16. Розбій і його відімінність від вимагання.
Стаття 187. Розбій. Злочин посягає на два об'єкти: право власності і особу (її здоров'я і життя). Предмет злочину - будь-яке майно та цінності. Потерпілий - будь-яка особа, що зазнала розбійного нападу (господар майна або цінностей, сторож, охоронець).
З об'єктивної сторони злочин вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій - усічений склад злочину. Закінченим злочин вважається з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.Суб'єкт злочину - осудна особа, яка досягла 14 років. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив - корисливий. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад - заволодіння чужим майном. Кваліфікованими видами злочину є розбій, вчинений: за попередньою змовою групою осіб; особою, яка раніше вчиняла розбій або бандитизм; організованою групою; з проникненням у житло, приміщення чи сховище; із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; у великих розмірах; в особливо великих розмірах.
Стаття 189. Вимагання. Основний об'єкт злочину - право власності, а додатковими обоє 'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканність особи, її особиста свобода, здоров'я. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян. Потерпілий - власник майна або цінностей, особа, якій майно ввірене на законній підставі, а також їх близькі родичі. Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на майно, а також дії майнового характеру. Право на майно - документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (напр., заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).
Об'єктивна сторона злочину — це вимога передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їх майна чи майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі бажають зберегти в таємниці. Вимагання є закінченим з моменту пред'явлення вимоги (з моменту погрози), поєднаної із погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети. Склад злочину - матеріальний.Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14 років. Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел. Мотиви злочину, як правило корисливі.
Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину є вчинення його: повторно; за попередньою змовою групою осіб; службовою особою з використанням службового становища; з погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; з пошкодженням чи знищенням майна; поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи; із завданням майнової шкоди у великих розмірах; із завданням майнової шкоди в особливо великих розмірах; організованою групою; із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.
Еще по теме 16. Розбій і його відімінність від вимагання.:
- Про Суховієве звільнення зі своїм військом від татар, бо прибули до нього з Запорожжя Сірко й Улановський; про відхід татар від Суховія до Криму, а Суховія із Сірком до Січі, його ж козаків по своїх домівках; про Дорошенкову підозру на запорожців, що врятували Суховія, і про його гнів за те; про цьогобічні події, отримання прощення царської величності за зраду Брюховецького; про вибран- ня у Глухові гетьмано
- Про ущемлення Лохвиці від зимових постояльців; про полтавця Іскру, якого відпустили з Москви з гетьманським нареченням і який поспішав до Лохвиці; про розгром його під Пісками виговцями; про те, що з Лохвиці йому не допомогли; про рушення Виговського до Зінькова на запорожців; про виправу від нього Немирича під Лохви- цю і про битву, яку той там учинив; про марнотний прихід та відхід Виговського від Зінькова; про спалення ним Веприка, Рашавки, Лютенки й Миргорода і про прибуття його в Чигрин; пр
- Про малоросійську забезпеку від ворогів; про смерть святійшого Іоакима, московського патріарха, і про вибрання на його місце святійшого Адріяна; про смерть киівського митрополита Гедеона Свя- тополка та про його поховання; про вибрання після нього на митрополію Варлаама Ясинського і висвячення його в Москві через нового патріарха Адріяна; про велику і шкідливу саранчу, котра прийшла в Малу Росію від Криму; про моровицю в Новобогородицькому та Вільному, містах на Самарі; про перенесення чудотворн
- Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
- 83. Примушування давати показання та його відмінність від перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.
- Дано велебному його милості отцю Бенедиктовї Ступницькому, ігуменові монастиря львівського святого Іоанна Богослова, на доручення від його милості єпископа львівського прислане до мене на письмі. B Забежі, 8 липня 1695 року.
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- 30. Звільнення від покарання та його відбуття (ст.74-85 КК).
- § 1. Поняття звільнення від покарання та його види
- Про розмисли Виговського щодо своїх намірів і про зміну його фортуни через дії його ворогів; про Цецюрине тиранство в Переяс- лавлі; про схилення на російський бік і про прибуття за його листом у Переяславль від Путивля князя Трубецького з військами і гетьманом Безпалим; про складення там гетьманства Безпалим; про вибиття поляків з українських кватир, які відвів їм Виговький; про запорожців, які йшли на нього; про сумніви Виговського і про рушення його з Чигрина до Хмельника; про прибуття до ньо
- Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
- § 3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- Про втрати війська Хмельницького; про готування до другоїбитви вже з самими гетьманами; про похід Хмельницького від Жовтоі Води до Корсуня; про свіже військо, яке прибуло до нього; про скорботу коронного гетьмана і про його наміри; про ганення його від війська за невправність; про гетьманські лячність і страх; про розгром під Корсунем усього польського війська; про полонення обох Отак скінчилася та кривава битва при Жовтій Воді. Козаків там полягло півтораста чоловік і стількох же відіслали в Чи
- Відмова від захисника і його заміна.
- Про посла Виговського до Москви з проханням військових клейнодів і потвердження себе на гетьманство; про царського посла до Виговського; про виконання ним присяги в Переяславлі на вірність і про прийняття потвердження та булави від того посла; про виправу того посла в Москву і про прибуття Виговського в Чигрин; про Пушкареве бажання від Запорозького війська; про задовольнення ними того його бажання і про погорду Виговського; про замисел Виговського піти на Пушкаря і про новий союз його з кримськ
- 49. Шахрайство та його відмінність від крадіжки. (см. вопрос 17)
- Звільнення від покарання та його відбування
- 57. Бандитизм та його відмінність від розбою (ст.. 257, 187 КК).
- Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того