Про прикордонні литовські від Смоленська лісові грунти і про загублені в них під час війни рубежі й межі. Для цього зобабіч мають з'їхатися пошукачі й Cyddif і що побачать попсованого зі старих рубежів в лісових та польових грунтах, щоб усе те було відновлено й поправлено, як колись.

Еще по теме Про прикордонні литовські від Смоленська лісові грунти і про загублені в них під час війни рубежі й межі. Для цього зобабіч мають з'їхатися пошукачі й Cyddif і що побачать попсованого зі старих рубежів в лісових та польових грунтах, щоб усе те було відновлено й поправлено, як колись.:

1. Про покарання свавільних і неслухняних людей, на якому б тільки боці вони не з'являлися, про кіїівські з монастирями, також чернігівські та переяславські лісові та польові грунти і про комісарів, що мають бути для відновлення на них кордонів.
2. Про збір грошей з поборів Малої Росії в казну царської величності і про заплату тими грішми всій старшині та черні Запорозького війська, згідно до уложення, а щоб реєстрових козаків було поставлено тридцять тисяч. Тут-таки і про архієпископські, монастирські, попівські та панські маєтності, в якому вони мають лишатися стані під своїми державцями, і про побори з них.
3. Про аренди, щоб не було їх у Малій Росії; про охотницькі кінні та піші полки, щоб були вони, як і раніше, для оборони від ворога; про збір грошей поборами з посполитого люду для заплати тим охотницьким полкам.
4. Про те, що поляки дуже повільно здобували Bapmaeyf і про вальний штурм, під час якого було зламано одну браму, через яку вони втислися до Варшави; про Вітембергового трубача, який висловивбажання миру; про королівську на те раду і про схильність до трактату з Вітембергом; про вислання польського комісара; про Вітембергове хитрування щодо трактату і про крайній на нього польський штурм; про його прохання милосердя; про погамування війська від штурму; про схилення Вітемберга на запропоновані йому
5. Про царських послів із нагадуваннями Виговському, щоб відкинувся від своєї зради, і про несхильність до того Виговського; про розпорядження Виговського, послане до цьогобічних полковників; про погром Дорошенка в місті Срібнім; про зруйнування того Срібного Пожарським; про здобування Конотопа, де був Гуляницький, князем Трубецьким; про прибуття туди ж з-під Лохвиці князя Ромоданов- ського; про їхнє бездіяльне гайнування під Конотопом і про прибуття туди, до них, Виговського з ордами; про нерозваж
6. Про зносини поляків і ординців через тлумачів, щоб помиритися, з укладенням трактату; про вчинені прикрості полякам від хана, і як вони це знесли; про заклади, які дали обидві сторони, польська й ординська; про посланих під Кам'янець комісаріву які мали учинити трактат; про виправу від короля військ під Кам’янець визволити з небезпеки своїх комісарів; про вислання їм червінціву щоб могли ублагати ханських комісаріву і про зміцнення обозових окопів; про задовольнення ханських комісарів і про змен
7. Про більші справи, які трапляться, то9 коли б порубіжні воєводи не могли б їх заспокоїти, мають відкласти до з'їзду на кордон людей з обох монархій, а ті люди, з’їхавшись, повинні справлятися /, роз- слідивши, праведно судити, я укривдженим давати негайну справедливість; щоб не було через те зобабіч порушення учиненому мирові.
8. Про королівський жаль на втрату козаків з Україною і про його промову в сенаті з тієї ж нагоди; про королівське прохання до царської величності не брати Україну під протекцію і про Tef що його прохання не було задовольнене; про царську виправу на війну проти поляків; про хитрість Богуна щодо поляків і про шкоду через те Україні від поляків.
