Виховні системи і технології у педагогічній практиці

Традиційними прикладами виховних систем є авторські ви­ховні системи — науково обґрунтовані і практично оформлені ав­торські школи, як-то: виховна система Ф. Брюховецького, школа О.

Цікавим є становлення системи Ф. Брюховецького, дирек­тора школи № 12 ім. А. Макаренка м. Краснодара, який разом із педагогічним колективом створив систему, засновану на принципах гуманізму, віри в творчі сили людини, розвиваючи ідеї А. Макаренка у масовій школі післявоєнних років. За основу його виховної системи взято ідеї: опора на традиції, педагогічний колектив як єдине ціле, чергування вихованців, свята “За честь школи”, — які не просто збереглися, але їхнє реальне втілення стало типово шкільним — і в такому вигляді дійшло до наших днів.

У системі Ф. Брюховецького були особливо вдало вирішені проблема педагогічного колективу, питання структури і самоуправлін­ня дитячим колективом, проблема накопичення досвіду колектив­них дій, питання закріплення досвіду колективного життя у традиціях^[151].

Серед авторських виховних систем яскраве місце посідає система роботи директора Сахнівської школи Корсунь-Шевченк- івського району Черкаської Олександра Антоновича Захаренка.

У Сахнівській школі створено кілька виховних центрів, у ме­жах яких організується життя і творчість школярів різного віку. Перші два центри — навчальні, де проходять уроки (початкова школа та старші класи). Третій центр — шкільне подвір’я з клумбами, фонта­ном, зеленими куточками класів, куточками відпочинку. Четвертий центр — шкільний музей, який відбиває історію рідного села, його далеке минуле, долі його мешканців і культуру. Тут про кожну сім’ю є пам’ятка: сімейна фотографія, солдатський трикутник з фронту. П’ятий центр — шкільна обсерваторія з телескопом, зоряним куполом. Шостий центр — виробничі майстерні, гаражі, оранжерея, сад, ділянки, теплиця, де вирощується розсада, овочі, квіти.

Важливий елемент досвіду Сахнівської школи — перетво­рення її в центр виховної роботи серед усього населення села. Кожна “авторська” система носить відбиток особистості її творця. У Сахнівській школі особистість директора-математика відбиваєть­ся у технічному напрямі, у захопленні дітей технікою. І ще, Олек­сандр Антонович за своєю натурою романтик із невичерпною твор­чою фантазією. “Він романтик-творець,... який побудував за запо­вітами В. Сухомлинського “школу радості” у Сахнівці”¹.

Однією з яскравих авторських виховних систем є досвід московського педагога В. Караковського. В основі системи вихов­ної роботи школи лежать ідеї інтеграції виховних упливів, творчості й наукового пошуку. Будь-який окремий уплив “вбудовано” у виховну систему. Ознаки виховної системи аналізує сам В. Караковський^{[152] [153].}

Головне, що характеризує систему школи-центру комп­лексного розвитку особистості дітей і підлітків у Краснодарському краї, яку очолює директор М. Щетінін. — зорієнтованість на ста­новлення всебічно і гармонійно розвинутої особистості учнів, розвитку їхніх можливостей і здібностей. Тому провідний вид діяльності, що лежить в основі системи, — пізнавальна діяльність, котра передба­чає орієнтацію на індивідуальні інтереси і здібності дітей та свободу вибору справи до душі у позаурочній діяльності.

Для учнів школи представлено великі можливості знайти себе і своє місце у світі людей, навчитися творчо працювати. Адже ав­торська школа М. Щетініна — не просто школа, а цілий комплекс шкіл: загальноосвітня, музична, хореографічна, художня, спортивна, технічної творчості. Тут же і навчально-виробничий комбінат. Ко­жен учень поряд із загальноосвітніми предметами займається ще й “спорідненою працею”, що виявляється в різноманітних інтересах: до техніки, музики, хореографії, живопису, спорту.

Усебічному розвиткові школярів сприяє система виховної роботи в НВК № 17 ім. Н. Неленя м. Кременчука Полтавської області, що носить назву “Вибір”. Основа виховної системи школи — концепція директора школи В. Логвіна, що розкривається у ство­ренні “стартових” умов для успішного життєвого самовизначення учнів. До розкладу занять учнів середніх класів унесено два уроки на тиждень з десяти різних напрямів: театралізована студія, основи шахової гри, заняття з вокалу, образотворче мистецтво, хореографія, волейбол, баскетбол, крій та шиття, декоративно-ужиткове мистец­тво, фітотерапія. Це дозволяє учням зробити власний вибір заняття за інтересами, розкрити свої здібності, оволодіти практичними вміння­ми, що стануть в нагоді у житті^[154].

Як бачимо, кожен автор уміло організовує власну систему виховання. Загальними ознаками усіх розглянутих нами систем є: 1) наявність компонентного складу, структурованість; 2) багаторів- невість, ієрархічність (субординація) компонентів; 3) присутність системоутворюючого компоненту; 4) залежність функцій кожного компоненту від його місця у системі; 5) обумовленість дії системи властивостями її структури; 6) наявність інтегрованих зв’язків між елементами (структурними компонентами) системи.

Суттєво й те, що у всіх розглянутих нами авторських школах створюється передовий і новаторський досвід. Сам керівник авторсь­кої школи — це зразок новаторського пошуку, гуманістичних праг­нень, подвижництва. У новаторському педагогічному досвіді ав­торських шкіл відбивається загальна структура діяльності: єдність мети, засобів і результату. Головна характеристика цієї єдності: стра­тегічна мета — розвиток особистості, своєрідність засобів — нова педагогічна технологія, результат — більш високий і комплексний порівняно із масовою практикою. Ось тому вивчення й упровадження у практику ідей авторських шкіл, які виправдали себе, прискорить процес оновлення української національної школи.

Таким чином, мета і результат функціонування будь-якої шкільної виховної системи, показник її досконалості — особистість, яка розвивається. У свою чергу розвиток особистості є і характер­ною особливістю педагогічного новаторського досвіду, який ство­рюється в авторських виховних системах за допомогою особисті с- но-гуманістичних технологій.

На думку сучасних науковців-творців нової парадигми вихо­вання (В. Беспалько, І. Бех, В. Біблер, А. Бойко, Є. Бондаревська, О. Газман, І. Геращенко, В. Зінченко, І. Зязюн, Г. Селевко, В. Сєріков, О. Тубельський, М. Чошанов, І. Якиманська й інші), особистісно- гуманістичною вважається будь-яка педагогічна технологія, яка відповідає наступним критеріям: діалогічність, діяльнісно- творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку дитини, надання дитині необхідного простору свободи для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту та способів організації самовиховання.

Отже, нова виховна парадигма, виходячи зі своєї синерге­тичної сутності, є своєрідною педагогічною метатехнологією, тобто такою технологією, під егідою якої об’єднуються всі сучасні про­гресивні технології гуманістичної педагогіки. Серед них:

— технологія “Школа життєтворчості” (І. Єрмаков і ін.)

—технологія культурного ноосферного виховання (Т. Анохі- на, А. Буровський, А. Жестоканова, І. Харитонова, інші);

— технологія “Діалог культур” (І. Берлянд, В. Біблер, С. Курганов та ін.);

— технологія “Школа життя” /на основі педагогіки співроб­ітництва/ (Ш. Амонашвілі, О. Газман й інші);

— технологія модульно-рейтингового навчання (А. Фурман та ін.);

— технологія проблемно-модульного навчання (М. Чоша­нов та інші);

— технологія індивідуалізації навчання (1. Унт, А. Границь- ка, В.

—технологія рівневої диференціації (М. Гузик, В. Фірсов та інші);

— технологія розвиваючого навчання (Л. Виготський, Л. Занков, Д. Ельконін, В. Давидов, В. Кудрявцев, Н. Менчинська,

І. Якиманська та ін.);

— технологія саморозвиваючого навчання (Г. Селевко та інші);

— технологія програмованого навчання (Л. Ланда й ін.);

— технологія адаптуючої педагогіки (Б. Бройде, Е. Ямбург,

інші);

— технологія вірогідної освіти (А. Лобок та ін.);

— технологія дистанційного навчання (В. Зінченко, Л. Ле­щенко, О. Матвієнко, М. Михальченко, В. Тіхоміров та інші);

— технологія особистісно орієнтованого навчання (Є. Бон- даревська, В. Серіков та ін.);

— технологія особистісно зорієнтованого виховання (І. Бех,

A. Бойко та інші);

— технологія персоналізованого виховання (В. Беспалько,

B. Солоній та ін.);

— технологія школи самовизначення (Р. Каменський, М. Кукушкін, О. Тубельський та інші).

Таким чином, парадигма особистісно-гуманістичного ви­ховання є показником високого рівня усвідомленості сенсу гу­манізації виховного процесу та механізму її втілення у реальну шкільну практику. Вона акумулює у собі найкращі доробки гу­маністичної педагогіки минувшини й сьогодення та є своєрід­ною передумовою її майбутнього розвитку. Це — вагома аль­тернатива традиційній виховній моделі, методична техноло­гія нової філософії освіти, її універсальна метатехнологія.

Завдання для самостійної роботи

1. Доберіть сучасні наукові визначення термінів “виховна система”, “технологія виховання”. Зробіть свій висновок щодо доцільності їх співіснування у науковому полі сучасної науки про виховання.

2. Проаналізуйте умови створення “школи радості” в Сахнівці (автор виховної системи—О. Захаренко) й “школи радості” у Павлиші (автор виховної системи — В. Сухомлинський).

3. Здійсніть аналіз основних характеристик виховної системи однієї з місцевої шкіл. На основі результатів сформулюйте рекомендації щодо посилення зв’язку теорії із практикою.

4. У ході педагогічної практики дослідіть проблему втілення концепції національного виховання у діяльність сучасного навчально-виховного закладу.

5. Прочитайте “Педагогічну поему” А. Макаренка. Здійсніть професійний аналіз технології гуманізації виховного середовища.

Складіть рецензію на вибірку часописів Рідна школа”, “Шкільний світ”, “Педагогіка толерантності” (за власним вибором) за останній рік щодо проблем демократизації і гуманізації національної школи.

Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії

Як співвідносяться поняття виховної системи і технології виховання ? Відповідь обґрунтуйте.

Які основні етапи становлення національної виховної системи на Україні вам відомі? Коротко охарактеризуйте кожний з них.

На розвиток яких особистісних рис школяра орієнтована виховна система української національної школи в сучасних умовах? Відповідь аргументуйте.

У чому спільність і відмінність виховних систем і технологій різних авторських шкіл? Наведіть приклади.

У чому полягає специфіка виховних систем шкіл нового типу? Відповідь ілюструйте прикладами.

Які ви бачите перспективні шляхи розвитку сучасних виховних систем і технологій в Україні?

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Ретроспектива становлення національної системи вихо­вання.

Сучасні виховні системи у вітчизняній педагогічній практиці.

Гуманістичний потенціал виховної системи В. Сухомлин- ського.

Сучасні виховні системи у зарубіжній педагогічній практиці. Гуманістичний потенціал авторської системи виховання А. Макаренка.

Сучасні виховні технології у вітчизняній педагогічній практиці.

Гуманістичний потенціал педагогічної системи Г. Ващенка.

Сучасні виховні технології у зарубіжній педагогічній практиці.

— Дослідження етапів становлення виховної системи у навчально-виховному комплексі.

— Специфіка виховних систем навчально-виховних закладів нового типу.

— Втілення ідей національної системи виховання в практику сучасних авторських шкіл.

І Література

1. Барышников Е.Н., Колесникова И.А. О воспитании и воспитательных системах. — СПб., 1996.

2. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия: (Из зарубежного опыта) // Советская педагогика.

— 1991.—№9. —С. 123-128.

3. Бойко А.М. Концептуальні основи особистісно-соціального виховання // Постметодика. — 2002. — № 5-6. — С. 4-12.

4. Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня (в описаниях их авторов и исследователей) / Под общ. ред. Н.Л. Селивановой. — М., 1998.

5. Дубова Л.О. Система національного відродження в авторській школі-гімназії // Початкова школа. — 1994. — №9-10. —С. 33-34.

6. Караковский В.А., Новикова Л.И., Селиванова Н.Л. Воспитание? Воспитание... Воспитание!: Теория и практика школьных воспитательных систем. — 2-е изд., испр. и доп. — М., 2002.

7. Киричук О.В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України // Радянська школа. — 1991. — № 5. — С. 33-40.

8. Легенький Г.И. Педагогический процесе как целостная динамическая система. — Харьков: Вища школа, 1979.

9. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. — М., 1992.

10. Майборода В.К., Майборода С.В. Національні школи України: історія, досвід, проблеми // Рідна школа. — 1992.

— № 5-6. — С. 3-9.

11. Мартинюк І.В. Національна система виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. — 1994. — № 3-4. — С. 13-17.

12. Методология, теория и практика воспитательных систем: поиск продолжается / Под ред. Л.И. Новиковой, З.Б. Вендровской, В.А. Караковского. — М., 1996.

13. Монахов В.М. Аксиоматический подход к проектированию педагогических технологий // Педагогика.

— 1997. —№6. —С. 26-31.

14. Назарова Т.С. Педагогические технологии: новый этап эволюции // Педагогика. — 1997. — № 3. — С. 20-26.

15. Назарова Т.С., Шаповаленко В.С. От экстремальных педагогических технологий к традиционной практике // Педагогика. — 2001. — № 5. — С. 23-29.

16. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. — К., 2000. — С. 59-65.

17. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учебное пособие / Под ред. С.А. Смирнова. — М., 1999.

18. Пехота О. Що таке педагогічна технологія? // Завуч. — 2002. —№2. —С. 6.

19. Пінчук В, Інноваційні процеси — підґрунтя проектування нових освітніх технологій // Освіта і управління. — 1998.

— №3. —С. 88-97.

20. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічна технологія: Навчальний посібник. — Харків, 1995.

21. Робуль О.М., Семергей Н.В. Технологія виховної діяльності: Навчально-методичний посібник. — Полтава: АСМІ,2001.

22. Селевко ГК. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. — М.: Народное образование, 1998.

23. Степанов Е.Н Моделирование воспитательной системы образовательного учреждения. — Псков, 1998.

24. Цырлина ТВ. Гуманистическая авторская школа 20 века: взгляд из прошлого в будущее. — М., 2001.

25. Novick Rebecca. Actual schools, possible practices: New directions in professional development. — Education Policy Analysis Archives. — 1996. — Volume 4. — № 14. — (http://epaa.asu.edu/epaa/v4n 14.html).

Дана тема за своїм змістом є дискусійною, вимагає подальших наукових пошуків і перевірки практикою.