<<
>>

Питання 2. Методика перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати

Перевірка дотримання законодавства щодо вимог Закону про відпустки полягає у визначенні наявності графіків надання відпусток, затверджених працедавцями за узгодженням з профспілковим комітетом або іншим органом, уповноваженим трудовим колективом, дотримання вимог про мінімальну тривалість щорічних відпусток, надання додаткових відпусток тощо.

Методика перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати передбачає визначення етапів контролю і виконання відповідних контрольних

дій за кожним з таких етапів. У цілому дані етапи відповідають загальному підходу здійснення контрольно-перевірочної роботи за об’єктами обліку і включають наступні етапи: організаційній; технологічний (проведення

перевірки); результативний; контролюючий (інспекційний).

Під час перевірки розрахунків з оплати праці застосовують різні методичні прийоми, до яких можуть бути віднесені: візуальна та формальна перевірка документів на їх наявність та за змістом; зіставлення даних обліку з первинними документами; арифметична перевірка, здійснених розрахунків, заповнених первинних документів і регістрів обліку на арифметичну точність і відповідність нормам чинного законодавства; інвентаризація наявних сум заборгованості в частині зобов’язань з оплати праці та ЄСВ тощо. Контроль дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці може проводитися суцільним, вибірковим або комбінованим способом. Як правило, така перевірка проводиться саме вибірковим способом, але у разі виявлення суттєвих відхилень можливе застосування суцільної перевірки.

При вивченні загальних питань щодо організації розрахунків з оплати праці на підприємстві та дотримання трудового законодавства необхідно перевірити:

- дотримання трудового законодавства та кадрової дисципліни;

- наявність внутрішніх нормативних документів, що регулюють трудові відносини на підприємстві (колективний договір, трудові угоди, розпорядчі документи щодо систем та форм оплати праці, штатний розклад, положення про преміювання, тощо) та їх відповідність нормам чинного законодавства;

- дотримання встановлених державою гарантій і компенсацій щодо праці і її оплати;

- контроль за станом нормування праці на підставі використання міжгалузевих, галузевих й інших прогресивних нормативів праці з врахуванням психофізіологічних і соціально-економічних чинників, планування робочого часу і часу відпочинку, застосування форм і систем заробітної плати, матеріального і морального стимулювання;

- наявність окремих категорій персоналу;

- дотримання порядку оформлення робітників при їх прийманні та звільненні;

- відповідність фактичної структури і штату підприємства, передбаченим для даного періоду тощо.

До початку перевірки вивчається інформація щодо наявності та змісту внутрішніх розпорядчих документів підприємства з метою розуміння існуючих систем та форм оплати праці підприємства, обраних підприємством та їх відповідність законодавчим нормам.

Норми спеціального законодавства (ст. 11 КЗпП і ст. 2 Закону про колдоговори) не передбачають обов'язковості укладення колективних договорів. Однак, ГКУ вказує на обов'язковий характер цього документа. Відповідно, чинним законодавством не встановлена відповідальність за відсутність колдоговору на підприємстві, але існує відповідальність за ухилення від участі в переговорах щодо узгодження умов колективного договору. Так, за ст. 17 Закону про колдоговори і КУпАП, на осіб, котрі представляють власників чи уповноважені ними органи або профспілки чи інші уповноважені трудовим колективом органи та ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, або умисно порушили встановлені законодавством строки початку таких переговорів, або не забезпечили роботу відповідної комісії в установлені сторонами строки, накладається штраф від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 170 грн.). Зазначених осіб за перелічені порушення може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади. Якщо колективний договір на підприємстві є, і в ході перевірки з'ясовується, що не всі його розпорядження виконуються, то за порушення колективного договору передбачена відповідальність ст. 42 КОАП у вигляді штрафу від 50 до 100 нмдг, тобто від 850 до 1700 грн. Складання адмінпротоколів по даній статті - компетенція інспекцій по праці. Зауважимо, що відповідно до ст. 19 КЗоТ контроль за дотриманням положень колдоговору повинен здійснюватися безпосередньо його сторонами. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушує умови колективного договору, то саме профспілки, що його уклали, мають право направити власникові або уповноваженому ним органу вимогу про усунення цих порушень.

У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди в зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб в адмінсуді.

Основні факти порушень визначаються на підставі дослідження господарських операцій підприємства, перевірці даних первинних документів, облікових регістрів та звітності і їх аналізу та оцінки на наявність відхилень і їх впливу на господарську діяльність.

