Поняття про увагу

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об’єктах чи діяль­ності з одночасним абстрагуванням від інших. Увага - не психіч­ний процес, а форма організації свідомості та умова успішного перебігу психічних процесів.

Фізіологічною основою уваги є збудження у корі головного мозку одних нервових центрів і гальмування інших. Якщо людина зосередила увагу на певному предметі, то це означає, що цей предмет викликав збудження у відповідній ділянці кори головного мозку, інші ж ділянки кори виявляються загальмованими, внаслі­док чого людина нічого не помічає, крім цього предмета.

З перших тижнів після народження дитини виявляються орієнтовні реакції, що становлять основу мимовільної уваги. На другому році життя дитина здатна виявляти увагу, спрямовану на об’єкти словесними інструкціями дорослих.

У ранньому та дошкільному віці інтенсивно розвивається ми­мовільна увага. Поступово зростають можливості дитини у вияв­ленні довільної уваги. Так, з 4-5 років дитина здатна виявляти увагу під впливом більш складних словесних інструкцій, у 5-6 ро­ків діти демонструють елементарні форми довільної увага під впливом самоінструкції, стимульованої зовнішніми засобами.

У молодшому шкільному віці довільна увага прогресує завдяки формуванню навичок навчальної діяльності під впливом виявлення школярем регулятивної функції уваги. Через недоско­налість гальмівних механізмів, що є основою здійснення регулятив­ної функції уваги, не завжди і не всі школярі володіють власною ува­гою. Стійкість довільної уваги збільшується у 9-10 років. У підлітків збільшується ступінь вибірковості довільної уваги, концентрації на більш суттєвих моментах навчального матеріалу. У підлітко­вому та старшому шкільному віці активно розвиваються всі влас­тивості уваги: підвищується стійкість, зростає обсяг, покращується здатність до розподілу та переключення.

10.2.