогою своєї сестри Нефтиди магічні дії, повернула Оси- риса до життя.

Наступна частина міфу розповідає про те, як син Осириса Гор по- мстився за батька. Згідно з міфом, Ісида магічним чином зачала Гора від мертвого Осириса. Юний Гор, якого часто зображають у вигляді дитини, яка сидить у бутоні лотоса, присвятив себе помсті за батька й захистові своїх прав.

Численні пасажі у «Текстах пірамід» описують боротьбу Гора та його прихильників із Сетом та його військом. У битві із Сетом Гор втратив одне око— це астральний мотив, який відображає періоди зникнення місяця. Ось як описано перемогу Гора над Сетом:

О Осирисе! Гор прийшов і обіймає тебе. Він є причиною того, що Той відвів від тебе прихильників Сета, і він привів їх до тебе в ланцюгах. Він є причиною того, що серце Сета здригнулося, бо він поступається тобі величчю, народжений ти був раніше за нього й доблестю ти переважаєш його. Гсб побачив твої чесноти й помістив тебе на твоєму місці. Гор є причиною того, що боги стали на твій бік і помстилися за тебе. Потім Гсб поставив свою сандалю на голо­ву твого ворога, який відстає далеко від тебе. Твій син Гор завдав йому удару, він врятував твоє око від його руки й віддав його тобі, у ньому твоя душа і твоя міць. Гор причина того, іцо ти захопив своїх ворогів, і вони не можуть утекти від тебе. Гор захопив Сета і поміс­тив його під тобою, щоб він ніс тебе і тремтів під тобою. О Осири­се, Гор помстився за тебе.

Інші уривки з цього джерела розповідають про підтвердження прав Осириса на суді богів під головуванням Геба та проголошення закон­ності царювання Гора, якому рішенням богів передається Верхній та Нижній Єгипет. Таким є у загальних рисах міф про Осириса—Гора. Він не викладений цілком у якомусь певному творі на кшталт акад- ського «Епосу про творення», і його доводиться складати з розрізне­них частин, видобутих з різних джерел. Крім зазначеного вище астраль­ного елементу, цей міф відображає боротьбу за панування між Верх­нім та Нижнім Єгиптом, яка завершилася об’єднанням цих двох обла­стей у єдине царство.

У багатьох аспектах державного устрою Єгипту зберігся цей почат­ковий дуалізм, символічно відображений у тому факті, що фараон під час церемонії носив об’єднані корони — білу та червону, які репрезен­тують Верхній та Нижній Єгипет.

Варто відзначити й етнологічний елемент міфу, який пояснює інсти­туцію царських шлюбів, що укладалися між братами та сестрами; цей звичай зберігся в Єгипті аж до часів Птоломеїв І кінця монархії. Необ­хідно також зазначити, що багато з аспектів цього міфу відобразилися в ритуалі. Воскресіння Осириса зображалося в церемонії вирощуван­ня дерева джед, яке символізувало сикомор з міфу. У місяць атир жінки ліпили з глини зображення Осириса й кидали їх у Ніл, імітуючи втоп­лений Осириса у міфі.

5.5.2. Міфи про бога Сонця Ра

У Єгипті культ бога Сонця відігравав незрівнянно більшу роль, ніж у ритуалах Шумера та Акада. Шамаш був охоронцем справедливості, але ніколи не увіходив до трійки великих богів, його ім’я ніколи не пов’язувалося з міфом про творення. А в Єгипті Ра згідно з традицією був першим царем Єгипту, як Атум — творцем світу. Як на це вказує ім’я, місто Геліополь було головним центром культу Ра й, очевидно, саме там відбулося злиття культу Осириса з культом бога Сонця. Почи­наючи з цього часу картуші — традиційні форми написання церемо- нійних титулів фараона — містили тронне ім’я, яке вказувало, що цар був сином Ра, Гор-сокіл, який захищає голову фараона Хафра та його статуї, показує ідентичність Гора та Ра і зв’язок царської влади з Ра, Ми також виявляємо, що міфологія Осириса—Гора у поєднанні з куль­том Ра визначала порядок зведення на престол і коронацію фараона. Ось як описана смерть Тутмоса III та зведення на престол Аменхоте­па II:

Цар Тутмос відійшов на небеса. Він став єдиним із сонячним диском. Тіло бога поєдналося з тим, хто його створив. Коли заме­рехтів новий ранок, Сонце засяяло, Небо освітилося, цар Аменхо­теп зійшов на трон свого батька.

