Міф про Ісуса Новина
Міфологічні нашарування, якими обросла постать Мойсея, до деякої міри стосувалися і його сподвижника і наступника Ісуса Новина. Так, цікаві міфологічні мотиви пов’язані з постаттю Ісуса — царствен- ного воєначальника, котрий очолив єврейський народ тоді, коли він увіходив у Обіцяний Край.
Однією з характеристик образу царя, яким він зображений у Повторенні закону [17. 18-19.] є вивчення закону, і у вступних віршах Книги Ісуса ми бачимо, що Ісус йшов за велінням, щоб Книга Законів «не відійшла від його вуст», але щоб він «повчався в ній вдень і вночі». Ця якість — незвична для воєначальника, але була визнана як необхідна риса образу царя. Богоявлення Ісусові описане в термінах, схожих на ті, які описують богоявлення Мойсееві з неопалимої купини. Йому являється постать з оголеним мечем, і у відповідь на запитання Ісуса говориться, що це є ватажок війська Господнього, котрий наказує Ісусові зняти взуття з ніг, бо місце, де він стоїть, святе. При цьому виголошуються ті самі слова, які були звернені до Мойсея у МадиамІ [1 М. 3.5], Далі йде оповідь про завоювання Єрикона, епізод, осмислений суто в термінах міфу. Йдучи за Божественним велінням, Ісус наказує військові Ізраїлю на чолі з сімома священнослужителями, які несли перед Ковчегом Заповіту сім ювілейних сурм із баранячих рогів, щодня протягом шести днів обходити місто і на сьомий день обійти так сім разів. Під кінець цих семи днів священнослужителі мусили протрубити в баранячий ріг, видаючи протяжний звук, а народ повинен за цим сигналом голосно закричати, після чого стіни Єрихона впадуть. Ісус виконує ці веління, І все відбувається так, як обіцялося. Одним Із елементів осіннього новорічного свята був ритуальний звук сурми у перший день сьомого місяця. Можливо, в цій розповіді про взяття Єрихона ми стикаємося з Іншим культовим міфом, пов’язаним із святом, коли сурмлять у ріг. Інші ранні згадки про Єрихон у Книзі І Суддів змушують сумніватися в реальності завоювання Єрихона, який називається там «містом пальм» [Суд. І. І б, З, ІЗ.].Слід відзначити ще одну характерну деталь міфу про Ісуса Павина. В 9-му розділі ми знаходимо розповідь про те, як мешканці ҐІв’ону схитрували, аби примусити Ісуса укласти з ними мир, і як Ісус, виявивши обман, не порушив дану ним клятву, проте перетворив гів’онитян на рабів.
Далі розповідається про те, як п’ять ханаанських царів здійснили напад на мешканців ҐІв*ону і як вони тоді звернулися до Ісуса по допомогу. Перемога Ісуса Навина над цими п’ятьма царями описана, подібно до того, як це зроблено в оповіді про захоплення Єрихону, в термінах міфу. Розгром ханаанського війська стає можливим завдяки тому, що на них випав град: «Господь кидав на них з небес велике каміння (граду) до самого Азека, і вони помирали, більше було тих, котрі померли від граду, ніж тих, котрих умертвили сини Ізраїлеві мечем» [Єг. 10,11.]. Але остаточна перемога стає можливою завдяки тому, що Ісус велить сонцю лишитися на небі доти, доки не будуть повержені всі вороги.
Із одного фрагмента давньоєврейської поезії, що входить у цю розповідь, ми дізнаємося, що «і сонце затрималось, а місяць спинився, аж поки народ відомстив своїм ворогам» [Єг. 10, 13.]. Компілятор повідомляє, що ця строфа взята із Книги 5Ішар, котру заведено вважати зібранням давньоєврейських пісень. Цей епізод по-різному витлумачується, але, на нашу думку, відповідно до загального змісту міфу про Ісуса найбільш правильним є розглядати його як фрагмент давнього міфу, використаний тут для того, щоб прославити Ісуса Навина і надати йому могутності, котрою ие володів навіть Мойсей. Хоча розповідач говорить про те, що в історії Ізраїлю не було іншої такої події, однак відомості про подібний випадок містяться в життєписі пророка Ісаї.
Коли Ісая віщував хворому цареві Єзекії, що він проживе ще 15 років, той попросив дати йому знамення, вказуючи нате, що приречене пророком збудеться. Тоді пророк запитав його, куди має йти тінь, яка відкидається сонячним годинником Ахаза, — вперед на 10 ступів чи назад. Цар відповів, що якщо б ця тінь рухалась назад, це було б великим чудом. Розповідач говорить, що Ісая «звернувся до Господа» І «повернув тінь назад на 10 ступів» [2 Цар,].
Цікаво відзначити схожість ставлення Ісуса Навина до Мойсея і Єли- сея до його пана Іллі. Єлисей став могутнішим удвічі за свого пана після того, як Ілля був віднесений на небо на вогняній колісниці [2 Цар. 2.], а Ісус творить більше чудес, ніж Мойсей.
7,9,9.
Еще по теме Міф про Ісуса Новина:
- Про всілякі чужоземні новини, найбільше цісарські й турецькі; про підводиз Ніжинського повіту; про лист сінайського архієпископа до Кочубея; про рушення з домів у перший похід водою; про залишення військ у Коломаку й Орелі для забезпечення України від татар; про переправу військ за Дніпро і водного війська через дніпрові пороги; про гетьманський лист до боярина Шейна, щоб утримався з військами на Волуськах; про гетьманське та боярське рушення водним походом від Вільного порогу і Кічкаса; про зал
- Міф про руйнування міст рівнини
- Міф про Скинію Заповіту
- Міф про потоп
- Міф про Вавилонську башту
- Міф про Нікаль і Катират
- Міф про Каїна та Авеля
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
- Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
- Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
- ІСТОРИЧНІ, МІФОЛОГІЧНІ, ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ІСУСА ХРИСТА
- Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
- Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
- Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт