Інтегровані характеристики виховання особистості в колективі

Важливими характеристиками виховання особистості в ко­лективі А.С. Макаренко вважав: 1) мажор — постійну піднесеність, готовність вихованців до дії; 2) відчуття гідності, що випливає з уявлень про цінність свого колективу і гордість за нього; 3) дружнє ставлення його членів; 4) почуття захищеності — жодна дитина не повинна відчувати себе в колективі відчужено і беззахисно, ніхто не може принижувати слабшого і молодшого; 5) активність, що виявляється в готовності до ділової або ігрової дії; 6) звичка до стри­маності — в слові, русі, у прояві емоцій; 7) тон і стиль колективних відносин, що підтримуються відповідними законами і правилами як для дитячого колективу, так і для колективу педагогів.

Для згуртованого колективу характерний гуманістичний стиль відносин. Разом із цим, А.С. Макаренко розглядав як основ­ний принцип виховання в колективі і його розвитку відповідальну залежність, на основі якого функціонують органи колективу і скла­даються неформальні відносини. Відповідальність інтерпретується ним як обов’язок людини перед собою і суспільством. Великого зна­чення А.С. Макаренко надавав розвитку самоврядування та ініціа­тиви в колективі. Він теоретично обґрунтував і практично перевірив систему взаємовідносин в колективі, що стала основою самовряду­вання (рис. 6.5.4.1).

У колонії ім. М. Горького, а пізніше в комуні ім. Ф.Е. Дзер- жинського, було створене демократичне мікросуспільство, органом самоврядування якого була Рада командирів. Командири загонів обирались на 3-6 місяців, рішення ради командирів виконували всі члени колективу. Через досвід виконання керівної і виконавчої функції проходили всі вихованці. Завідуючий колонії був підпорядкований рішенням педагогічної ради, загальних зборів і ради командирів. Сам же він, як завідуючий, міг безпосередньо впливати на вихованців, чергового по колонії, командира загону.

Рис.

Отже, забезпечення індивідуального і колективістського підходів у вихованні передбачає: 1) єдність загальнолюдських і на­ціональних цінностей у вихованні; 2) розуміння виховання як діалогу культур; 3) досягнення гармонії інтересів особистості і колективу; 4) єдність самостійності школярів і педагогічного керівництва їхньою життєдіяльністю; 5) суб’єкт-суб’єктний характер відносин у колек­тиві; 6) поєднання дій учнівського колективу, родини і громадськості; 7) усвідомлення виховання як особистісно-соціального явища. Фор­муючи індивідуальність в колективі, мусимо пам’ятати, що осо­бистість — продукт життєдіяльності всього суспільства: від сім ї до засобів масової інформації, від дошкільних закладів до вузу і вироб­ництва. Виховання потребує спільних великих виховних зусиль усіх виховних інституцій.

Головне призначення сучасного вчителя — надання індивідуальної педагогічної підтримки і допомоги учневі у влас­ному особистісному самотворенні, забезпечення педагогічної підтримки на шляху зростання Людини. Використання могут­нього потенціалу колективу як виховного засобу у сучасній педагогічній теорії і практиці одночасно має спрямовуватися на особистість кожного вихованця, на створення необхідних умов для актуалізації і розвитку всіх його індивідуальних здібно­стей і нахилів.

_к Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте сучасні теоретичні підходи до виховання особистості в колективі. Зазначте науковців — представників цих підходів.

2. Визначте фактори формування колективу й охарактери­зуйте їх значення для сучасної школи.

3. Перебуваючи на педагогічній практиці, вивчіть досвід класного керівника сучасної школи з формування вихову­ючих стосунків дітей у колективі.

4. Порівняйте й висловіть свою думку щодо ознак колекти­ву, обґрунтованих А.С. Макаренком і М.Ю. Красовиць- ким.

5. Охарактеризуйте принципи виховання особистості в колек­тиві, сформульовані В.М.

6. Здійсніть зіставно-порівняльний аналіз педагогічних сис­тем А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського щодо поєднан­ня індивідуального і колективістського підходів у вихованні особистості.

7. Порівняйте динаміку розвитку колективу, запропоновану А.С. Макаренком, О.Г. Ковальовим, Л.І. Новіковою, А.Т. Куракіним, А.М. Лутошкіним. Визначтеся з тим, яка з пропозицій вам більше подобається. Свою думку об­ґрунтуйте.

