Нерелігійні вірування

Існує ціла група вірувань, які не становлять цілісного релігійного вчення, але окремі елементи яких наявні у багатьох релігіях. До цієї групи можуть бути віднесені астрологія, марновірство, хіромантія, спі­ритизм, окультизм тощо.

Марновірство полягає в тому, що незалежним фактам приписують причинно-наслідковий зв’язок. Здавалося б, абсурдно думати, напри­клад, що розбите люстерко, чорний кіт, тринадцять осіб за столом мо­жуть спричинити усілякі неприємності людині. Однак забобони і мар­новірство живі: деякі західні авіакомпанії обминають число 13 у нуме­рації крісел в літаку, а японці намагаються обійти цифру 4, яка згідно з їхніми уявленнями, символізує смерть.

Астрологія. Це стародавня система символів, що основана на інтер­претації планетарних і зіркових конфігурацій. Єгипетська, Індуїська, грецька, римська та інші міфології донесли до нас добре розроблені пласти астрологічних уявлень. В астрології вбачали як засіб пояснен­ня небесного впливу на земні події, так і засіб пізнання людини. Вона будується на системі планетарних аналогій. Зодіакальний пояс, яким рухаються Сонце, Місяць та інші планети відносно зірок, був поділе­ний на 12 арок, кожна у 30° відносно певного знаку зодіаку. Ще в гли­боку давнину було виявлено, що характери І долі людей керуються зір­ками І сузір’ями, що діяли у період народження людини. Так виникла ідея гороскопів, за якими доля людини визначається за днем і часом її народження, а також за іншими чинниками, І ця фаталістична ідея впли­вова й дотепер.

Згідно з Оленою Блаватською, астрологія — це наука, що розкри­ває дію небесних тіл на земні справи. Вона була складовою частиною містерій зі складною системою трансцендентної метафізики. З астро­логією тісно пов’язані алхімія, магія, фізіогноміка, хіромантія і, на­самперед, мистецтво визначення за зірками долі людини, що зветься апостелізматикою. Астрологія часто використовувалась як інструмент династичного прогнозу.

Деякі люди вірять у гороскопи. Будемо об’єктивними: ніщо не може завадити людині думати про те, що різні явища, які не мають нічого спільного з енергетичною спадковістю, впливають на деякі якості осо­бистості. Можливо, народження у вологій або зарядженій електрич­ною енергією атмосфері поліпшує або погіршує таку надзвичайно враз­ливу і складну систему, якою є наш мозок. Можна припустити, що пе­ріоди сонячних спалахів і магнітні явища справляють певний, ще не пояснений вплив на людину. Можна припустити також, що зимою не­вловимо змінюються деякі хімічні показники сперми та яйцеклітини. Можна прийняти все це як гіпотезу, але точно ці зв’язки не встанов­лені. Прихильники ж астрології гадають, що особливості характеру пов’язані з розташуванням зірок і планет у момент народження люди­ни І є визначальними у формуванні особистості, її спадковості, вихо­ванні, випробовуваннях, що їх людина зазнає в житті, І т.ін. Безумов­но, можна виявити в людей одного й того самого знаку якісь спільні риси, але ж наївно вірити в газетні гороскопи, які мають сміливість пророкувати всім читачам одного й того самого астрологічного знаку однаково сприятливі або несприятливі прогнози щодо грошей і кохання.

Хіромантія. Іншим популярним дуже живучим віруванням є читання долі за лініями руки — хіромантія. Тут також легко визначити, що є серйозним, а що — ні. Не можна заперечувати, що деякі люди мають надзвичайні здібності ясновидіння. Вони говорять, що для виявлення свого дару, щоб сконцентрувати увагу, їм потрібна опора — колода карт, кришталева куля, кавова гуща або лінії руки. Якщо припустити, що такий дар не шахрайство, то лінії руки служать лише опорою для про­рокування. Було б абсурдним, проте, автоматично зробити висновок про залежність між формою ЦИХ ЛІНІЙ і долею людини неможливо. Лег­ше всього було б сфотографувати лінії рук значної кількості людей, якщо не всього населення, і порівняти після їхньої смерті те, що ска­жуть «експерти» за ЛІНІЯМИ руки, з тим, що було в житті людини.

Ясновидіння, або видіння майбутнього, цілком несумісне з нашим звичайним уявленням про час. Мозок людини наділений пам’яттю І може згадувати минуле. В усякому разі можна уявити, що між двома індивідуумами, пов’язаними надзвичайною взаємною чутливістю, може існувати дуже сильне відчуття і сприйняття (як-от біль або смерть), що передаються на відстані. Неможливо уявити, як можна побачити те, що ще не відбулося і що, відповідно, може не відбутися, якщо змінять­ся причини цієї майбутньої події.

Якщо визнати, що Бог — Творець Всесвіту, то можна не погодити­ся з тим, що Бог не може бути заручником Свого Творіння. Він — поза часом і не бере участі в еволюції істот. Якщо Він дає їм свободу, Він також здатен знати, в якому напрямі може бути зроблений їхній вибір.

Отже, несумісності між нашою свободою і тим, що Бог знає май­бутнє, не існує. В цьому розумінні можна твердити, що наше майбутнє визначене: ми вільні, але наш вибір, яким би він не був, уже відомий, Якщо Бог знає майбутнє, не буде помилковим вважати, що не один Він його знає: достатньо, щоб Бог наділив цими знаннями інших. Ця суто абстрактна побудова є, однак, єдиним способом пояснити явища ясно­видіння, якщо вони існують,

У всякому разі, ясновидіння залишається дуже рідкісним явищем. Воно властиве лише небагатьом людям, здібності яких виявляються не завжди. їхній дар, якщо він існує, швидше курйоз природи, аніж засіб впливу на світ.., Чому можуть служити ці здібності? Найчастіше вони дають засоби для життя ясновидцям або шахраям, які наслідують їх. Це, зрозуміло, не є причиною того, що Бог дає деяким людям дар ясно­видіння.

Передчуття. Передчуття, очевидно, трапляється частіше, ніж яс­новидіння. Йдеться про більш-менш виражену інтуїцію щодо майбут­ньої події, яка виявляється або усвідомлюється лише після її здійснен­ня. Це свого роду недосконале ясновидіння.

Приміром, людина відмовляється в останній момент летіти літаком, який розіб’ється через декілька годин; відчуває біль у певному місці, яке відповідає хворобі іншої знайомої людини. Іноді жінка передчуває близьку смерть чоловіка внаслідок нещасного випадку, і ця драма від­бувається. Усі ці явища можна як відкидати, так і визнавати. У першо­му випадку зникає необхідність шукати пояснення: нічого надприрод­ного тут немає; Існують же люди з розвинутою уявою. Що ж до друго­го випадку, то припустимим ствердження, що не можна бути впевне­ним у тому, що все це — лише уява або ошуканство, але необхідно залишатися відкритим для природних і надприродних пояснень, не втрачаючи при цьому обережності.

Спіритизм І окультизм. Релігійне світосприйняття припускає, що є життя після смерті, але водночас виявляє обережність, визначаючи недоступність потойбічного світу.

Спіритизм же претендує на спілкування з духами мертвих. Галузь окультизму, яка охоплює й спіритизм, ще більш широка, вона стосу­ється прихованих знань, які можна отримати завдяки посвяченню й особливим прийомам. Ця течія споріднена з усіма «гностичними» на­прямами, які мають місце в усі епохи І поза межами всіх релігій.

Існує різноманітна література з цих питань, яка збуджує уяву: у ній повідомляється про столи, що крутяться; надзвичайні здібності медіу­мів, які пояснюють транс своїх підлеглих; існування аури, що сяє на­вколо нашого тіла, як ореол; явище автоматичного письма; неземні послання.

Що таємничіші явища і більша кількість «герметичних» термінів використовується, то більше число тих, хто захоплюється їх «пошу­ком» і «прилученням» до них, Ці галузі по суті погано піддаються су­ворому науковому експериментуванню. Мова може йти лише про суб’єк­тивні погляди, і в будь-який момент можна стикнутися з обдурюван­ням і шахрайством. Деякі секти або організації з невизначеними кінце­вими цілями використовують ці вірування. Очевидно, важко визначи­ти межу між безпідставною грою уяви і справжніми аномальними яви­щами.

