Від перекладача
Літопис написаний досить складною українською книжною мовою, яка ввібрала в себе елементи живої мови, старослов’янізми, слова польські й латинські. Тому перекладач вважає за потрібне визначити й довести до читача головні принципи, якими послугувався при перекладі:
1.
Латинські терміни й латинізми, незрозумілі сучасному читачеві, перекладено, за винятком тих, тлумачення яких можна знайти в теперішньому словнику іншомовних слів.2. Терміни польського походження й полонізми перекладено також, за винятком тих, що ввійшли в літературну мову як історизми.
3. Терміни живої української мови, що є історизмами, не перекладалися, менш поширені із них пояснено.
4. Структуру речення перекладач змінював, але часто «вклеював» у текст певні Величкові звороти й слова, зрозуміти які легко і які не суперечать сучасним нормам української мови. Величкове довге речення часто розбивалося на кілька коротших, стилістична архаїчність викладу зберігалася лише так, щоб не утруднювати сприйняття тексту.
5. Діалектизми залишено здебільшого ті, які легко зрозуміти сучасному читачеві.
6. Відступи від тексту в перекладі мінімальні, лише з огляду на стилістичні потреби.
7. Розбивка на абзаци робилася з урахуванням сучасних вимог.
8. Написи на колонці сторінки опускалися, оскільки Величко робив їх для самопозначок, за винятком тих, які є авторськими примітками.
9. Географічні назви відтворено за Величком, надто перекручені перекладач пояснював. Різнописання частково уніфіковано.
10. Назви національностей і країн даються за Величком без змін, але з роз’ясненням у примітках.
11. He змінено також транскрипцію прізвищ, виправлявся тільки правопис. Різнописання уніфіковано.
12. Імена подано в сучасній транскрипції, за винятком тих випадків, коли старе написання імені якось пов’язане зі змістом оповіді.
13. Приказки, вживані Величком, не змінено.
14. Скорочення в тексті не зберігалися, слова подано лише в повній їхній формі.
15. Російські та польські тексти документів, уміщені в Літописі, перекладено на підставі визначених тут засад.
16. Усі вміщені у виданні ілюстрації документовано. Цифра в дужках відсилає читача до видання у списку літератури ілюстративного матеріалу, який подається в кінці книги.
Титул.— Факсиміле.— С. Величко. Сказаніє о войнъ козацкой з поляками (9).
Еще по теме Від перекладача:
- Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
- Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
- Перекладач
- № 125. Завдаток. Від-мінність завдатку від авансу.
- Даний із табору низового Запорозького війська, від Базувлука, року від Різдва господнього 1638, березня 20 .
- Про тривогу в Литві від Москви, а в Гданську від шведа; про повторне ущемлення шведами дунника і про допомогу дунчикові від цісарців, поляків та брандебуржців; про здобуття поляками у шведів Торуня; про схилення торунців до миру; про прибуття туди з Варшави польського короля і про накладання важких поборів для заплати польському війську.
- 83. Примушування давати показання та його відмінність від перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.
- Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
- ДОГОВОРИ ПОВНОВАЖНИХ ПОСЛІВ TA КОМІСАРІВ Царства Російського, Корони Польської і Князівства Литовського в селі Андрусові з постановлениям миру на тринадцять літ, учинені року від Різдва Христового 1667, а від створення світу 7175, місяця червня.
- Про ущемлення Лохвиці від зимових постояльців; про полтавця Іскру, якого відпустили з Москви з гетьманським нареченням і який поспішав до Лохвиці; про розгром його під Пісками виговцями; про те, що з Лохвиці йому не допомогли; про рушення Виговського до Зінькова на запорожців; про виправу від нього Немирича під Лохви- цю і про битву, яку той там учинив; про марнотний прихід та відхід Виговського від Зінькова; про спалення ним Веприка, Рашавки, Лютенки й Миргорода і про прибуття його в Чигрин; пр
- Про давання відсічі всіляким ворогам, котрі мають наступати на Україну, для чого має бути допомога від царських військ, які виправлятимуться з Великої РосГі, і від військ із залог, що лишаються в українських містах.
- Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до
- Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
- Про несподівані й печальні звістки шведам і венграм; про прикрості шведам від Чернецького; про наступ на нього шведів і про втечу його, переслідуваного шведами, за Віслу; про незадоволення у шведському війську, що люди їхні марно пропадають від свого ж війська; про шведське й венгерське рушення від Бристя до Варшави і про взяття через угоду Варшави; про вирубання в ній люду і про спалення Ti Ракочим; про невтішні звістки шведам та Ракочому і про їхнє роз'єднання під Варшавою; про вирубання Гриму
- Про третю книгу «Житій святих» Димитрія, яка вийшла з печер- ського друку, і про земний та водний тракт, котрий лежав від Старо- дуба м Чернігова до Кролевця Прусського; про віддалення Кочубея від генерального писарства і про покладення на нього генерального суддівства; про листовну Мазепину кореспонденцію до коронного гетьмана Яблоновського щод
- Про листи до гетьмана, котрі можуть іти від різніх государів та сусідів; про те, щоб йому, гетьманові, не мати без відома своїх государів жодних письмових кореспонденцій з жодними государями; також про дотримання постановленого і закріпленого союзу з поляками; про засторогу від бусурман і про воєнні промисли над ними; тут-таки і про запорожців — про грошову і борошняну їм платню і про те, як жити з Кримською державою.
- Про Суховієве звільнення зі своїм військом від татар, бо прибули до нього з Запорожжя Сірко й Улановський; про відхід татар від Суховія до Криму, а Суховія із Сірком до Січі, його ж козаків по своїх домівках; про Дорошенкову підозру на запорожців, що врятували Суховія, і про його гнів за те; про цьогобічні події, отримання прощення царської величності за зраду Брюховецького; про вибран- ня у Глухові гетьмано
- Про незаслужене тиранство, яке вчинив князь Вишневецький у Погребищах над посланцями Хмельницького; про виїзд князя зі своїм домом від Лубен на Любеч за Дніпро і про удання його від Брагиня до (...) 154 і Немирова; про немирівську різанину, яку вчинив Вишневецький, і про відплату немирівців; про військові дії між Кривоносом та Вишневецьким в Махновичах і під Констан- тиновим; про їхні втрати, а також про те, як вони один з одним роз'їхалися.