8. Доберіть конкретні приклади виховуючої взаємодії вчителів і учнів у відповідності до стадій розвитку колективу.

Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії

1. Яке із визначень поняття “дитячий колектив” найбільше прийнятний для вас? Чому?

2. Чим зумовлена специфіка ставлення вчених і вчителів- практиків до проблеми виховання особистості в колективі у сучасних умовах?

3. У чому полягає “закон руху” у формуванні колективу, об­ґрунтований А.С. Макаренком?

4. У чому ви вбачаєте позитивний і негативний зміст педа­гогіки “паралельної дії”?

5. В.О. Сухомлинський писав: ^(іДитячий колектив лише тоді стає виховною силою, коли він підносить колену людину, утверджує в ній почуття власної гідності ". На якій стадії свого розвитку колектив набуває енравж ньої виховної сили? Які фактори сприяють його розвитку в сучасних умовах?

6. Поясніть ваше розуміння визначення колективу нашим су­часником Я. Левіним: “Під загальношкільним трудовим колективом слід розуміти соціально-педагогічне об'єднання учнів, учителів і батьків школярів, діяльність яких ґрунтується на принципах гуманізму, демократії, управління і самоуправління”'.

7. Підготуйтеся і організуйте проведення дискусії у групі на тему “Чи варто вчитися у А. Макаренка створенню шкільних колективів?” Підведіть підсумки дискусії.

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Традиції як фактор розвитку дитячого колективу.

Сучасні зарубіжні концепції виховання особистості в колективі.

Досвід зарубіжних країн у створенні закладів для перевиховання дітей.

Виховне значення колективної праці школярів.

Інноваційні шляхи формування виховуючих стосунків між членами колективу.

Проблема особистості і колективу у спадщині відомих українських діячів культури і освіти.

Особистісно-соціальний і соціально-особистісний аспекти виховання особистості в колективі.

|| Література

1. Агєєв В.С. Психология межгрупповых отношений. — М., 1983.

2. Азаров Ю.П. Не подняться тебе, старик. — М., 1989.

3. Аромштам М. Праздник с человеческим лицом // Дошкольное образование. — 2004. — № 4. — С. 4, 5, 6,19.

Левин Я.Н. Нужно ли учиться у А.С. Макаренко созданию общешкольных коллективов? И Педагогика. — 2004. — № 1. — С. 88.

4. Бойко А.М. Людина і виховання в сучасних умовах // Сьомі Каришинські читання. — Полтава, 2000. — С. 7-10.

5. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації: Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

6. Бойко А.М, Шемет П.Г. 3 вірою в майбутнє. — Полтава,

1996.

7. Галузяк В.М., Сметанский Н.И. Две личности — две парадигмы воспитания // Педагогика. — 2002. — № 3. — С. 83-87. [Концепція розвитку особистості в колективі В.О. Сухомлинського та А.С. Макаренка.]

8. Гриценко Л.И. Личностно-социальная концепция

A. С. Макаренко в современной педагогике. — Волгоград,

1997.

9. Иванов И.П. Воспитывать коллективистов. — М., 1982.

10. Караковский В.А. Пути формирования школьного ученического коллектива. — М., 1978.

11. Киричук А.В. Положение детей в системе общения в классном коллективе И Проблемы общения и воспитания. — Тарту, 1974.

12. Ковалев А.Г Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. — М., 1978.

13. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально­психологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина и

B. Е. Семенова. — Л.: Лениздат, 1987.

14. Левин Я. Н. Нужно ли учиться у А.С. Макаренко созданию общешкольных коллективов? // Педагогика. — 2004. — № 1. —С. 84-88.

15. Лутошкин А.Н. Как вести за собой: Старшеклассникам об основах организаторской работы. — М., 1981.

16. Новикова Л.И. Педагогика детского коллектива. — М.: Педагогика, 1978.

17. Созонов В. Співвідношення колективного та індивідуального у вихованні // Завуч. — 2000. — № 9 (51). — березень. — С. 3.

18. Ученическое самоуправление: сегодня и завтра: Книга для учителя / Под ред. Л.Ю. Гордина. — К., 1989.

19. Фридман Л.М., Пушкина Т.Я., Каплунович И.Я. Изучение личности учащихся и ученических коллективов. — М., 1988.

20. Petrovsky А. V. Studies in psychology: the collective and the individual. — Moscow, 1985.