Обдаровані діти

Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності.

Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості, яка є результатом підвищеної уваги батьків і педагогів до розвитку дитини.

Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Така “талано­витість” швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компо­нента або його розвиток був несвоєчасним. Іноді дитина є носієм “прихованої обдарованості” (відсутність яскраво виражених ознак талановитості), що може бути спричинене негативним ставленням дорослих до успіхів дитини або її побоюванням бути неправильно зрозумілою. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозу- вати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть на­справді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини.

До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність, порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової інформації; ранній інтерес до читання, часто - самостійне опанування його.

Складовими ранньої обдарованості є домінуюча роль пізна­вальної мотивації; дослідницька творча активність, яка полягає у виявленні нового під час формулювання і розв’язання проблем; уміння знайти оригінальні рішення; здатність до прогнозування; створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.

Здебільшого найважливішими характеристиками обдарова­них дітей вважають: звичайно ранній вияв високої пізнавальної ак­тивності й допитливості; швидкість і точність виконання розумо­вих операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам’яттю; сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника; швидкість і оригінальність вербальних (сло­весних) асоціацій; виражена установка на творче виконання за­вдань; розвиток логічного мислення й уяви; володіння основними компонентами уміння вчитися.

Важливою характеристикою обдарованості є креативність - здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий по­тенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом. Обдаровані діти часто є оригіна­льними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише сло­весно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, ін­тонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності.

Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль до­рослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, висувають високі вимоги до себе, самокрити­чні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, пра­вди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей.

Обдарованість типологізують за різними критеріями. Напри­клад, психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особ­ливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості: природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань); природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв’язан­ня складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання); гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, сус - пільні науки, літературу).

У результаті досліджень російських психологів під керівниц­твом Леоніда Венгера (1925-1992) зафіксовано такі здібності об­дарованих дітей: уміння самостійно аналізувати ситуацію (вияв­ляти наочні засоби, суттєві для вирішення завдань); розвиток де­центрації (здатності змінювати власну точку відліку при вирішенні завдань, уміння ставити себе на місце іншої людини під час спіл­кування); розвиток задумів (уміння створювати ідею майбутнього продукту і план її реалізації).

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі показники обдарованості:

1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливос­ті, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, по­тязі до нового, глибині занурення у справу.

2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; ціка­виться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природ­ничих науках: виявляє інтерес до навколишнього середовища; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.

3. Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалеж­на у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у занят­тях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює спо­соби поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.

4. Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські якос­ті, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед зна­йомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідаль­ність за інших.

У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їх­нього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, прихильне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозво- леності, надання їй права на свободу і самостійність.

У дошкільних закладах для виховання обдарованих дітей необ­хідно використовувати індивідуальні програми з урахуванням особли­востей дітей, їхніх нахилів та інтересів. Ці програми мають відобра­жати міждисциплінарний, розвивальний характер навчання, головні ідеї пізнання, а не сукупність конкретних фактів; сприяти розвитку рі­зних типів мислення, дослідницьких умінь, навичок самоорганізова- ності; удосконалювати засоби спілкування і взаємодії з людьми.