Властивості та закономірності відчуттів

Крім різноманітності за видами, відчуття характеризуються певними властивостями. До них належать якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.

Важливою характеристикою відчуттів є їх якість.

Інтенсивність - кількісна характеристика відчуття. Вона ви­значається силою подразника та функціональним станом аналіза­тора. Наприклад, висока інтенсивність сонячного світла не дозво­ляє довго дивитися на сонце. Межею інтенсивності для слуху є сила звуку понад 120 децибел.

Тривалість відчуття - часова характеристика, або час, упро­довж якого відчуття залишається адекватним (відповідним) подра­знику. До неї відносять так званий латентний період, тобто час від початку дії подразника до виникнення відчуття. Зокрема, латент­ний період для тактильного відчуття (дотику) становить 130 мілі- секунд, для слухового - 150 мілісекунд, для смакового - 50 мілісе- кунд, для больового - 370 мілісекунд. Тривалість латентного пері­оду відчуття зумовлена біологічною пристосованістю, еволюцією людини, оскільки відчуття не виникає миттєво, миттєво і не при­пиняється. Ця своєрідна тривалість відчуття після припинення дії подразника називається післядією, яка визначається існуванням так званого післяобразу (дзвін у вухах, плями в очах, тиск у кінців­ках), що надає людині можливість здійснювати більш осмислений, детальний аналіз. На явищі післяобразів (інерції відчуття) заснована дія кіно, телебачення. На надзвукових швидкостях польоту пілот фіксує поглядом об’єкти, які вже безпосередньо не сприймає.

Нарешті, ще однією властивістю відчуття є просторова лока­лізація, тобто співвіднесення відчуття з ділянкою тіла, на яку діє подразник.

Органи чуття можуть відображати дійсність більш-менш точно, тобто можуть бути чутливими до впливу. Чутливість визначається порогами (абсолютним та відносним). Мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття, називається 85 нижнім абсолютним порогом відчуття; максимальна сила подраз­ника, при якій відчуття ще адекватне аналізатору, - верхнім абсо­лютним порогом.

Поріг відчуття залежить від багатьох індивідуальних особли­востей людини - природжених (тип нервової системи, чутливість аналізатора) та набутих (досвід, умови виховання, стан здоров’я тощо). Належні умови життя, праці, виховання сприяють розвитку чутливості, тоді як несприятливі обставини призводять до її зга­сання. Віддалення верхнього абсолютного порога від нижнього ха­рактеризує діапазон чутливості особистості. У похилому віці цей діапазон значно зменшується.

Середні значення нижніх абсолютних порогів відчуттів для різних органів чуття людини подані у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Середні значення нижніх абсолютних порогів відчуттів для різних органів чуття людини

Розрізнювальна чутливість вимірюється диференційним по­рогом.

Відносні пороги для різних органів чуття стабільні. Зокрема, для зору цей поріг дорівнює 1/100, для слуху - 1/10, для дотику - 1/30. Тобто якщо на руці міститься тягар вагою 100 г, то для виник­нення відчутної різниці до нього треба додати близько 3,4 г; якщо вага становить 1 000 г, треба додати 33,4 г.

Відношення певної групи відчуттів до збільшення величини початкового подразника є постійною величиною. Це встановив ні­мецький фізіолог Е. Вебер. На основі вчення Е. Вебера німецький фізик Г. Фехнер експериментально довів, що зростання інтенсив­ності відчуття не прямо пропорційне зростанню сили подразника, а повільніше. Якщо сила подразника зростає, то інтенсивність від­чуття збільшується. Це положення сформульоване так: інтенсив­ність відчуття пропорційна логарифму сили подразника. Воно отримало назву закона Вебера-Фехнера.

Чутливості притаманна адаптація, тобто зміна відчуття під час постійного впливу подразника. Наприклад, у приміщенні, де відчувається легкий запах газу або іншої речовини, цей запах пос­тупово перестає відчуватися. Адаптацією (пристосуванням) пояс­нюється той факт, що різкий перехід від повної темряви до яскра­вого світла або навпаки вимагає поступового звикання.

Різновиди адаптації:

- повне зникнення відчуття за тривалої дії подразника (лю­дина не відчуває свого одягу);

- зниження чутливості органу чуття під дією сильного под­разника;

- підвищення чутливості органа чуття внаслідок дії слаб­кого подразника.

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості одного аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття. Зміна чутливості пояснюється корковими зв’язками між аналізаторами. Загальна закономірність взаємодії відчуттів така: слабкі подразники в одній аналізаторній системі підвищують чутливість іншої системи, сильні - знижують.

Дослідження І. Павлова довели, що слабкий подразник спри­чиняє у великих півкулях головного мозку збудження, що легко іррадіює (поширюється) у його корі і при цьому підвищує чутли­вість іншого аналізатора. Сильний подразник зумовлює збудження, яке має тенденцію до концентрації. За законом індукції нервових процесів, це породжує гальмування у ділянках інших аналізаторів, що спричинює зниження їхньої чутливості. Можли­вий також протилежний процес - сенсибілізація як підвищення чутливості органів чуття внаслідок взаємодії аналізаторів і систе­матичних вправ. Можливості тренування й удосконалення органів чуття досить великі. Втрата зору або слуху компенсується розвит­ком інших видів чутливості. Явище сенсибілізації органів чуття простежуються у людей, які тривалий час займаються специфіч­ними професіями. Так, досвідчений шліфувальник помічає просвіт між площинами деталей у 0,0005 мм, тоді як нетренована людина - лише 0,1 мм. Око художника розрізняє зміни, що дорівнюють 1/60-1/150 величини предмета. Про можливості кольорових від­чуттів свідчить мозаїчна майстерність у Римі: у ній понад 20 000 відтінків кольорів. Високого рівня досконалості досягають нюхові і смакові відчуття у дегустаторів, парфумерів.

За одночасної дії двох подразників виникає одночасний кон­траст. Контраст відчуттів - це зміна інтенсивності та якості від­чуттів під впливом попереднього або супутнього подразника. Контраст добре спостерігається у зорових відчуттях: одна і та сама фігура на чорному тлі здається світлішою, на білому - темнішою. Зелений предмет на червоному тлі видається більш насиченим. Добре відоме явище послідовного контрасту: після холодного слабкий теплий подразник сприймається гарячим. Фізіологічний механізм виникнення послідовного образу пов’язаний з явищем післядії подразника на нервову систему. Припинення дії подраз­ника не викликає миттєвого припинення процесу подразнення в рецепторі і збудження в коркових частинах аналізатора.

Синестезія - виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора. Найча­стішими є зорово-слухові синестезії, коли під дією слухових под­разників у суб’єкта виникають зорові образи. Згадаймо кольоро­вий слух у композиторів М. Римського-Корсакова, О. Скрябіна, художника М. Чюрльоніса. Поширеною також є нюхо-смакова си­нестезія. Мало кого дивують вислови: оксамитовий голос, солодке звучання, гострий смак. Явище синестезії - ще одне свідчення постійного взаємозв’язку аналізаторних систем людського організму, цілісності чуттєвого відображення навколишньої дійсності.

4.4.