У літописі «Повість минулих літ» записано переказ про те, що першу благовість Христової віри приніс на землі України в середині І ст. під час однієї зі своїх місіонерських подорожей апостол Андрій Первозваний
Він благословив пагорби, де тепер стоїть Київ, і віщував містові, яке мало на них постати, світле християнське майбутнє. Український народ зберігав цей переказ віками. Його ствердив своїм авторитетом собор Української православної церкви, що зібрався у Києві 1621 року, в час тяжкої боротьби православних з унією.
У соборній постанові зазначалося:Святий апостол Андрій— перший архієпископ Константинопольський, патриарх Вселенський і апостол Український. На Київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і сім’я віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол.
Пророцтво апостола Андрія Первозваного про розквіт віри Христової на українських землях здійснилось через дев’ять століть, коли князь Володимир Великий зробив християнство офіційною релігією своєї Київської держави. Тим часом Христова віра поширювалася на землях України головним чином на берегах Чорного моря, де були грецькі колонії. Але є свідчення, що християнство було відоме і мало своїх прихильників І в Інших місцевостях, де жили наші предки.
Із зростанням Києва та утвердженням на землях України княжої Руської держави проникнення християнства посилилося завдяки торговельним зв’язкам Із Візантією, Болгарією та країнами Європи. Існують вагомі докази того, що християнство прийняв князь Київський Аскольд після невдалого походу на Візантію у 860 р. і, можливо, навіть охрестив свій народ, хоча це перше хрещення Русі не утрималось. У війську князя Ігоря, без сумніву, були християни, про ЩО свідчить згадка у мирному договорі Русі з греками.
Християнство прийняла дружина Ігоря княгиня Ольга, але вона зробила це лише особисто, не вимагаючи зміни віри від своїх підданих. Її син князь Святослав не пішов за її прикладом. Спочатку був вірний поганським богам і її внук, князь Володимир. Але згодом, усвідомивши потребу єдиної віри у своїй великій державі, він почав цікавитися вірою сусідніх народів, і врешті-решт зупинився на візантійському християнстві.
22.1.
Еще по теме У літописі «Повість минулих літ» записано переказ про те, що першу благовість Христової віри приніс на землі України в середині І ст. під час однієї зі своїх місіонерських подорожей апостол Андрій Первозваний:
- «Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава
- «Повість минулих літ» про розселення слов’ян
- Про польське домагання відібрати собі Україну; про Хмельниченко- ву зраду під Слободищами; про розгром поляками й татарами московських та козацьких військ під Чудновом тощо.
- Про впорядкування Хмельницьким війська й обозу; про відіслання в Чигрин невільників та інших добутих лядських речей; про розподіл обозних слуг поміж свого війська; про виправу посланців до Вишневецького і про ліхню загибель; про рушення з-під Корсуня під Білу Церкву і про розіслання звідтіля універсалів на всю Україну.
- Про Палієву поведінку після видачі йому жалування; про пораду, як йому чинити, тощо; про Палієве бажання під вигадливими умовами і про грамоту на те в Москву; про бажання Полубинського, висловлене в листах, прийняти благочестиву східну віру з відкинен- ням римської; про козацьке військо, виправлене на Білогородський шлях для «язика», і про кролевецьких лютеран, котрі бажали благочестивої греко-руської віри; про лих
- Про королівський жаль на втрату козаків з Україною і про його промову в сенаті з тієї ж нагоди; про королівське прохання до царської величності не брати Україну під протекцію і про Tef що його прохання не було задовольнене; про царську виправу на війну проти поляків; про хитрість Богуна щодо поляків і про шкоду через те Україні від поляків.
- Про зносини поляків і ординців через тлумачів, щоб помиритися, з укладенням трактату; про вчинені прикрості полякам від хана, і як вони це знесли; про заклади, які дали обидві сторони, польська й ординська; про посланих під Кам'янець комісаріву які мали учинити трактат; про виправу від короля військ під Кам’янець визволити з небезпеки своїх комісарів; про вислання їм червінціву щоб могли ублагати ханських комісаріву і про зміцнення обозових окопів; про задовольнення ханських комісарів і про змен
- Про Густавове бажання придушити польський заколот і про його повернення до Пруссів для готування до виборів; про шведів у Малій Польщі і про те, як їх бив Чернецький; про повторне Густавове рушення разом з Конецпольським із Пруссів на приборкання малопольських бунтів; про Конецпольського, який зламав присягу шведові і вибив його кінноту; про Густавове прибуття до Варшави і про розіслання своїх суворих універсалів, щоб його війська перестали чинити кривди полякам; про розгром Чернецького під Голу
- Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
- Про те, що поляки дуже повільно здобували Bapmaeyf і про вальний штурм, під час якого було зламано одну браму, через яку вони втислися до Варшави; про Вітембергового трубача, який висловивбажання миру; про королівську на те раду і про схильність до трактату з Вітембергом; про вислання польського комісара; про Вітембергове хитрування щодо трактату і про крайній на нього польський штурм; про його прохання милосердя; про погамування війська від штурму; про схилення Вітемберга на запропоновані йому
- Про величину землі τα вод, які є у піднебесній; про шкідливе татарське вторгнення у слободи; про королівського посла на сеймик з інструкцією; про повторну фортифікацію Тавані і першу Кази- кермена; про гетьманський з білогородським воєводою похід до Аслам-Кермена і про ханське вторгнення там під наші обози зі звабним листом ханського гетьмана; про прибуття гетьмана та воєводи назад у свої доми; про повторн
- Про четверте у Польщі лихо від Ракочого і про королівське заохочення проти нього своїх вождів новими гонорами; про розі- слання універсалів від нового гетьмана, які закликали до себе для воєнного чину над ворогом кварціальне військо; про з'єднання під Опатовом иіведів та венгрів; про виправу Лещинського до християнського цісаря з проханням допомогти полякам військами і про втолення того прохання; про Яскольського, іншого посла, якого виправили до Порти; про затримання його матір'ю Ракочого і про
- Про подвійні різні тодішні зачини; про причини, через що турчин повстав на розорення тогобічної козацької України; про супліка- ції тогобічних міст до гетьмана Самойловича, щоб заступив від турчина, і про його легковажне заступництво; про Мурашкове лицарство під Ладижином проти турків і про неправедний вчинок його — забиття взятого живцем турецького царевича; про турецький за те гніву про взяття
- Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
- Україна під час Другої Світової війни (1939 – 1945 рр. )
- Про образи й розорення, завдані Польщі шведами в порушення трактатуу і про заколот за те поляків проти шведів; про марнотне здобуття шведами Ченстохова; про підкорення шведами собі Пруссів із постановленими умовами і про те, що Гданськ їм не піддався; про виправу під Малборк Штеїмбока і про рушення шведів від Пруссів на Україну, щоб там приборкати польський заколот.
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- ТЕМА Х. Україна під час Другої світової та Великої Вітчизняної війни
- Про владу Дуки, волоського господаря, над тогобічною Україною; про закликання з цього боку на той бік людей і про встановлення тогобічних полковників; про Самойловичеву заборону людям переходити на той бік; про господаревий, писаний про те, лист до Самой- ловича; про Думитрашкові затруднення; про книгу «Вечеря», що була тоді видрукувана в Москві; про смерть печерського архімандрита Гізеля; про преславну й радісну для всього християнства війну під Віднем з перемогою над турчином.