Інтерес до надприродного, викликаний спіритизмом і окультизмом, не має заступати те, що докорінно відрізняє ці напрями від релігії: перші претендують на володіння певними прийомами, дозволяючи отримати доступ до прихованих знань (і це ріднить їх із магією); що ж до релігії, то головним її прагненням є передусім залучення людей до Бога змі­ною їхньої поведінки, що вимагає їхніх зусиль і волі.

Одержимість. Явища одержимості в різних формах характерні для численних релігій, зазвичай (але не обов’язково) пов’язаних з аніміз­мом. Це — культи зар в Етиопії, хамадша в Мароко, борі в Нігерії, дур- гакалі в Індії, хаубанг у В’єтнамі, а також одержимість, що її виклика­ють шамани Індонезії або Сибіру. У Європі також відомі випадки одер­жимості, як у давні часи, так і в Середні віки, однак вони стали дуже рідкісними з появою індустріального суспільства.

Як відбуваються ці явища і в чому вони полягають? Одержимість — не випадковість, вона не стихійна, а викликається певним ритуалом, у якому ритм і танець відіграють велику роль. Інші ритуали також іноді використовуються: пожертвування їжі, принесення в жертву тварин, особливе татуювання; екзальтованість присутніх, які вбачають у цьо­му якесь свято, часто підтримується алкоголем або — рідше — галю- циногенними рослинами. Мета цих ритуалів — викликати духів, богів або демонів, щоб вони оволоділи учасником церемонії.

Одержимий може стати таким раптово. Стан одержимості виявля­ється у таких ознаках, як непритомний погляд, тремтіння, потіння, важке дихання, і може тривати — залежно від випадку й сповідуваної ре­лігії—:від декількох хвилин до декількох днів.

Такі приклади заганяють раціоналістів у глухий кут. Численні ви­падки й достовірні факти вигопочають систематичне шахрайство і при­мушують визнати реальність явища, однак гіпотези щодо природи цих явищ чекають на своє пояснення. За гіпотезою, яку наука допускає, медіум оволодіває волею людини. Одержимість могла б мати ту саму природу. Питання полягає в тому, щоб дізнатися, чи є медіум у стані одержимості надприродною істотою. (Наприклад позиція Католицької церкви є категоричною: це явище — дія демонів).

Видіння та надприродні явища. Ще одним із різновидів вірувань є видіння та надприродні явища. Йдеться, власне, про одне й те саме явище: видіння — це сприйняття надприродного явища. Тим більше, що видіння може бути суто внутрішнім — у цьому разі скоріше треба вести мову про відчуття присутності, оскільки такі відчуття, напри­клад, як зір, не відіграють тут ніякої ролі.

Цей вид надприродного трапляється досить рідко або про нього мало говорять, оскільки він залишається цариною особистого життя. Тим, хто відчув це на собі, важко передати свій досвід або навіть змусити повірити в його реальність. Так, голос, що його почула Жана д’Арк, був настільки переконливим, що вплинув на її долю, зробивши з цієї селянки національну героїню.

У деяких, ще більш виняткових випадках надприродне менш при­ховане: воно виявляється одночасно для декількох людей або набуває видимих, помітних форм.

У літературі описані різноманітні видіння. Так, у Боснії, в селі Ме- джугор’ї, в районі поблизу великого хреста, поставленого 1933 р. на честь 1900-ліття розп’яття Христа, з 1981 р. п’яти особам з’являється Богородиця. В певний час вони одночасно падають на коліна, і під час їхньої розмови з Богородицею у них рухаються губи, проте жоден звук не сприймається присутніми. Надприродне послання, передане таким чином, відповідає християнській традиції: спонукання до молитви та звертання до сердець вірних. З описами свідків, Богородиця носить сіру осяяну сукню і білу вуаль. Понад 2 мільйони людей взяли участь у прощі до Меджугор’я.

Уперше в Африці спостерігалась ціла серія видінь» яка почалася 1981 р, Христос і Свята Діва з’являлися через однакові проміжки часу перед декількома дітьми села Кібехо, у південній частині Руанди. Де­сятки тисяч людей уже стали свідками цих незвичайних явищ,

На відміну від того, що спостерігалось у Меджугор’ї, в Кібехо мо­лоді люди іноді після своїх видінь раптово падають на землю І декіль­ка хвилин залишаються непритомними.

Зцілення і численні випадки навернення до християнської віри були зафіксовані після цих випадків.

873 р. у Парей-ле-Мон’яль, у Франції, був збудований монастир, який належав абатству Клюні, згодом у XII ст. — собор. Але саме в XVII ст. Парей-ле-Мон’яль став відомим; черниці Маргариті — Марії Алакок явилося близько ЗО видінь Христа. Найважливішим з видінь було те, на якому їй рекомендувалось у червні 1675 р. заснувати свято Святого Серця. Поклоніння Серцю Христову Існувало ще в Середні віки. По­слання черниці, підтримане єзуїтом, було прийняте Церквою, і культ Святого Серця Христового одразу поширився. Сестра Марґарита-Ма- рія Алакок була канонізована Католицькою церквою 1920 р.

1830 р. в Парижі монастир сестер ордена Милосердя став місцем явлення Богородиці. Черниця Катерина Лябуре побачила Діву Марію у каплиці. Через чотири місяці Богородиця знову постала перед нею. Вона отримала наказ виготовити образок. Цей образок швидко набув попу­лярності, був розмножений у декількох мільйонах копій І викликав ряд чудес.

Що стосується Катерини Лябуре, то вона, зберігаючи цю таємницю про видіння, продовжувала своє життя як звичайна черниця. У момент беатифікації 1933 р, її могилу відкрили і з’ясували, що тіло її незмінне, немовби вона тільки-но померла. Вона була канонізована 1947 року.

Дозуле — маленьке село в Нормандії, стало місцем видінь у неда­лекому минулому. 36 разів у період з 1972 по 1982 рр. Христос являвся матері п’яти дітей Мадлен Омон. Послання, передані Христом, викла­дені латиною, є ніби продовженням Апокаліпсису. Вони пророкували великі страждання перед кінцем світу, появу знаку Хреста в небі, що чудом зупинить третю світову війну, Христос ніби просив поставити у Дозуле хреста висотою 738 м, що відповідає висоті пагорбу з хрестом у Єрусалимі. Багато інших свідків з інших місць не раз бачили, як не­сподівано небеса утворювали хрест над місцями видінь.

Можна висунути гіпотезу, що видіння є лише видимою частиною айсберга, який складається з «комплексу» надприродних виявів, при­значених окремим особам. Серед різноманітних форм цих виявів, за­звичай персоналізованих, деякі охоплюють одразу групу осіб і вклю­чають феномени, які спостерігались і третіми особами.

Багато явищ, природи випадають з нашого поля зору з тієї простої причини, що наше сприйняття не є досконалим. Інакше кажучи, незва­жаючи на те, що деякі результати вже сьогодні досягнуті, а деякі фан­тастичні гіпотези відкинуті, можна твердити, що наука ще не вичерпа­ла своїх можливостей.

Виходячи з цього зазначимо, що різні релігії відносять велику кіль­кість таємничих фактів до розряду чудес. У чому полягають ці явищі І чи дійсно вони не піддаються науковому поясненню?

Перелік чудес — реальних і припустимих — вражає:

— здатність висловлюватися невідомими мовами;

— левітація (здатність підніматися у повітря всупереч закону всесвітнього тяжіння);

—здатність жити, не приймаючи їжу;

— нетлінність деяких мощей;

— мироточіння (виділення приємних запахів);

— стигмати (кровоточиві рани, що з’являються на руках і ногах деяких святих на місці ран розп’ятого Христа);

— білокація (здатність появи одночасно у двох місцях);

— чудесні зцілення.

Природно, кожен може вірити чи не вірити у достовірність цих над­природних феноменів, За наявності сумніву єдине розумне ставлення до чудес полягає в тому, щоб перевірити факти, якщо це є можливим, тим більше що у наш час вчені краще оснащені засобами дослідження таких явищ ніж у Середні віки.