Міф про потоп

Як бачимо, у традиції давнього Ізраїля існували різні версії міфів про творення. Так стояла справа і з міфом про потоп. Редактор завер­шеного тексту, що міститься у Книзі Буття, сплів воєдино два варіанти цієї історії.

Схожість та відмінність обох версій — ягвіста та складача жрець­кого кодексу, — а також зв’язок їх з месопотамськими джерелами на­очно подані у таблиці З,

Ця таблиця ясно свідчить про месопотамське походження міфу про потоп, на це вказує не лише схожість вавилонської та єврейської опові­дей. Розбіжності між ягвіським і жрецьким варіантами засвідчують те, що в останньому використана версія, відмінна від тієї, яка увійшла до першого варіанту, що жрецький кодекс у деяких відношеннях ближ­чий до месопотамських джерел. Міф про потоп часто згадується в єврей­ській літературі: говориться про те, що Ягве «возсідав над потопом».

У вміщених у вавилонській оповіді вимірах маються на увазі розмі­ри будови, а не корабля і викладено декілька сумнівних теорій про те, що в цих вимірах збереглась традиція і що сходинкові башти — «зику- рати», що вважалися храмовими будівлями у стародавніх месопотам­ських містах, спочатку слугували сховищами від частих повеней у до­лині.

Можливо, укладач жрецького кодексу не включив до свого тексту ані відомості про розбіжності між чистими і нечистими тваринами, ані згадки про жертвоприношення, оскільки вважав, що ці поняття виник­ли ще за Мойсея. В оповіді жерця ми вбачаємо ту саму концепцію, відповідно до якої він розглядає історію людства в її відношенні до Божественного замислу. Він бачить, як цей замисел розгортається в три послідовні стадії, кожна з яких була позначена заповітом зі своїм особливим знаком.

Таблиця 3. Версії міфу про потоп

7.9.4.