9. Про подвійні різні тодішні зачини; про причини, через що турчин повстав на розорення тогобічної козацької України; про супліка- ції тогобічних міст до гетьмана Самойловича, щоб заступив від турчина, і про його легковажне заступництво; про Мурашкове лицарство під Ладижином проти турків і про неправедний вчинок його — забиття взятого живцем турецького царевича; про турецький за те гніву про взяття
10. Про ущемлення Лохвиці від зимових постояльців; про полтавця Іскру, якого відпустили з Москви з гетьманським нареченням і який поспішав до Лохвиці; про розгром його під Пісками виговцями; про те, що з Лохвиці йому не допомогли; про рушення Виговського до Зінькова на запорожців; про виправу від нього Немирича під Лохви- цю і про битву, яку той там учинив; про марнотний прихід та відхід Виговського від Зінькова; про спалення ним Веприка, Рашавки, Лютенки й Миргорода і про прибуття його в Чигрин; пр
11. Про перемогу Чернецького над шведами під Стремешним; про прибуття шведського короля в Прусси, про ствердження міцного союзу з пруссаками; про подарунок їм великопольських провінцій; про знесення з них шведських гарнізонів і встановлення прусських та про розіслання на те облудних універсалів; про щасливе воєнне змагання підляського й калішського воєвод зі шведським генералом Врешовцем; про шкоду від нього полякам і про забиття поляками того Врешовця; про генерала Дерфілінга зі шведами і польськог
12. Про всілякі чужоземні новини, найбільше цісарські й турецькі; про підводиз Ніжинського повіту; про лист сінайського архієпископа до Кочубея; про рушення з домів у перший похід водою; про залишення військ у Коломаку й Орелі для забезпечення України від татар; про переправу військ за Дніпро і водного війська через дніпрові пороги; про гетьманський лист до боярина Шейна, щоб утримався з військами на Волуськах; про гетьманське та боярське рушення водним походом від Вільного порогу і Кічкаса; про зал
13. Про образи й розорення, завдані Польщі шведами в порушення трактатуу і про заколот за те поляків проти шведів; про марнотне здобуття шведами Ченстохова; про підкорення шведами собі Пруссів із постановленими умовами і про те, що Гданськ їм не піддався; про виправу під Малборк Штеїмбока і про рушення шведів від Пруссів на Україну, щоб там приборкати польський заколот.
14. Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
15. Про татар, що викупилися з неволі від Хмельницького; про мову Хмельницького до них, щоб переповіли те кримським начальникам; про їхній жаль, що розбраталися з козаками й побраталися з поляками.
16. Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
17. Про польські війська під Малборком, які нічого не досягли й на два місяці відступили для відпочинку на кватирі зі сподіванкою на мир, який трактувався в Оливі; про ворота на Bicjlif відчинені поляками до Гданська; про відібрання поляками у шведів дунської ФінГі; про неменшу поразку і страх цісарців під Щетіном від шведського адміраш Bpamejm; про виступ шведського короля від дун- ського Копенгага; про напрям польських вимог у трактатах і суперечки при таких трактатах; про польський гнів на дунчик
18. Про відібрання поляками у шведів Пінчова і про їхній марш до Кракова; про шведського короля, який зняв у Великій Польщі свої гарнізони зі шкодою для країни; про прибуття шведів у свою Померанію і про неприємну звістку, яку вони дістали від Бреми; про несталу фортуну цього світу і про успіх поляків біля Познані; про успіхи Чернецького й гетьманів у війні з венграми; про велике венгерське нещастя, яке спіткало венгрів від поляків та орди, та про їхній марш до своєї землі; про схилення Ракочого до
19. Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
20. Про несподівані й печальні звістки шведам і венграм; про прикрості шведам від Чернецького; про наступ на нього шведів і про втечу його, переслідуваного шведами, за Віслу; про незадоволення у шведському війську, що люди їхні марно пропадають від свого ж війська; про шведське й венгерське рушення від Бристя до Варшави і про взяття через угоду Варшави; про вирубання в ній люду і про спалення Ti Ракочим; про невтішні звістки шведам та Ракочому і про їхнє роз'єднання під Варшавою; про вирубання Гриму