Ми вже бачили, що померлий цар став Осирисом, а наведений текст показує, що він також поєднався з Ра.

Старість Ра. Хоча Ніл часом і розливався дуже широко, все ж таки у досвіді єгиптян не було нічого співвіднесеного з руйнівними повеня­ми в районі Тиґру та Ефрату. Тому й не існує єгипетського міфу про знищення людства в повені. Натомість є міф про знищення людства, пов’язаний з Ра. Згідно з цим міфом, коли Ра зістарився та відчув, що втрачає владу над богами та людьми, він зібрав раду богів І повідомив їх, що люди задумують проти нього щось зле, спитав поради у Ну на, найстарішого з богів. Нун запропонував наслати проти людей око Ра у вигляді богині Хатхор. Хатхор почала війну й зав’язла у крові. Але Ра не хотів повністю знищувати людство, тому вирішив виготовити сім тисяч глечиків і заповнити їх ячмінним пивом, зафарбованим черво- ною охрою. Це пиво було вилите на поля шаром у дев’ять дюймів. Коли богиня побачила, як це пиво сяяло в променях ранішнього сонця, від­биваючи її гарне обличчя, вона, не встоявши, випила його та, сп'янів­ши, забула свою лють проти людей. Так людство було врятоване від повного знищення. Текст, в якому зберігся цей міф, використовувався як магічна промова для захисту померлого царя, Можливо, цей міф має й етнологічне значення, пояснюючи походження ячмінного пива.

Вбивство Апопа, Багато магічних текстів містять зауваження про повалення та вбивство змія Апопа, ворога Ра. В одному тексті ця пере­мога приписується Сетові, подібно до того як в акадському міфі волю богів у перемозі над змієм Тиамат здійснює Мардук. В іншому тексті породжені Ра боги застосовують свою магічну силу, щоб знищити Апо­па. Уривок з одного магічного папірусу містить описання цього діяння богів: «Коли (ці боги), багаті на магічну силу, заговорили, це був (сам) дух магії (ка), оскільки їм було наказано знищити моїх ворогів дійови­ми чарами їхньої мови, але я відрядив тих, хто з’явився на світ з мого тіла, щоб вони знищили цього лютого ворога (тобто Апопа)». Отже наведено докладне описання його повного знищення. В іншому тексті сказано: «Вони (тобто вороги фараона) вподібнені змію Апопу у ранок Нового року». Змій символізує темряву, що її кожного дня перемагає сонце, розпочинаючи шлях небом у своєму божественному човні, й особливо у ранок нового року. Тут ми вбачаємо цікаву паралель з пере­могою Мардука над змієм Тиамат у вавилонському новорічному святі.

Таємне ім’я Ра. Інший цікавий міф про сонце пов’язаний з магіч­ною потенцією імені бога. Згідно з цим міфом, Ісида загорілася бажан­ням дізнатися про таємне ім’я Ра для того, щоб, скориставшись ним, здійснювати магічні дії. Вона створила змію й поклала її на доріжці, якою Ра зазвичай ходив зі свого палацу. Коли Ра вийшов, змія його вкусила і він відчув пекучий біль. Він скликав раду богів, які прийшли у глибокому смутку, а серед них — Ісида, наділена магічними чарами. Ра розповів про те, що сталося, й попросив Ісиду зцілити його. Ісида відповіла, що її чари не подіють, якщо вона не знатиме його імені. Ра промовив, що він — Хепрі зранку, Ра вдень та Атум увечері, але Ісида заперечила, що жодне з цих імен не є таємним іменем і не звільнила Ра від болю. Наприкінці Ра відкрив своє таємне ім’я із застереженням, що жоден з богів (крім Гора) його не взнає. Тоді Ісида, користуючись наділеним магічною силою таємним іменем Ра, промовила закляття, я]єгипет­ської міфології.