При перевірці правильності розрахунків з нарахування та виплати заробітної плати встановлюють:

- наявність та правильність оформлення первинних документів з обліку робочого часу й оплати;

- відповідність форм оплати праці, зазначеним у розпорядчих документах та колективному договорі;

- стан аналітичного обліку розрахунків з працівниками;

- правильність підрахунку і повноту відображення всіх видів нарахувань у розрахункових та розрахунково-платіжних відомостях і рахунках обліку;

- законність здійснення різних видів нарахувань;

- правильність здійснених розрахунків, їх повноту та своєчасність відображення

в обліку;

- розрахунки допомог, які виплачуються за рахунок коштів Фондів соціального

страхування;

- правильність проведення розрахунку індексації заробітної плати;

- правильність визначення та розрахунків з бюджетом з податку на доходи з фізичних осіб;

- правильність здійснення різних видів утримань із нарахованої оплати праці;

- правильності відображення в обліку витрат з нарахування заробітної плати і

пов’язаних з нею розрахунків;

- своєчасність та повноту розрахунків за страховими внесками до фондів обов’язкового соціального страхування;

- наявність депонованої заробітної плати її облік та погашення;

- своєчасність виплати заробітної плати тощо.

Питання обґрунтованості нарахування та виплати заробітної плати тісно пов’язано з встановленням реальності здійснених операцій, їх підтвердженням оригіналами якісно оформлених первинних документів. Первинні документи й відображення їх даних в обліку можна перевірити, як суцільним, так і вибірковим методами. При перевірці звертають увагу на відповідність форм первинних документів типовим та формам оплати праці, обраним підприємством, і сутності операцій, які документуються. Перевірка дотримання вимог оформлення первинних документів встановлює відповідність заповнення наведених в них реквізитів, відсутність підчисток, помарок і необумовлених виправлень. Щодо реальності проведених операцій, то встановлюються

можливості фізичного виконання вказаних обсягів робіт протягом зазначеного часу на підставі застосування взаємного контролю документів, наприклад, шляхом зіставлення нарядів з документами на відпуск матеріалів для виконання робіт, накладних на випуск продукції. За допомогою співставлення прізвищ та ініціалів працівників з даними обліку особового складу виявляють осіб, що відсутні в кадровому обліку. Також, звертається увага на наявність на робочих місцях осіб, які виконують певну роботу, але не враховані в штаті і поза штатом.

При перевірці нарахування заробітної плати враховують:

- Особливості розрахунку та оподаткування оплати праці відповідно до існуючих форм оплати праці. Така перевірка передбачає встановлення видів виплат та правильності їх розрахунків з урахуванням алгоритмів розрахунку заробітної плати в залежності від погодинної, відрядної чи інших форм оплати праці, які присутні на підприємстві. Визначається наявність окремих положень колективного договору, які впливають на податкове навантаження підприємства і здійснення таких нарахувань та виплат. Наприклад, із положень п.п. «а» п.п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ випливає: якщо безоплатне надання майна в користування працівнику (виплата компенсації за його використання) передбачено трудовим (колективним) договором або вимогами чинного законодавства, то вартість такого користування не включається до оподатковуваного доходу працівника, а отже, не обкладається ПДФО. Відповідно до п.п. «б» п.п. 138.10.6 ст. 138 ПКУ до складу витрат підприємства включаються суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) згідно із Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV, у межах 4 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік.

- Особливості розрахунків із оплати праці з працівниками, прийнятими на роботу за договорами підряду, трудовими договорами та ін. Зокрема, необхідно звернути увагу на доцільність і необхідність виконання такої роботи. Під час такої перевірки можна скласти реєстр усіх виданих виплат стороннім працівникам і перевірити наявність для них трудових договорів, договорів підряду чи інших договорів господарсько-правового характеру, а також правильність врахування їх вимог при відображенні в обліку операцій щодо розрахунків з такими працівниками.

- Обґрунтованості й правильності нарахування премій, надбавок, доплат (у зв’язку з відхиленнями від нормальних умов праці, за понаднормові години, за простої, за роботу в тяжких та шкідливих умовах), виплат за тимчасову непрацездатність, щорічних відпусток, винагород за підсумками праці за рік і т.п. відповідно до існуючих методик розрахунків та наявності документального підтвердження правомірності здійснення таких нарахувань. При дослідженні виплат премій та інших заохочень незалежно від виду діяльності підприємства необхідно встановити чи виконані умови, що надають право виплати премій.

- Повноту та правильність включення до розрахунку виплат середнього заробітку (середньомісячного та середньоденного) в залежності від видів виплат, де такий показник використовується. Перевірка правильності застосування середньої заробітної плати полягає у визначенні правильності включення до розрахунку тих чи інших видів нарахувань згідно з вимогами чинних нормативних документів.

- Дотримання вимог щодо проведення індексації заробітної плати. При проведенні індексації заробітної плати працівників необхідно враховувати, що індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, у межах прожиткового мінімуму, установленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Заробітна плата індексується в межах прожиткового мінімуму на працездатну особу. Сума індексації нараховується та виплачується одночасно з нарахуванням та виплатою (відповідно) заробітної плати за місяць, доходи за який підлягають індексації. Тобто, якщо заробітна плата робітників нараховується в сумі, яка менше межи малозабезпеченості і не індексується на приріст індексу інфляції - це є порушення вимог щодо проведення індексації заробітної плати. Необхідно врахувати, що згідно з вимогами порядку проведення індексації грошових доходів громадян, у випадку підвищення розміру заробітної плати місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при визначенні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян і індексація доходів, отриманих за цей місяць, не проводиться.

- Особливості та обмеження щодо здійснення виплат натуральної оплати праці.

- Віднесення нарахувань в обліку до відповідних звітних періодів.

Перевірка правильності розрахунку заробітної плати може здійснюватися вибірковим способом і передбачає перерахунок окремих нарахувань за відповідними кроками:

1) перевірка правильності визначення суми нарахованої зарплати у відповідності до встановлених форм оплати праці та видів нарахувань;

2) перевірка правильності розрахунку утримань із заробітної плати;

3) перевірка правильності розрахунку заробітної плати;

4) співставлення визначених сум з сумами, які зафіксовані в обліку підприємства;

5) загальна перевірка розрахунково-платіжних відомостей і особових рахунків щодо встановлення правильності підрахунків сум, підсумків нарахувань, утримань, сум до виплати і відповідність їх записам у регістрах обліку в розрізі кореспондуючих рахунків.

Однією зі складових правильності утримань є перевірка правильності утримання ПДФО і розрахунків за даним податком з бюджетом, так як оплата праці і пов’язані з нею виплати становлять основну складову бази оподаткування даного податку

Перевірка правильності утримання ПДФО здійснюється відповідно до законодавчих вимог стягнення та сплати даного податку. Загальна схема перевірки здійснюється за етапами:

- повноту обчислення доходу до бази оподаткування;

- обґрунтованість застосування ставки податку і соціальної пільги;

- правильність розрахунку суми податку і відображення її в обліку;

- своєчасність надання звітності, її відповідність даним обліку;

- своєчасність перерахування до бюджету.

При цьому враховується, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати база обкладення ПДФО зменшується на суму утриманого ЄСВ і податкову соціальну пільгу при її наявності (а також на суму страхових внесків до Накопичувального фонду і у випадках, передбачених законом, обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду), а при

нарахуванні доходів, що виплачуються по цивільно-правових договорах, база обкладення зменшується на суму ЄСВ. Якщо розрахована таким чином база оподаткування більше десяти мінімальних зарплат на 1 січня звітного року, то до суми перевищення застосовується ставка 17%. Протягом 2012 року такий поріг складатиме 1 073 грн. х 10 = 10 730 грн. Для бази, що не перевищує десять мінімальних зарплат, використовується звичайна ставка ПДФО - 15%.

Правильність утримань (ПДФО, ЄСВ, аліментів тощо) базується на перевірці дотримання законодавчих норм. При перевірці звертають увагу на ситуації, пов’язані з утриманням і перерахуванням сум по заявам працівників (на навчання працівника або його дітей, сплату комунальних послуг тощо) і "примусові" утримання (по виконавчим листам на користь третіх осіб). Підприємство не має права самостійно змінювати порядок утримання суми боргу і розмір відрахувань. Відповідно до КЗоП, загальний розмір всіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів заробітної плати, а в окремих випадках - 50%, навіть при утриманнях по декількох виконавчих документах.

При здійсненні перевірки правильності відображення в бухгалтерському і податковому обліку резерву на виплату відпусток враховують:

1. При визначенні обґрунтованості нарахування резерву на оплату відпусток звертають увагу на наявність даної вимоги у наказі про облікову політику підприємства або іншого розпорядчого документа по підприємству про порядок нарахування резерву.

2. Дотримання алгоритму розрахунку резерву на виплату відпусток. Практично здійснюється перевірка арифметики розрахунків по формулі:

Р = Зн Х Оп / Зп + Сстр., де Р - місячна сума резерву;

Зн - сума фактично нарахованого в звітному місяці фонду оплати праці; Оп - планова річна сума на оплату відпусток;

Зп - планова річна сума фонду оплати праці;

Сстр - сума обов'язкових страхових нарахувань на ФОП

3. Відповідність відображення в обліку витрат на формування резерву та його використання вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків

4. Дотримання порядку уточнення і перегляду резерву на дату балансу.

Зокрема, при недостатності сум резерву суми відпускних і нарахованих на них зборів повинні відображатися наступними проводками: Дебет 23, 92,

93, 94 (814), Кредит 66 і 65 (відповідні субрахунки). Необхідність такого коректування обумовлено п. 18 П(С)БО № 11 і п. 11.10 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затвердженій наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69. Після такого

перерахунку сума резерву по обліку може збільшуватися тією ж проводкою, що і для створення резерву або зменшуватися шляхом сторнування. Згідно з Інструкцією залишок суми резерву на кінець року визначається шляхом множення кількості днів не використаного працівниками підприємства щорічної відпустки на середньоденну зарплату працівників. Кількість невикористаних днів відпустки обчислюється не більше, ніж за два роки і зменшується на кількість днів авансових відпусток (тієї частини відпусток, яка надавалася в рахунок майбутнього, ще не відпрацьованого періоду).

5. Перевірка правильності відображення суми резерву в балансі (розділ II пасиву по статті «Забезпечення виплат персоналу», для малих підприємств по стор. 430).

6. Перевірка правильності відображення резерву відповідно до правил податкового законодавства.

Під час перевірки необхідно звернути увагу на реальність сум заборгованості робітникам та своєчасність її погашення. Залишки заборгованості робітникам з оплати праці у відповідності до П(С)БО 2 «Баланс» відносяться до статті «Поточні зобов’язання по розрахункам з оплати праці» і відображаються у рядку 580 пасиві балансу підприємства. Слід зазначити, що при наявності заборгованості з заробітної плати робітник має право стягнути в судовому порядку заборгованість з оплати праці без обмеження строків, тобто строки позовної давності в даному випадку не застосовуються. Таким чином, списання невиплаченої зарплати неможливе.

Якщо виплата заробітної плати проводиться шляхом перерахування на безготівкові платіжні картки, то необхідно враховувати механізм такої виплати і перевірити:

1) наявність і умови договору між підприємством і банком про розрахунково- касове обслуговування по виплаті зарплати з використанням карток;

2) наявність договорів банку з кожним робітником на відкриття картрахунків у банку;

3) повноту, правильність і своєчасність перерахування підприємством грошових коштів на виплату зарплати на відповідні рахунки. Наявність і якість платіжного доручення щодо перерахування коштів на картрахунки робітників. Наявність платіжного доручення на сплату податків і обов’язкових платежів. Наявність реєстру на перерахування зарплати робітникам, що є підставою для зарахування банком грошових коштів на картрахунки. Тотожність даних документів щодо розрахунків по оплаті праці з даними перерахувань. Звірка платіжних документів з випискою банка.

Перевірка правильності формування витрат пов’язаних з оплатою праці базується на встановленні дотримання вимог П(С)БУ та податкового законодавства.

Витрати на оплату праці є одним з елементів виробничих витрат і поряд з іншими визначаються П(С)БО 16.

Особливу увагу необхідно приділити перевірці складу витрат, які відносяться на основну і додаткову оплату. Відображення в обліку витрат з оплати праці залежить від обраного підприємством способу обліку витрат: за допомогою рахунків класів 8 і 9; за допомогою рахунків класу 9 або тільки класу 8; наявних категорій персоналу, видів діяльності та форм оплати праці підприємства. Тобто перевіряється відповідна кореспонденція рахунків і обґрунтованість віднесення нарахованих сум до відповідних видів витрат підприємства і звітних періодів.

Окремим кроком може бути аналіз рівня продуктивності праці і її оплати, а також загальна сума нарахованої оплати праці й отриманий валовий продукт в динаміці, встановлення відповідності між темпами росту середньої заробітної плати і продуктивністю праці.

Перевірка формування «податкових» витрат з оплати праці і пов’язаних з нею платежів здійснюється відповідно до вимог податкового законодавства, що визначається Податковим Кодексом.

Зокрема, до складу витрат платника податку належать витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку , які містять нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ).

До складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Особливої уваги заслуговує перевірка питань щодо визнання витрат подвійного призначення, наприклад, таких, як витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вивчається також наявність витрат платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації та порядок їх обліку.

Перевіряється формування витрат на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка

відряджена, на проїзд (зокрема перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (виїзд), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

За даними Державної фінансової інспекції України, серед порушень фінансово-бюджетної дисципліни найбільш поширеними є порушення законодавства з оплати праці, штатної дисципліни. Серед питань, які виникають під час перевірок органами державної податкової служби, державною фінансовою інспекцією та самими працівниками підприємств постає ряд проблем, щодо виявлення фактів, які не контролюються, або за якими важко знайти докази, а саме: виплата заробітної плати "у конвертах"; виплата заробітної плати непрацюючим особам. Розробка заходів усунення порушень, що мають місце за результатами проведення ревізій щодо розрахунків з оплати праці на підприємствах, пов’язана, як правило, з необхідністю вдосконалення організації самих розрахунків з оплати праці та відповідно систем обліку та внутрішнього контролю даного виду операцій, та посилення впливу зовнішніх факторів і перш за все умов оподаткування.

Таблиця 6.1

Типові порушення операцій з оплати праці і пов’язаних з нею розрахунків

Вид порушення Наслідки
1 2 3
1. Відсутність колективного договору Соціально-трудові відносини між сторонами трудового процесу не врегульовані
2. У мови колективного договору суперечать нормам законодавства Колективний договір може бути визнаний недійсним
3. Сума нарахованої заробітної плати за даними первинних документів не Викривлення оборотів і залишків за рахунком 66 “Розрахунки за виплатами
відповідають даним облікових регістрів, Г оловної книги та звітності працівникам”, недостовірність даних витрат на оплату праці за напрямками її нарахування, недостовірність відповідних показників обліку та звітності
4. Включення до собівартості продукції безпосередньо не пов’язаних з виробництвом продукції Необгрунтоване завищення собівартості продукції
5. Не правильне визначення видів витрат до яких відноситься оплата праці даної категорії працюючих Недостовірність даних витрат на оплату праці за напрямками її нарахування, недостовірність відповідних показників звітності
6. Включення до витрат на оплату праці:

- виконані сторонньою особою при наявності в штаті підприємства посади працівника, до обов’язків, якого входить виконання даного виду робіт

- оплати праці за надані послуги, виконані сторонньою особою при відсутності акту приймання виконаний робіт

Необґрунтоване завищення собівартості продукції та інших витрат діяльності
7. Період включення до витрат підприємства витрат на оплату праці за виконану роботу, надані послуги, виконані сторонньою особою, не відповідає датам даних первинних документів, підписання акту приймання виконаних робіт Невідповідність фактичного здійснення витрат періодам їх включення до витрат в обліку , що призводить до заниження витрат в одному періоді та завищенню в іншому і відповідно впливає на розрахунок бази оподаткування даних періодів
8. Помилки щодо здійснення розрахунків сум оплати праці, її оподаткування Недостовірність даних щодо: нарахування заробітної плати; зобов’язань перед робітниками, ЄСВ, бюджетом
9. Відсутність, оформлення з порушеннями первинних документів обліку виробітку, використання робочого часу, розпорядчих документів на здійснення виплат тощо Необґрунтоване формування витрат, здійснення розрахунків, викривлення даних щодо обліку та звітності
10. Не дотримання термінів виплати заробітної плати Порушення вимог чинного законодавства
11. Не дотримання термінів перерахувань до ЄСВ та ПДФО Порушення вимог чинного законодавства
12. Виплати особам, які рахуються на підприємства, але фактично не працюють Необґрунтоване завищення витрат діяльності, недостовірність даних обліку та звітності
13. Не відображення, не повне відображення в обліку реальних виплат щодо розрахунків з оплати праці Недостовірність даних обліку та звітності , заниження об’єктів оподаткування ПДФО та ЄСВ
14. Не правильне визначення джерел фінансування соціальних виплат Недостовірність даних обліку та звітності , заниження об’єктів оподаткування

Питання 4. Контроль за дотриманням законодавства платниками

ЄСВ

Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає принципи збору та ведення обліку єдиного внеску та державний нагляд за збором і веденням обліку єдиного внеску, відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами

загальнообов’язкового державного соціального страхування. Він не входить до системи оподаткування і відповідно податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Особливі повноваження щодо збору та обліку єдиного внеску, державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску покладено на Пенсійний фонд.

Порядок проведення Пенсійним фондом України і його територіальним органами планових і позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 р. № 233.

Державний нагляд за діяльністю Пенсійного фонду щодо збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та контролю за сплатою здійснюють центральні органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та у сфері фінансів.

Закон № 2464 до функцій та обов'язків Пенсійного фонду відносить забезпечення збирання ЄСВ, здійснення контролю дотримання платниками внеску вимог Закону, правильності нарахування, обчислення, повноти й своєчасності сплати ЄСВ і наділяє Пенсійний фонд такими правами:

- отримувати безкоштовно від підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, ФОП відомості про нарахування, обчислення і сплату ЄСВ, а також інші відомості, необхідні для виконання ПФ покладених на нього функцій;

- проводити не частіше одного разу на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах та організаціях, у ФОП бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення і сплату ЄСВ, отримувати необхідні пояснення, довідки та відомості (зокрема, письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки;

- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також ФОП усунення виявлених порушень законодавства про збирання та ведення обліку ЄСВ;

- вилучати в установленому законодавством порядку в підприємств, установ та організацій, а також ФОП копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується ЄСВ;

- звертатися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство платника ЄСВ;

- застосовувати фінансові санкції, передбачені Законом № 2464;

- стягувати з платників несплачені суми ЄСВ;

- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ.

Періодичність проведення планових перевірок залежить від ступеня ризику, до якого належить платник ЄВС (табл.6.2).

Таблиця 6.2.

Періодичність проведення планових перевірок ЄСВ

з/п

Ступінь

ризику

Критерії віднесення платників ЄВС до ступеня ризику Частота

перевірок

1. Високий - використання праці найманих осіб без нарахування ЄВС;

- неподання до ПФУ передбачених законодавством звітів та відомостей;

- систематичне порушення встановлених строків сплати ЄВС;

- ненарахування і несплата ЄВС (за інформацією підрозділів податкової міліції, інших органів державної влади або третіх осіб)

Не частіше одного разу на рік
2. Середній - здійснення нарахування ЄВС у розмірі менше мінімального страхового внеску з розрахунку на одного працівника;

- порушення встановлених строків подання до ПФУ передбачених законодавством звітів та відомостей;

- порушення встановлених строків сплати ЄВС;

- помилки, неузгодженість у звітах та відомостях, що подаються до ПФУ

Не частіше одного разу на два роки
3 Незначний Немає ознак, передбачених для високого та середнього ступенів ризику Не частіше одного разу на п'ять років

Для проведення планової перевірки ПФУ письмово повідомляє платника не пізніше ніж за 10 днів до її проведення. Строки проведення таких перевірок відповідно - не більше 15 робочих днів, а у суб'єктів малого підприємництва - не більше 5 робочих днів.

Про проведення позапланових перевірок завчасно не попереджають. Строк її проведення не повинен перевищувати 10 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.

Загальна мета контролю полягає у дотриманні законодавчих вимог платниками ЄСВ щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування коштів на відповідні рахунки фондів, цільове і правильне їх витрачання.

В якості основних напрямів перевірки можуть бути визначені:

- встановлення діючих норм законодавчої бази в періоді перевірки та необхідних документальних джерел перевірки;

- встановлення додержання умов реєстрації платником страхових внесків у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів;

- дотримання підприємствами, установами та організаціями порядку використання страхових коштів, перерахованих для фінансування страхових виплат і соціальних послуг;

- встановлення достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності для встановлення правильності віднесення страхувальника до певного класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

- контроль за правильності нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків;

- обґрунтованість застосування ставок внеску та пільг;

- додержання порядку подання відповідних форм звітності, її достовірність і тотожність обліковим даним.

Важливим питанням перевірки є правильність визначення класу професійного ризику, який безпосередньо залежить від основного виду економічної діяльності страхувальника. Якщо під час проведення перевірки з’ясовується, що страхувальником нараховувався і сплачувався ЄСВ не за основним видом економічної діяльності, йому повідомляється новий клас професійного ризику виробництва з урахуванням фактичного основного виду економічної діяльності з початку року, наступного за тим, в якому під час перевірки було виявлено зміну виду економічної діяльності.

При перевірці дотримання порядку нарахування ЄСВ враховують:

- ЄСВ нараховується на суми, визначені базою для його нарахування, незалежно від того, виплачено такі суми фактично після їх нарахування чи ні;

- нарахування ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску;

- при нарахуванні ЄСВ на суми лікарняних, відпускних, період яких перевищує один місяць, застосування максимальної величини здійснюється окремо за кожний місяць.

- якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони включаються до заробітної плати місяця, в якому було здійснено нарахування;

- якщо в минулих періодах зарплату (дохід) було нараховано, але не включено до бази для справляння ЄСВ, при виправленні помилки обчислення ЄСВ здійснюється виходячи з розміру ставки, що діяла на день нарахування заробітної плати (доходу), на яку нараховується ЄСВ.

Перевірка дотримання строків сплати ЄСВ полягає у співставленні дат фактичного перерахування сум ЄСВ та граничних термінів, встановлених для такого перерахування. Так, наприклад, при виплаті заробітної плати, страхувальники-роботодавці повинні сплачувати ЄСВ у частині нарахувань одночасно з видачею коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій або натуральній формі. Якщо заробітну плату (дохід) нараховано, але не виплачено своєчасно, суми ЄСВ щодо нарахувань та утримань роботодавці сплачують не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. При чому ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника ЄСВ. Днем сплати ЄСВ вважається день списання банком або Держказначейством суми платежу з рахунка страхувальника-роботодавця незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Суми ЄСВ, своєчасно не нараховані та/або не сплачені платниками ЄСВ (роботодавцями та ФОП) у встановлені Законом № 2464 строки, вважаються недоїмкою та підлягають стягненню з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Страхувальник під час проведення перевірки зобов’язаний:

- допускати працівників ФНВ до проведення перевірки за умови дотримання порядку її здійснення;

- виконувати вимоги працівника, який здійснює перевірку, щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають при проведенні перевірки;

- отримувати примірник акта перевірки за результатами проведеної планової чи

позапланової перевірки.

У певних випадках та у встановлені строки для сплати недоїмки з ЄВС органи ПФУ надсилають платникам вимогу про сплату боргу (таблиця).

Вимога про сплату боргу є виконавчим документом. Її формують на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Факти порушень законодавства з ЄВС посадова особа ПФУ оформляє актом у двох примірниках та підписується в останній день перевірки працівником, який здійснює перевірку, керівником та головним бухгалтером страхувальника, а за їх відсутності - особами, які їх замінюють, підприємцем чи уповноваженою ним особою.

Таблиця 6.3

Випадки і строки надсилання Пенсійним Фондом вимоги про сплату боргу

з/п

Випадки виявлення недоїмки Строк надсилання вимоги про сплату боргу
1. Дані документальних перевірок Одночасно з:
результатів діяльності платника чи - актом документальної перевірки
актів звірок з органами податкової платника ЄВС;
служби сум доходу (прибутку) - актом про суми розбіжностей щодо сум
підприємців або самозайнятих осіб доходу (прибутку), заявлених у звітності
свідчать про донарахування сум ЄВС; до ПФУ і задекларованих у річній
Органами ПФУ в повідомленнях- податковій декларації,
розрахунках визначено суми ЄВС, що - підприємцями або самозайнятими
підлягають доплаті особами;

- повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого ЄВС

2. Платник має на кінець звітного Щомісяця протягом 5 робочих днів,
базового періоду недоїмку зі сплати наступних за звітним базовим періодом.
ЄВС Вимога формується на підставі даних
3. Платник має на кінець звітного особових рахунків платників на всю суму
базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій боргу

Допускається підписання акта із зауваженнями, що подаються у письмовій формі. Про наявність зауважень в акті перевірки посадова особа або підприємець робить відповідну відмітку. Один примірник підписаного акта вручається страхувальнику.

На підставі акта й інших матеріалів про порушення начальник управління ПФУ приймає рішення про застосування штрафних санкцій за відповідною формою, наведеною в додатках 9 - 14 до Інструкції № 21-5. Акт про порушення разом з рішенням про застосування штрафних санкцій протягом 3 робочих днів після прийняття рішення надсилаються (вручаються) платнику в порядку, установленому для надсилання вимог, або вручаються під підпис керівнику чи головному бухгалтеру платника, чи фізичній особі - платнику ЄВС.

Фінансові санкції у вигляді штрафів і пені застосовуються до платників ЄСВ, на яких покладено обов’язок обчислення, нарахування і сплати єдиного внеску, за порушення вимог законодавства про ЄСВ.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464).

За рахунок сум, що надходять від платника ЄВС або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення. Якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми ЄВС зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

Штрафні санкції за порушення, пов'язані з нарахуванням та сплатою ЄВС, що накладаються ПФУ, наведено в ч. 11 ст. 25 Закону про ЄВС та пп.

7.2.1 - 7.2.6 Інструкції № 21-5. Розміри штрафів за порушення законодавства про ЄСВ наведемо в таблиці 6.4.

Розміри штрафів за порушення законодавства про ЄСВ

Таблиця 6.4

Види порушень Розмір штрафу
1 2 3
1 Несплата (неперерахування)

або несвоєчасна сплата (несвоєчасне

перерахування) ЄСВ

10 % своєчасно не сплачених сум
2 Донарахування органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ 5 % донарахованої суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який її донараховано, але не більше 50 % суми донарахованого ЄСВ
3 Неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності 10 нмдг (170 грн.)
4 Неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується ЄСВ Штраф у розмірі від 8 до 15 нмдг (від 136 до 255 грн.)
5 Несплата, сплата не в повному розмірі або несвоєчасна сплата суми ЄСВ, одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів) 10 % несплачених або несвоєчасно сплачених сум (авансових платежів)
6 Нарахування пені на суму недоїмки Пеня з розрахунку 0,1 % суми недоїмки за кожен день прострочення платежу
7 Порушення законодавства про облік та збір ЄСВ

- порушення порядку нарахування, обчислення та строків сплати ЄСВ;

- неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності з ЄСВ;

- надання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового соціального страхування, інших відомостей, передбачених Законом № 2464

Адміністративна відповідальність:

Штраф на посадових осіб підприємств, установ, організацій від 20 до 30 нмдг (від 340 до 510 грн.)

За ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі порушення, - штраф від 30 до 40 нмдг (від 510 до 680 грн.)

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону про ЄВС на суму недоїмки платнику

нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоїмки за кожен день прострочення платежу. Порядок розрахунку пені наведено в п. 7.5 Інструкції № 21-5.

Сума пені розраховується за формулою:

219

Y = S х K х 0,1 % ( 1),

де Y - сума пені, що нараховується на фактично сплачену суму недоїмки зі сплати ЄВС (округляється до другого знака після коми);

S - фактично сплачена сума недоїмки зі сплати ЄВС;

K - кількість днів прострочення платежу;

0, 1 % - ставка для нарахування пені згідно з ч. 10 ст. 25 Закону про ЄВС.

Для розрахунку пені враховується, що нарахування пені починається з першого календарного дня, наступного за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. До документів, що є підставою для нарахування пені належать: документи, що підтверджують суму ЄВС і строк його сплати (звіт платника про нарахування ЄВС; вимога про донараховані суми ЄВС за актами перевірок чи актами звірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду) та документи, що підтверджують суму і дату погашення недоїмки з ЄВС (виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець

прибуткового документа про прийняття установою банку платежів готівкою; звіт платника про нарахування ЄВС з від’ємним значенням; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України).

Згідно з п.п. 7.2.3 Інструкції № 21-5 для розрахунку штрафу кількість звітних періодів розраховується починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми ЄВС, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу ПФУ або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) ЄВС, то за кожне таке донарахування (кожного місяця) відповідно до Закону про ЄВС накладається штраф у такому порядку та розмірах:

- визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких

вони виявлені;

- визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, в яких виявлено донарахування і за які нараховано такі штрафи;

- здійснюється розрахунок максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється з фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми ЄВС. До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимального їх розміру, визначеного п.п. 7.2.3 Інструкції № 21-5 (тобто не більше 50 % донарахованого ЄВС). Нараховані суми штрафів та пені необхідно сплатити протягом 10 робочих днів після надходження відповідного рішення.

Пеня та штрафи зараховуються на рахунки органів ПФУ, відкриті для

зарахування ЄВС.

Якщо роботодавець не згоден із санкціями, що до нього застосовуються,

то, як і у випадку з недоїмкою, таке рішення органу ПФУ можна оскаржити.

<< | >>
Источник: Максімова В.Ф. Самострол С.В.. Ревізія фінансової діяльності: Навчальний посібник. - Одеса: ОНЕУ , 2012- 305 с. 2012

Еще по теме Питання 2. Методика перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати:

  1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 08.07.2010 № 2456-17 (Набрання чинності відбудеться 01.01.2011) (Витяг)
  2. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ
  3. ЗМІСТ
  4. РОЗДІЛ 6 РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИМИ ФОНДАМИ Вивчивши тему, студент повинен знати :
  5. Питання 2. Методика перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати
  6. Питання для самоперевірки
  7. Список використаної літератури