<<
>>

Міф про Ісуса Новина

Міфологічні нашарування, якими обросла постать Мойсея, до де­якої міри стосувалися і його сподвижника і наступника Ісуса Новина. Так, цікаві міфологічні мотиви пов’язані з постаттю Ісуса — царствен- ного воєначальника, котрий очолив єврейський народ тоді, коли він увіходив у Обіцяний Край.

Однією з характеристик образу царя, яким він зображений у Повторенні закону [17. 18-19.] є вивчення закону, і у вступних віршах Книги Ісуса ми бачимо, що Ісус йшов за велінням, щоб Книга Законів «не відійшла від його вуст», але щоб він «повчався в ній вдень і вночі». Ця якість — незвична для воєначальника, але була визнана як необхідна риса образу царя. Богоявлення Ісусові описане в термінах, схожих на ті, які описують богоявлення Мойсееві з неопали­мої купини. Йому являється постать з оголеним мечем, і у відповідь на запитання Ісуса говориться, що це є ватажок війська Господнього, кот­рий наказує Ісусові зняти взуття з ніг, бо місце, де він стоїть, святе. При цьому виголошуються ті самі слова, які були звернені до Мойсея у МадиамІ [1 М. 3.5], Далі йде оповідь про завоювання Єрикона, епізод, осмислений суто в термінах міфу. Йдучи за Божественним велінням, Ісус наказує військові Ізраїлю на чолі з сімома священнослужителями, які несли перед Ковчегом Заповіту сім ювілейних сурм із баранячих рогів, щодня протягом шести днів обходити місто і на сьомий день обі­йти так сім разів. Під кінець цих семи днів священнослужителі мусили протрубити в баранячий ріг, видаючи протяжний звук, а народ пови­нен за цим сигналом голосно закричати, після чого стіни Єрихона впа­дуть. Ісус виконує ці веління, І все відбувається так, як обіцялося. Од­ним Із елементів осіннього новорічного свята був ритуальний звук сур­ми у перший день сьомого місяця. Можливо, в цій розповіді про взяття Єрихона ми стикаємося з Іншим культовим міфом, пов’язаним із свя­том, коли сурмлять у ріг. Інші ранні згадки про Єрихон у Книзі І Суддів змушують сумніватися в реальності завоювання Єрихона, який нази­вається там «містом пальм» [Суд.
І. І б, З, ІЗ.].

Слід відзначити ще одну характерну деталь міфу про Ісуса Павина. В 9-му розділі ми знаходимо розповідь про те, як мешканці ҐІв’ону схитрували, аби примусити Ісуса укласти з ними мир, і як Ісус, вияви­вши обман, не порушив дану ним клятву, проте перетворив гів’онитян на рабів.

Далі розповідається про те, як п’ять ханаанських царів здійснили напад на мешканців ҐІв*ону і як вони тоді звернулися до Ісуса по допо­могу. Перемога Ісуса Навина над цими п’ятьма царями описана, подіб­но до того, як це зроблено в оповіді про захоплення Єрихону, в термі­нах міфу. Розгром ханаанського війська стає можливим завдяки тому, що на них випав град: «Господь кидав на них з небес велике каміння (граду) до самого Азека, і вони помирали, більше було тих, котрі по­мерли від граду, ніж тих, котрих умертвили сини Ізраїлеві мечем» [Єг. 10,11.]. Але остаточна перемога стає можливою завдяки тому, що Ісус велить сонцю лишитися на небі доти, доки не будуть повержені всі вороги.

Із одного фрагмента давньоєврейської поезії, що входить у цю роз­повідь, ми дізнаємося, що «і сонце затрималось, а місяць спинився, аж поки народ відомстив своїм ворогам» [Єг. 10, 13.]. Компілятор повід­омляє, що ця строфа взята із Книги 5Ішар, котру заведено вважати зі­бранням давньоєврейських пісень. Цей епізод по-різному витлумачу­ється, але, на нашу думку, відповідно до загального змісту міфу про Ісуса найбільш правильним є розглядати його як фрагмент давнього міфу, використаний тут для того, щоб прославити Ісуса Навина і нада­ти йому могутності, котрою ие володів навіть Мойсей. Хоча розпові­дач говорить про те, що в історії Ізраїлю не було іншої такої події, од­нак відомості про подібний випадок містяться в життєписі пророка Ісаї.

Коли Ісая віщував хворому цареві Єзекії, що він проживе ще 15 років, той попросив дати йому знамення, вказуючи нате, що прирече­не пророком збудеться. Тоді пророк запитав його, куди має йти тінь, яка відкидається сонячним годинником Ахаза, — вперед на 10 ступів чи назад. Цар відповів, що якщо б ця тінь рухалась назад, це було б великим чудом. Розповідач говорить, що Ісая «звернувся до Господа» І «повернув тінь назад на 10 ступів» [2 Цар,].

Цікаво відзначити схожість ставлення Ісуса Навина до Мойсея і Єли- сея до його пана Іллі. Єлисей став могутнішим удвічі за свого пана після того, як Ілля був віднесений на небо на вогняній колісниці [2 Цар. 2.], а Ісус творить більше чудес, ніж Мойсей.

7,9,9.

<< | >>
Источник: Лубський В., Козленко В., Лубська М., Севрюков Г.. Історія релігій. Навчальний посібник. — Київ: Тандем,2002. — 640 с.. 2002

Еще по теме Міф про Ісуса Новина:

  1. Про всілякі чужоземні новини, найбільше цісарські й турецькі; про підводиз Ніжинського повіту; про лист сінайського архієпископа до Кочубея; про рушення з домів у перший похід водою; про залишення військ у Коломаку й Орелі для забезпечення України від татар; про переправу військ за Дніпро і водного війська через дніпрові пороги; про гетьманський лист до боярина Шейна, щоб утримався з військами на Волуськах; про гетьманське та боярське рушення водним походом від Вільного порогу і Кічкаса; про зал
  2. Міф про руйнування міст рівнини
  3. Міф про Скинію Заповіту
  4. Міф про потоп
  5. Міф про Вавилонську башту
  6. Міф про Нікаль і Катират
  7. Міф про Каїна та Авеля
  8. Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
  9. Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
  10. Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
  11. Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
  12. Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
  13. ІСТОРИЧНІ, МІФОЛОГІЧНІ, ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ІСУСА ХРИСТА
  14. Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
  15. Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
  16. Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
  17. Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт