Юридична особа
Юридична особа (в праві зарубіжних крані) — це суб’єкт ци-вільного права, який має притаманні лише йому майнові права й обов’язки, виступає від свого імені та існує незалежно від осіб, які входять до його складу.
Правова доктрина визначає такі ознаки юридичних осіб:майнова відокремленість;
самостійна майнова відповідальність за угодами, які укладає юридична особа;
організаційна єдність;
наявність цивільної та цивільно-процесуальної правоздатності;
незалежність існування юридичних осіб від членів (учасників);
найменування юридичної особи, яке має відрізнятися від найменувань інших суб’єктів права й є необхідним для ідентифікації її в цивільному обо-роті.
Юридична особа має бути легалізована через реєстрацію у процесі створення. У всіх країнах порядок утворення юридичних осіб залежить від їх виду. Юридичні особи публічного права створюються на підставі публічно-правового акту. Юридичні осо- би приватного права виникають за участю приватних осіб, створюються одним з наведених нижче способів.
А) Дозвільний. Для створення юридичних осіб необхідно доз- віл компетентного органу державної влади, який вирішує питання про доцільність утворення нового суб’єкта права.
Б) Явочно-нормативний. Порядок виникнення та діяльність певного виду юридичних осіб регулює загальний нормативний акт. Право на визнання за об’єднанням прав i статусу юридичної особи набувається за умови виконання передбачених цим загальним нормативним актом вимог. Таке визнання (право) засвідчується реєстрацією цього об’єднання як юридичної особи. Цей спосіб є найпоширенішим у всіх країнах, що вивчаються.
В) Явочний. Для утворення юридичних осіб необхідним є позитивне вираження зазвичай наміру діяти в ролі особливого (певного) суб’єкта права. Цей спосіб дає змогу максимально розширити свободу утворення юридичних осіб. За явочним способом виникають, зокрема, у США — корпорації — de facto; у Франції — асоціації.
Одне з найдискусійніших у правовій науці питань пов’язане з правосуб’єктністю юридичної особи, тобто її правоздат-ністю (та дієздатністю), наявністю у неї властивостей суб’єкта права, що є обов’язковою умовою її участі в цивільному обороті, у господарських та інших правовідносинах. У основі наукової дискусії лежить питання, хто є носієм якостей юридичної особи — реальний суб’єкт права чи штучне утворення, яке існує тільки абстрактно (бо реально діє тільки людина) та має певне юридичне закріплення. Спроби знайти відповідь на це питання зумовили виникнення різноманітних теорій юридичної особи, що розвиваються i в сучасній цивілістиці.
У зарубіжних правових системах сформувалися різні оригінальні теорії юридичної особи. Зокрема, у континентально-євро- пейському праві виявлено кілька фундаментальних теорій, що, як вважають, істотно впливають на практику та визначають розвиток законодавства. Основними є «теорія фікції» та «теорія реальності юридичної особи. Інші переважно схиляються або до першої з названих («фікційних» теорій), або до другої («реалістичні» теорії).